Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20801/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20801/20 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» до Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства фінансів України, в якій просило: - зобов`язати Міністерство фінансів України вчинити дії по наданню Державній Казначейській службі України відомостей щодо особи іншої, ніж Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», якій було надано за волею Держави право використовувати земельну ділянку за адресою: місто Київ, бульвар Дружби Народів, 13-а, і яка (така інша особа) зобов`язана повернути бюджетну позичку у сумі, що на даний час обліковується на балансі Державної Казначейської служби України за ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» і яка у 1994 році була надана Міністерством Фінансів України за Договором з ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» від 01 листопада 1994 року №

66. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що між ним та Міністерством фінансів України було укладено Договір про надання бюджетної позички № 66, предмет якого визначено надання бюджетної позички для виконання проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», в подальшому з Позивача неправомірно стягуються кошти щодо заборгованості, оскільки, Позивач не є Боржником за такою заборгованістю, у зв`язку з чим виникли підстави для звернення до суду щодо зобов`язання уповноваженого органу надіслати подання до відповідного органу державної казначейської служби щодо заміни Позивача, іншою відповідальною особою. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 листопада 1994 року, між Міністерством фінансів України (Міністерство) та Позивачем (Центр), укладено Договір про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» № 66, відповідно до п. 1 якого Міністерство фінансів України зобов`язується: 1.1. на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 805-р від 01 листопада 1994 року надати Центру художньої гімнастики в листопаді 1994 року бюджетну позичку в сумі 100 млрд. крб. на строк до 01 грудня 1996 року на проведення проектних робіт по будівництву Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» в м. Києві з оплатою двадцяти п`яти процентів річних; 1.2. перерахувати зазначені у пункті 1.1. цього договору суму бюджетної позички «Центру» до 01 грудня 1994 року. Зазначений Договір було укладено внаслідок отримання Центром художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,1976 га, розташованою за адресою: місто Київ, бульвар Дружби Народів, 13-а (Державний акт на право постійного користування землею серії КВ № 000002 (а.с. 12-14). Листом «Про внесення змін до договору щодо надання бюджетної позички» від 21 квітня 2009 року № 31-19040-3-8/2604 Міністерство фінансів України повідомило Позивача, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України розглянуло лист Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» від 20.02.2009 № 158 щодо продовження терміну дії договору про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» від 04 листопада 1994 року №

66. У вказаному листі зазначено, що продовження терміну дії Договору в частині перенесення строку сплати заборгованості Центру є по суті реструктуруванням (відстроченням) заборгованості. Водночас згідно зі статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році заборонено реструктуризацію заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, в тому числі списання заборгованості та надання відстрочок, у зв`язку з чим продовження терміну дії Договору в частині перенесення строку сплати заборгованості Центру є порушенням норми вищезазначеної статті Закону. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2011 року у справі № 13/474, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2011 року, за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», Третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради про припинення права постійного користування земельною ділянкою, позов задоволено повністю. Припинено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104, код ЄДРПОУ 16401835) право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1976 га, що знаходиться в м. Києві за адресою бульвар Дружби Народів, 13-а. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104, код ЄДРПОУ 16401835) повернути земельну ділянку площею 1,1976 га, що знаходиться в м. Києві за адресою бульвар Дружби Народів, 13-а Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36). Крім того, постановою Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року у справі № 11/9-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Міністерство фінансів України, м. Київ, Державна казначейська служба України, м. Київ, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення 3 999 450,64 грн, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104; ідентифікаційний код: 16401735), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31130419633026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 00264900; символ звітності банку 419) 999 095 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн 65 коп. простроченої заборгованості, що виникла в результаті невиконання зобов`язань за бюджетною позичкою. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104; ідентифікаційний код: 16401735), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31110105686028 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 23030200; символ звітності банку 105) 3 000 354 (три мільйони триста п`ятдесят чотири) грн 99 коп. пені. Листами «Про відшкодування витрат держбюджету» від 14 лютого 2020 року № 05-08/1690, від 15 вересня 2020 року № 05-08/9128, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві повідомлено Позивача, що станом на час складання вказаних листів заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими в 1993 - 1998 роках у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами, складає: - за сумою основного боргу за бюджетною позичкою, наданою згідно з договором № 66 від 04 листопада 1994 року - 999 095,65 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`яносто п`ять гривень шістдесят п`ять копійок); - розмір пені, нарахованої на заборгованість за несвоєчасне повернення позички - 3 300 184,79 грн (три мільйони триста тисяч сто вісімдесят чотири гривень сімдесят дев`ять копійок). Вказаними вище листами Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві нагадувало Позивачу про необхідність здійснення проплат в рахунок погашення зазначених сум заборгованості перед держбюджетом. Не погоджуючись з визначенням Позивача як Боржника за вказаною вище заборгованістю, останній звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких порушень прав Позивача з боку Відповідача, оскільки Позивачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено на яких законодавчих підставах Міністерство фінансів України має перекласти виконання зобов`язань за Договором та за постановою Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року у справі № 11/9-А, яка набрала законної сили, на іншу особу, при тому, що така дія, як зміна відповідальної особи (Боржника) за поданням до органів казначейської служби на іншу особу, взагалі не передбачена законодавчими актами України. Крім того, щодо посилань Позивача на те, що останній не є боржником за вказаним боргом, суд першої інстанції вважав за необхідне звернути увагу, що відповідно до приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, що свідчить про те, що в межах господарської справи № 11/9-А, якщо Позивач вважає, що він не являється Боржником за вказаною вище заборгованістю та має бути визначений правонаступник щодо сплати такої заборгованості, останній може звернутись до господарського суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 240/5009/20 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставами звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом стали, на переконання Позивача, обставини щодо визначення його Боржника перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими в 1993-1998 роках. Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не дослідив чи несе Держава в особі відповідних державних органів субсидіарну відповідальність за створення Центру художньої гімнастики за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 13-а а якщо так, то чи є законною з боку Державного Казначейства вимога повернення бюджетної позички. Згідно з частиною 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено на яких законодавчих підставах Міністерство фінансів України має перекласти виконання зобов`язань за Договором на іншу особу, при тому, що така дія, як зміна відповідальної особи (Боржника) за поданням до органів казначейської служби на іншу особу, взагалі не передбачена законодавчими актами України. Крім того, заборгованість яка виникла в результаті невиконання зобов`язань за бюджетною позичкою, та підлягає стягненю з Позивача визначена постановою Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року у справі № 11/9-А. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена у вищевказаному рішенні Господарського суду міста Києва заборгованість є узгодженою та підлягає стягненню саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», Крім того, в межах господарської справи № 11/9-А, якщо Позивач вважає, що він не являється Боржником за вказаною вище заборгованістю, останній може звернутись до господарського суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Позивачем в апеляційній скарзі також зазначено, що судове рішення суду першої інстанції є дискримінаційним по відношенню до компанії США, якою в розумінні Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій є ТОВ «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних». Україна та Сполучені Штати Америки, бажаючи сприяти більш широкому економічному співробітництву між ними по відношенню до громадян та компаній однієї Сторони на території іншої Сторони, визнаючи, що угода про режим, що надається інвестиціям, сприятиме припливу приватного капіталу та економічному розвитку Сторін, погоджуючись, що справедливий та неупереджений режим по відношенню до інвестицій є бажаним для того, щоб підтримувати міцну структуру для інвестицій і максимально ефективного використання економічних ресурсів, визнаючи, що розвиток економічних та ділових зв`язків робитиме внесок до добробуту трудящих обох Сторін і сприятиме повазі міжнародно визнаних прав трудящих, уклали Договір про заохочення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994, ратифікований Законом України від 21.10.1994 № 226/94-ВР). Згідно з п. б) частини 1 статті 1 Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій, для цілей цього Договору: «компанія» Сторони означає будь-яку корпорацію, компанію, товариство, об`єднання, партнерство або іншу організацію, правомірно засновану, згідно з законами та правилами Сторони або політичного підрозділу останньої, незалежно від того, чи створена вона для прибуткових цілей, знаходиться в приватній або державній власності або під контролем. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою діяльність «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» є юридичною особою, яка здійснює діяльність за такими видами КВЕД: 93.19 Інша діяльність у сфері спорту (основний); 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 93.11 Функціювання спортивних споруд; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування. Таким чином, Позивачем не доведено, що Товариство з обмеженою діяльність «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» є «компанією» США, створеною на території України, в розумінні Договору про заохочення та взаємний захист інвестицій, тому доводи Позивача на його дискримінацію є необґрунтованими. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будь-які порушення Відповідачем прав Позивача відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко