Постанова 4855 № 320/5318/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5318/23 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заяву Національної спілки архітекторів України про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Малюка Василя Вікторовича, третя особа: Національна спілка архітекторів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 , в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 в частині невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які 07.02.2023 всупереч закону приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, порушеного за неналежним до підслідності слідчих Служби безпеки України статтями 361, 362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів); - зобов`язати Голову Служби безпеки України ОСОБА_2 вжити заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які 07.02.2023 всупереч закону приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, порушеного за неналежним до підслідності слідчих Служби безпеки України статтями 361,362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів). Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідачем протиправно не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України, які 07.02.2023 діяли, на переконання Позивача, всупереч закону, а саме: приймали участь у проведенні обшуку, який відбувся 07.02.2023 у приміщенні Національної спілки архітекторів України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 757/4643/23-к в межах кримінального провадження № 12022000000000123. Позивач зазначає, що невжиття Відповідачем заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаних вище співробітників Служби безпеки України призвело до порушення приписів частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» в частині неприйняття рішень відповідно до чинного законодавства і незабезпечення їх виконання. ОСОБА_1 також вказав, що внаслідок допущення такої протиправної бездіяльності, Відповідачем порушено його права та інтереси Позивача брати участь в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, та можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян». Зазначена протиправна бездіяльність Відповідача, порушила законний інтерес Позивача щодо прагнення ним до користування таким нематеріальним благом, як належне здійснення Службою безпеки України, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями своїх повноважень, в частині належного виконання покладених на неї законом прав та обов`язків. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано з Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 320/5318/23. 22 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Національної спілки архітекторів України про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 320/5318/23 та в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. До Шостого апеляційного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа 320/5318/23. Позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Національну спілку архітекторів України, оскільки предметом спору в даній справі є протиправна бездіяльність Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 , яка полягала у протиправному не притягненні до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які незаконно брали участь в обшуку в будівлі Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, а тому рішення у даній справі вплине на інтереси вказаної юридичної особи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, зокрема заяву Національної спілки архітекторів України про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 320/5318/23 - задоволено. Клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Національну спілку архітекторів України - задоволено. Залучено до участі у справі третю особу: Національну спілку архітекторів України (код ЄДРПОУ 00016395, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Бориса Грінченка, буд. 7). Призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , заявою Національної спілки архітекторів України про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Малюка Василя Вікторовича, третя особа: Національна спілка архітекторів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Позивачем подано Додаткове письмове нормативно-правове обґрунтування до апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 320/5318/23, в яких він просив долучити вказані додаткові пояснення та врахувати при ухваленні судового рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області 16.09.2011. 27 лютого 2020 року між Національною спілкою архітекторів України (Роботодавець) та Позивачем (Працівник) укладено строковий трудовий договір № 1 (далі - Договір), предметом якого є трудові відносини, що виникають між Роботодавцем та Працівником в межах визначених цим Договором. Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим Договором та посадовою інструкцією, а Роботодавець зобов`язується виплачувати Працівнику встановлену цим Договором заробітну плату, а також забезпечувати належні умови праці, передбачені чинним трудовим законодавством України. Працівник приймається на посаду Головного фахівця із зв`язків з органами влади та місцевого самоврядування/код « 3439» згідно з Державним класифікатором професій 003:2010/. Робота за цим Договором є для Працівника місцем роботи за сумісництвом на умовах неповного робочого часу - 4-х годинного робочого дня. Відповідно до п. 7.1 Договору цей Договір - є строковим трудовим договором, що діє строком з 02 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року і укладається на період діяльності Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України. 21 грудня 2020 року між Національною спілкою архітекторів України (Роботодавець) та Позивачем (Працівник) укладено Додаткову угоду № 1 до Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020, згідно з п. 1 якої продовжено з ОСОБА_1 дію Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020 строком з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та відповідно внесено зміни до пункту 7.1. Договору: «Цей Договір - є строковим трудовим договором, що діє строком з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року і укладається на період діяльності Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України». 30 грудня 2021 року між Національною спілкою архітекторів України (Роботодавець) та Позивачем (Працівник) укладено Додаткову угоду № 2 до Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020, відповідно до з п. 1 якої продовжено ОСОБА_1 дію Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020 строком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та відповідно внесено зміни до пункту 7.1. Договору: «Цей Договір - є строковим трудовим договором, що діє строком з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року і укладається на період діяльності Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України». 29 грудня 2022 року між Національною спілкою архітекторів України (Роботодавець) та Позивачем (Працівник) укладено Додаткову угоду № 3 до Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020, згідно з п. 1 якої продовжено ОСОБА_1 дію Строкового трудового договору № 1 від 27.02.2020 строком з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та відповідно внесено зміни до пункту 7.1. Договору: «Цей Договір - є строковим трудовим договором, що діє строком з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року і укладається на період діяльності Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України». Таким чином, матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що Позивач перебуває у трудових відносинах з Національною спілкою архітекторів України. Позивач звернувся до Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 з листом «Щодо притягнення до відповідальності співробітників Служби безпеки України за їх участь в обшукі, який відбувся в межах того кримінального провадження, що не належить до підслідності органів безпеки» від 16.02.2023 № 16/02, в якому просив забезпечити притягнення до належної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які 07 лютого 2023 року всупереч закону приймали участь в обшуку, який відбувся в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, порушеного за неналежними до підслідності органів Служби безпеки України статтями 361, 362 Кримінального кодексу України щодо злочинів у сфері електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів). Листом Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України (далі - ДКІБ СБУ) «Щодо розгляду звернення» від 24.02.2023 № 30/2/2-Г-43/14-2051 повідомлено Позивача, що співробітники ДКІБ СБУ на виконання доручення слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Богдана ШАТАНА у кримінальному провадженні № 12022000000000123 від 27.01.2022 брали участь у проведенні 07.02.2023 обшуку. Згідно з положеннями статті 41 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, які є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом. У даному випадку безпосередньо слідчий виконував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2023 на проведення обшуку за місцем знаходження Національної спілки архітекторів України, а оперативні співробітники ДКІБ діяли за його дорученням відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України і не здійснювали процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою. При цьому, з боку оперативних співробітників ДКІБ будь-яких порушень чинного законодавства не допущено. Відповідно до статті 36 КПК України прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Зважаючи на вказані обставини, підстав для проведення службового розслідування та вжиття відповідних заходів реагування стосовно співробітників оперативного підрозділу не вбачається. Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо невжиття заходів забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ, які 07.02.2023 приймали участь у обшуку, що відбувався в приміщенні Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така бездіяльність порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту Позивача. ОСОБА_1 зазначив про допущення Відповідачем спірної бездіяльності, якою порушено права та інтереси Позивача у прийнятті участі в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, та можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян». Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що Служба безпеки України на виконання приписів Закону України «Про звернення громадян» у листі від 24.02.2023 надала відповідь на звернення Позивача і після проведення відповідної перевірки повідомила Заявника про її результати. Щодо доводів Позивача про порушення його права брати участь в управлінні державними справи, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, можливість і порядок реалізації яке забезпечує Закон України «Про звернення громадян», суд першої інстанції їх відхилив, оскільки Позивач не був позбавлений права вносити в органи державної влади, зокрема Службу безпеки України, пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Крім того, вказано, що накладенню дисциплінарного стягнення передує вчинення, зокрема, працівником СБУ, дисциплінарного проступку та право провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Проте, судом першої інстанції не досліджувалися дії працівників СБУ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на предмет наявності чи відсутності підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за участь 07.02.2023 у проведенні обшуку, який відбувався в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022000000000123, оскільки такі дії віднесені до виключної компетенції розгляду означеного питання безпосереднім керівником. Також, судом першої інстанції не встановлювалися в межах даної адміністративної справи правомірність чи неправомірність участі працівників СБУ 07.02.2023 у проведенні обшуку, який відбувався в приміщеннях Національної спілки архітекторів України, в межах досудового розслідування кримінального провадження №1202200000000012, оскільки такі дії можуть бути оскаржені відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України сторонами кримінального провадження та, відповідно, такі дії не є предметом розгляду у межах адміністративного судочинства. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 240/5009/20 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права Позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 825/1194/18, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/5291/22, від 10 січня 2024 року у справі № 280/4039/20. Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, на переконання Позивача, є протиправна бездіяльність Відповідача щодо непритягнення ним до дисциплінарної відповідальності співробітників Служби безпеки України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за їхню незаконну участь в обшуку, який здійснений в межах кримінального провадження № 12022000000000123, а не неналежний розгляд Відповідачем листа Позивача від 16.02.2023 № 16/02. Позивачем наголошено, що у даній позовній заяві ним не оскаржується лист Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України від 24.02.2023 № 30/2/2-Г-43/14-2051, надісланий Позивачу у відповідь на його лист від 16.02.2023 № 16/02, оскільки такий лист Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, з огляду на викладену в ньому інформацію, є доказом вчинення Відповідачем протиправної бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі, проте сам лист чи неналежний його розгляд Відповідачем предметом оскарження у даній справі не є. Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем під час розгляду даної адміністративної справи не було обґрунтовано свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, оскільки позовна заява обґрунтована порушенням інтересу Національної спілки архітекторів України, працівником якої він є, і для якої цей інтерес має значення. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Позивача про порушення його прав, викладені в позовній заяві, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів їх не досліджує, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, відсутність порушеного права Позивача є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, проте не дослідив належним чином наявність/відсутність порушеного права чи інтересу Позивача, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 є доводи, викладені у даній постанові. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заяву Національної спілки архітекторів України про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Малюка Василя Вікторовича, третя особа: Національна спілка архітекторів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є доводи, викладені у даній постанові. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк