Постанова Київський апеляційний суд № 363/3146/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/2543/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 363/3146/22 08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про встановлення земельного сервітуту,- в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про встановлення земельного сервітуту. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 21 грудня 2009 року вона придбала земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Нижча Дубечня Вишгородський район Київської області, на території СТ «Мрія-1», кадастровий номер 3221885600:34:226:0134. Дороги та під`їзди до вказаної земельної ділянки на той час вже існували та використовувалися. В 2016-2017 роках відбулася купівля декількох земельних ділянок на території СТ «Мрія-1» ОСОБА_2 , внаслідок чого вона стала власником земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:266:6047. Зазначала що, враховуючи конфігурацію та розміщення земельних ділянок на відповідній території, підхід чи підступ до земельної ділянки, що належить їй зараз є можливим лише через земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , кадастровий номер 3221885600:34:266:6047. З часом відповідач та члени її сім`ї почали чинити перешкоди їй у проїзді вантажного та обслуговуючого транспорту, гостей і рідних до земельної ділянки, що належить їй на праві власності, тобто, обмежили доступ до належної земельної ділянки та розміщеного на ній будинку, у зв`язку з цим вона вимушена була звертатися до правоохоронних органів за захистом своїх прав. З метою дослідження питання щодо можливості встановлення земельного сервітуту для проїзду/проходу до земельної ділянки, що належить їй на праві власності, вона звернулася до судових експертів Українського незалежного інституту судових експертиз. З висновку судового експерта Коваленко Л.А. від 27червня 2021 року вбачається, що до земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:226:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , не існує підходу та/або проїзду від земель загального користування, а також відсутнє будь-яке сполучення із землями загального користування. Також наведені варіанти встановлення сервітуту для проходу та проїзду до вказаної земельної ділянки. З метою укладання договору про встановлення земельного сервітуту вона звернулася до відповідача та направила останній проект відповідного договору, однак відповідачка відмовилася укладати відповідний договір. Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 а просила суд встановити земельний сервітут на право ОСОБА_1 на обмежене безстрокове платне користування частиною земельної ділянки, яка розташована на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОК СТ «Мрія-1», кадастровий номер 3221885600:34:226:6047, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , площею 0,2879 га; земельний сервітут включає в себе право ОСОБА_1 та членів її сім`ї та інших осіб, які діють в її інтересах, проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі по наявних шляхах, що проходять через вказану земельну ділянку, в тому числі, право проїзду для підвозу/вивозу особистого майна, будівельних матеріалів, устаткування, вантажів, проїзду охорони тощо та право будівництва/прокладання та експлуатації комунікацій (інженерних мереж), електричних мереж відповідно до належним чином формленої проектної документації; з метою забезпечення реалізації права на обмежене платне користування земельної ділянки ОСОБА_2 зобов`язана надати ОСОБА_1 та членам її сім`ї електронні та механічні ключі доступу до воріт для заїзду на територію ОК СТ «МРІЯ-1»; за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 плату у розмірі 0,04% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, обтяжених сервітутом (до проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок - 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області), щорічно, в строк (не пізніше) до 01 вересня, а також стягнути з відповідача на її користь витрати на проведення судової експертизи у розмірі 21 000,00 грн, витрати на правову допомоу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн. Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , 29 листопада 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Корзун Дмитро Леонідович подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачка ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту відносно належної відповідачці на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:226:6047. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року в задоволеннні позову ОСОБА_1 було відмовлено (справа № 363/233/19). Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін і воно набрало законної сили. Даним рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не чинить перешкоди позивачці ОСОБА_1 в проході/проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної позивачці земельної ділянки, позивачка не має жодних перешкод в задоволенні своїх потреб землекористувача; не доведено, що вказаний позивачем проїзд, який має проходити по земельній ділянці відповідача, є єдиним можливим проїздом до належної позивачці земельної ділянки. З огляду на зазначене, вважає, що попередньо встановлені судами обставини виключають можливість задоволення даної позовної заяви. Крім того, зазначає, що відповідачка не чинила і не чинить перешкоди позивачці або її рідним у доступі до належної позивачці земельної ділянки. Із долучених позивачем доказів вбачається, що за її зверненнями до органів Національної поліції України не було відкрито жодного кримінального провадження. У вказаних документах не фігурує ім`я відповідачки, а тому такі докази є неналежними. Твердження позивачки, що відповідачка перешкоджає у встановленні стовпів та побудові повітряної лінії електроживлення її будинку не відповідає дійсності, оскільки позивачці припинено постачання електроенергії у зв`язку із наявною у неї заборгованістю за спожиту електроенергію та інші послуги. Крім того, на підтвердження факту відсутності у позивача та членів її родини ключів від воріт, що ведуть на територію ОК СТ «МРІЯ-1», позивачем не було долучено жодного доказу. Вказує, що відповідач не має права власності на ворота на територію ОК «СТ МРІЯ-1» та на будь-які електронні та механічні ключі до них, тому такі позовні вимоги не можуть бути виконані відповідачкою. Щодо висновку судового експерта Коваленко Л.А. від 27 червня 2022 року зазначає, що експертом вказані недостовірні дані, зокрема те, що при купівлі позивачем земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:226:0134 - з однієї сторони її ділянка була дотична до земель загального користування, а станом на день проведення дослідження - ці землі загального користування перейшли у приватну власність відповідача і їм присвоєно кадастровий номер 3221885600:34:266:6047. Тобто, експерт стверджує, що відповідач приватизувала землі загального користування дотичні до земельної ділянки позивача і дана земельна ділянка немає під`їзду/проїзду до земель загального користування. Однак, такі твердження спростовуються доказами відповідача,долученими до матеріалів справи. А тому вважає висновок експерта недостовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про встановлення земельного сервітуту залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суд першої інстанції про те, що належних, допустимих та достатніх доказів того, що позивачці з боку відповідачки чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо, по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки суду не подано, зроблено на підставі невірної оцінки судом доказів у справі. Так, факт перешкоджання відповідачкою в користуванні ОСОБА_1 дорогою було підтверджено показами свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . При цьому, на думку сторони позивача, суд викривив покази свідка ОСОБА_4 з метою створення обставин недоведеності факту перешкоджання саме ОСОБА_1 . Факт перешкоджання у використанні дороги позивачу ОСОБА_1 також підтверджується і наданими позивачем доказами, а саме: відповіддю Вишгородського РУП, листом ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс», листом ДТЕК Київські регіональні електромережі, листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2022 року, у якому вказано, що земельна ділянка ОСОБА_1 оточена земельними ділянками, які перебувають у приватній власності інших громадян і підступу до земельної ділянки ОСОБА_1 немає. Вказаним доказам в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, судом не надано оцінки взагалі. Звертає увагу і на той факт, що під час розгляду вказаної справи відповідач подала до суду відзив на позов, що у свою чергу, на думку сторони позивача, свідчить про заперечення відповідачем у користуванні дорогою, яка розташована на земельній ділянці відповідача. За наведених обставин позивачка вважає, що нею було повністю доведено факт перешкоджання їй в користуванні своєю земельною ділянкою саме відповідачкою, що було проігноровано судом першої інстанції. До того ж, в її позові зазначається найменш обтяжливий спосіб призначення сервітуту, що знову було проігноровано судом першої інстанції. Важливим є і той факт, що в матеріалах справи наявні висновки експертів, при цьому, висновки всіх судових експертів містять твердження про неможливість користування земельною ділянкою позивачем без встановлення земельного сервітуту, у зв`язку із чим вони і надають варіанти встановлення земельного сервітуту. Вказані докази, на переконання сторони позивача, суперечать висновку суду першої інстанції щодо недоведеності факту перешкоджання позивачу в користуванні земельною ділянкою та можливості користування ділянкою без встановлення сервітуту. Аналізуючи вказані висновки експертів позивачка зазначає, що експерти КНДІСЕ свій висновок № 30830/22-41/11660/23/41 від 12 квітня 2023 року грунтуютьвиключно на припущеннях можливості встановлення своїх варіантів сервітуту, при цьому експерт Коваленко Л.А. свої висновки чітко обґрунтовує твердженнями із посиланням на фактичні обставини та дійсну ситуацію на місцевості, із дослідженням фактичних даних. Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначає про те, що до проведення дослідження за письмовою згодою замовниказалучено інженера-геодезиста ОСОБА_8 , який станом на дату проведення обстеження земельної ділянки не мав діючого сертифіката, відповідно до державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Посилаючись на державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів, суд першої інстанції отримав інформацію про те, що термін дії кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_9 № 013943 є призупиненим. Недостовірну інформацію про зупинення терміну дії кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_9 № 013943 надав суду представник відповідача адвокат Корзун Д.Л., що свідчить про незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Вважає, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи виніс рішення без проведення належного та повного дослідження всіх необхідних доказів, надання їм правової оцінки, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів, грубо порушив принцип вмотивованості судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Оскольський Артем Сергійович просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права Зазначає, що підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту. На підтвердження вимог про необхідність встановлення сервітуту позивачем надано до суду висновок експерта № 221/12-2021 від 27червня 2022 року в якому визначена наявність технічної можливості для встановлення земельного сервітуту для позивача, однак вказані варіанти не є єдино можливими для доступу позивачки до її земельної ділянки, що підтверджується висновком експертів № 30830/22-41/11660/23-41 від 12 квітня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складено 12 квітня 2023 рокусудовими експертами Салтанов ою В.В. та Дощечкін им О.І . Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що підхід/проїзд через земельну ділянку відповідача не є єдиним можливим для доступу позивачки до її земельної ділянки. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Щодо висновку експерта № 221/12-2021 від 27 червня 2022року, то такий висновок, на думку сторони відповідача, не може бути взятий судом до уваги з огляду на те, що увступній частині висновку експерта не зазначена обізнаність експерта саме про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу При виготовленні висновку експертом не досліджувалось питання можливості користування земельною ділянкою без встановлення постійного земельного сервітуту та альтернативні шляхи вирішення наявного спору. Крім того, земельна ділянка відповідача взагалі не досліджувалась і питання її використання без завдання шкоди відповідачу не вивчалось та у висновку не наводилось, а твердження експерта, що відповідач приватизувала землі загального користування, дотичні до земельної ділянки позивачки, внаслідок чого у позивача відсутній підхід/під`їзд до земель загального користування суперечить матеріалам справи, а саме долученими копіями документів щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, яка була утворена шляхом виділення з іншої земельної ділянки і площа якої не збільшувалась. Враховуючи те, що експерт дійшов висновку, який прямо суперечить висновку, до якого дійшов Вишгородський районний суд Київської області у своєму рішенні від 28 вересня 2020 року в іншій цивільній справі№363/233/19, залишеному в силі постановою Київського апеляційного суду від 25 береня 2021 року, а також невідповідність висновку долученим відповідачем копіям документів, вважає, що висновок експерта №221/12-2021 від 27 червня 2022 року є недостовірним доказом. Крім того, висновок експерта Коваленка Л.А. земельно-технічної експертизи № 277/05-2023 від 18 травня 2023 року не може бути прийнятим до уваги судом з огляду на те, щодослідження експерта Коваленко Л.А. ґрунтується не на фактичних, документально підтверджених даних, а на «можливих припущеннях» судового експерта, які виходять за межі компетенції і спеціальних знань судового експерта».До того ж, висновок експерта Коваленка Л.А. складений з чисельними грубими порушеннями норм «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998у №53/5, у тому числі, із залученням для проведення топографо-геодезичних робіт інженера- геодезиста ОСОБА_9 , який станом на дату проведення обстеження земельної ділянки не мав діючого сертифіката інженера-геодезиста і не мав права виконувати топографо-геодезичні роботи. Щодо посилання позивача на помилковий висновок суду першої інстанції в частині відсутності діючого кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_9 , сторона відповідача зазначає, що у витягу з державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів зазначено, що термін дії кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_9 №013943 призупинено 15 листопада 2022 року. Інформація щодо продовження дії сертифіката інженера-геодезиста ОСОБА_9 досі відсутня. Долучені позивачем до апеляційної скарги докази (копія відповіді від 18 грудня 2023 року з Витягом з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів) не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2,4 та 5 ст. 95 ЦПК України. В частині доводів щодо перешкоджання позивачу у користуванні дорогою саме відповідачем, сторона відповідача вказує на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що саме відповідачка перешкоджала позивачці у доступі до належної їй земельної ділянки. Такий же висновок викладений в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року, яке набрало чинності. Більш того, на переконання сторони відповідача,фактично претензії позивача зводяться до того, що «СТ «Мрія-1» не надає їй доступу до відкривання воріт у зв`язку з тим, що позивач відмовляється від сплати таких комунальних послуг товариству. До того ж, обставини щодо наявності альтернативного доступу до земельної ділянки позивачки, відсутності з боку відповідачки будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачкою та наявності між позивачкою та «СТ «Мрія-1» не врегульованих відносин щодо сплати комунальних послуг, в тому числі, за відкривання воріт, підтверджується рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, в іншій цивільній справі №363/233/19. Сторона відповідача просить суд врахувати викладені висновки судів за результатами розгляду справи №363/233/19, які вказують на те, що позивачка не мала жодних перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, як до 28 вересня 2020 року, так і після, та свідчить про те, що судом вже вирішувався подібний спір між тими самими сторона, з тим самим предметом спору та в свою чергу виключає можливість задоволення вимог позивачки у справі, яка переглядається №363/3146/22. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, сторона відповідача вважає, що апеляційна скарга позивача є необгрунтованою та надуманою, а відображені в ній припущення не підтверджені належними доказами чи нормативним обгрунтуванням, що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення. Посилаючись на те, що позивачка у своїй апеляційній скарзі наводить ті самі аргументи, що і у позовній заяві, яким суд вже надав належну та обґрунтовану оцінку, сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача повідомила суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень. Також звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення від 14 листопада 2023 року у справі №363/3146/22, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . В той же час, даним рішенням судові витрати розподілені не були. На підтвердження понесених стороною відповідача витрат на підготовку експертного висновку на суму 20 840 грн 21 коп. до матеріалів справи було долучено копії наступних документів: Договір на проведення експертизи №780/12-22 від 09.12.2022 року (т.2, а.с. 131-133); рахунок №2719 від 07.12.2022 року (т.2, а.с. 134); квитанція від 27.01.2023року (т.2, а.с. 135); квитанція від 05.04.2023 року (т.2, а.с. 136). Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Київській області у встановлений строк до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Крамар Олег Петрович підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову. Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Оскольський Артем Сергійович просили апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року - без змін. Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області участь свого представника в судове засіданні не забезпечила. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачу у справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134 площею 0,2400 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, що підтверується договором купівлі-продажем земельної ділянки від 21 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської обоасті Голуб Л.А. та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухомо майно (а.с. 7, 9-10 том 1). Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21березня 2016 року відповідач у справі ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_12 земельну ділянку, кадастровий номер 3221885600:34:266:0902, площею 2,0633 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 11 липня 2016 року земельна ділянка кадастровий номер 3221885600:34:266:0902, площею 2,0633 га, була розділена на 9 окремих земельних ділянок площами: 0,1591 га, 00698 га, 0,9951 га, 0,8135 га, 0,1338 га, 0,1177 га, 0,0132 га, 0,2468га, 0,4143 га наданих для садівництва (а.с. 98-99, 100, 101-103, 104-105 том 1). Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, площею 0,8135 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 була сформована шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0902. Земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134 межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, площею 0,8135 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка належить ОСОБА_2 . Встановлено, що земельні ділянки сторін у справірозташовані на території котеджного містечка, обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1», який огороджено парканом, а проїзд на територію цього містечка до окремих ділянок та будинків здійснюється по існуючих шляхах, облаштованих на земельних ділянках, частина з яких належить на праві власності відповідачці. На підтвердження вимог про необхідність встановлення сервітуту позивачем надано до суду висновок експерта № 221/12-2021 від 27червня 2022 року за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження, який складено судовим експертом Коваленко Л.А. З висновків судового експерта вбачається, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , не існує підходу та/або проїзду від земель загального користування, а також відсутнє будь-яке сполучення з землями загального користування та наведені 2 (два)варіанти встановлення сервітуту для проходу та проїзду, а також для прокладання лінії електромереж 380 В від земель загального користування до земельної ділянки за кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, які описані в дослідницькій частині висновку (а.с. 30-53 том 1). Згідно варіанту 1 встановлення земельного сервітуту для проходу, проїзду та прокладання ліній електропередач до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, через земельну ділянку з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047 пропонується встановити сервітут площею 0,3023 га із зазначеними обмеженими лініями розподілу. Згідно варіанту 2 для проходу, проїзду та прокладання ліній електропередач до земельної ділянки за кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, через земельну ділянку з за кадастровим номером 3221885600:34:266:6047 пропонується встановити сервітут площею 0,2879 га із зазначенимиобмеженими лініями розподілу. Матеріалами підтверджується, що у січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту, в якому просили встановити безстроковий, платний (0,04% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок), обтяжених сервітутом (до проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок - 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській област, щорічно в строк до 1 вересня) земельний сервітут на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221885600:34:266:0158, 3221885600:34:266:6047, 3221885600:34:266:6003, що знаходяться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області та належать на праві власності ОСОБА_2 , з правом проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі по наявних шляхах, що проходять через вказані земельні ділянки, в тому числі право проїзду для підвозу особистого майна, будівельних матеріалів, устаткування, тощо та вивезення відходів і будівельного сміття та право прокладання та експлуатації підземних комунікацій (інженерних мереж) відповідно до належним чином оформленої проектної документації. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року (справа № 363/233/19), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту відмовлено. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі № 363/233/19, що набрало законної сили, вказують на те, що земельні ділянки сторін розташовані на території котеджного містечка, обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1» Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, який огороджено парканом, а проїзд на територію цього містечка до окремих ділянок та будинків здійснюється по існуючих шляхах частково облаштованих на земельних ділянках, які належать відповідачці на праві власності. На території кооперативу загалом розташовано близько 60-ти земельних ділянок. Тринадцять власників земельних ділянок, включаючи відповідачку, є членами обслуговуючого кооперативу. Інші вісім власників, зокрема, позивачі по справі, відмовилися від вступу до кооперативу. Земельних ділянок загального користування спеціально призначених для проходу чи проїзду на території кооперативу ніколи не існувало. Самі власники земельних ділянок визначили фактичний порядок проїзду по своїх власних земельних ділянках та за кошти членів кооперативу встановили навколо нього паркан, облаштували дороги та побудували міст над каналом. Не дивлячись на те, що позивачі участі в благоустрої кооперативу не приймали, останнім були видані пульти для відкривання центральних воріт до території кооперативу для забезпечення їм вільного та безперешкодного проходу та проїзду до своїх земельних ділянок по існуючих шляхах, які фактично належать на праві власності іншим особам і в тому числі відповідачці.13 травня 2018 року на загальних зборах засновників обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1» вирішили доручити голові кооперативу підготувати для власників земельних ділянок та будинків, які не погодилися вступити до асоційованих членів, інші альтернативні варіанти, у тому числі, на умовах цивільно-правого договору, щодо їх безпосередньої участі у витратах на постачання електроенергії, послуг охорони, вивозу сміття, користування об`єктами інфраструктури, тощо, згідно чинного законодавства України. Однак домовленості з позивачами так і не дійшли. Разом з тим, це не вплинуло на їх порядок користування дорогами, яких не позбавлено можливості вільно по них проїжджати. Матеріали справи не містять також доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачам для проходу чи проїзду через свої земельні ділянки та позивачами не надано суду доказів на підтвердження тієї обставина, що при зверненні до відповідача про встановлення сервітуту позивачі отримали відмову останньої з приводу домовленості з цього питання. Звертаючись у вересні 2022 року до суду з новим позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про встановлення земельного сервітуту, позивач ОСОБА_1 а зазначала, що у вересні 2022 року вона направили на адресу відповідачки ОСОБА_18 пропозицію укласти договір про встановлення безстрокового, платного земельного сервітуту, із долученням проекту договору, посилаючись на те, що іншої можливості проїзду та проходу до своєї ділянки, окрім як через земельні ділянки відповідачки, вона не має(а.с. 54, 5-56, 57 том 1). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист відповідачкою отриманий 12 вересня 2022 року. У позасудовому порядку між сторонами договір про встановлення безстрокового, платного земельного сервітутуне укладено. На підтвердження факту, що з боку відповідачки чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, позивач посилалась на відповідь Вишгородського РУП, лист ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс», лист ДТЕК Київські регіональні електромережі, лист ГУ Держгеокадастру у Київській області. В ході судового розгляду відповідач надала суду висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 30830/22-41/11660/23-41 від 12 квітня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складено судовими експертами Салтанов ою В.В. та Дощечкін им О.І. (а.с. 216-237 том 1). Згідно висновків вказах судовихекспертів пропонуються два варіанти можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , які не проходять через земельну ділянку з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047. Варіант № 1 проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 відображений на Додатку № 3 до висновку. Ширина проїзду прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу, проїзду згідно варіанту № 1 дорівнює 0.0550 га (550 кв.м), з них: частина проїзду площею S 1 - 0,0392 га, що на Додатку №3 до висновку заштрихована блакитним кольором, позначена точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15 і проходить по землям не наданим у власність чи користування; частина проїзду площею S 2 - 0,0158 га, що на Додатку №?3 до висновку заштрихована рожевим кольором, позначена точками 12, 13, 14, 15 і проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3221885600:34:266:0117, яка належить ОСОБА_16 на праві приватної власності, тому використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0117 можливе на умовах сервітуту. Площа ймовірного сервітуту становить S 2 = 0,0158 га, межі обмежені лініями з координатами поворотних точок, що містяться в таблиці 5 у дослідницькій частині висновку. Варіант № 2 проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 відображений на Додатку № 4 до висновку. Ширина проїзду прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу, проїзду згідно варіанту № 2 дорівнює 0,0524 га (524 кв.м.), з них: частина проїзду площею S 1 - 0,0361 га, що на Додатку №?4 до висновку заштрихована блакитним кольором, позначена точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7,8, 9, 10, 11, 15 і проходить по землям не наданим у власність чи користування; частина проїзду площею S 2 - 0,0163 га, що на Додатку № 3 до висновку заштрихована рожевим кольором, позначена точками 11, 12, 13, 14, 15 і проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3221885600:34:266:0111, яка належить ОСОБА_2 на праві приватній власності, тому використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0111 можливе на умовах сервітуту. Площа ймовірного сервітуту становить S 2 = 0,0163 га, межі обмежені лініями з координатами поворотних точок, що містяться в таблиці 6 у дослідницькій частині висновку. Крім того, на Додатку № 2 до висновку відображено співставлення фактичних меж земельної ділянки ОСОБА_1 (лініями синього кольору) та меж земельної ділянки з кадастровим номером: 3221885600:34:266:0134 згідно з даними ДЗК (лініями червоного кольору) та встановлено наступне: 1) фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 становить 0,2836 га., тобто, збільшена на 0,0430 га (436 кв.м.) відносно площі 0,2400 га земельної ділянки з кадастровим номером: 3221885600:34:266:0134 згідно з даними ДЗК. Збільшення площі відбулось за рахунок південно-західної межі з боку земель не наданих у власність чи користування (водний об?єкт) та північно-східної межі з боку земельної ділянки з кадастровим номером: 3221885600:34:266:6047. 2) фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 частково не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134 згідно з даними ДЗК, а саме: південно-західна межа з боку земель не наданих у власність чи користування (водний об?єкт) - від точки 7 ф до точки 8 ф невідповідність меж варіює від 8,11 м до 10,87 м в бік збільшення площі на S 2н - 0,0377 га (377 кв.м.); північно-східна межа з боку земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047- від точки 3 ф до точки 6 ф невідповідність меж варіює від 1,31 м до 1.57 м в бік збільшення площі на S 1н - 0,0055 га (55 кв.м.) Невідповідність меж відображена на Додатку № 2 до висновку розмірними лініями зеленого кольору та затушована штриховкою блакитного кольору. На спростування доводів відповідачки та підтвердження своїх вимог про необхідність встановлення сервітуту позивачем надано до суду висновок Українського незалежного інституту судових експертиз № 277/05-2023 від 18травня 2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Коваленко Л.А. До проведення дослідження за письмовою згодою замовника залучено інжеренра-геодезиста ОСОБА_19 . Відповідно до висновку судового експерта Коваленко Л.А. встановити в натурі (на місцевості) запропонований варіант № 1 сервітуту можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 позначений числами 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13, 14,15 на Додатку № 3, де ширина прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу/проїзду згідно варіанту № 1 дорівнює 0,0550 га (550 кв.м.), з них: - частина проїзду площею S1-0,0392 га, що заштрихована блакитним кольором, позначена точками 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,15 проходить по землях не наданих у власність чи користування, неможливо за відсутністю координат поворотних точок меж. Водночас, можливо зобразити приблизне місцерозташування вище зазначеного сервітуту, який зображений на малюнку № 10 червоною переривистою лінією, де частина запропонованого сервітуту проходить по водному плесу каналу №

2. Частина проїзду, що заштрихована рожевим кольором та позначена точками 12,13,14,15 проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3221885600:34:266:0117, що належить ОСОБА_16 для ведення індивідуального садівництва, які обмежені лініями з координатами поворотних точок, що містяться в Таблиці 5 можливо встановити в натурі (на місцевості), але площу вирахувати не можливо, оскільки лінії даного сервітуту є не замкнені. Конфігурація сервітуту зображена на малюнку №

11. Встановити в натурі (на місцевості) запропонований варіант № 2 сервітуту можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 позначений числами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 на Додатку 4, де загальна ширина проїзду прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу згідно варіанту № 2 дорівнює 0,0524 га (524 кв.м.), з них: - частина проїзду площею S1-0,0361 га, що заштрихована блакитним кольором, позначена точками 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,15 проходить по землях не наданих у власність чи користування, неможливо за відсутністю координат поворотних точок меж. Водночас можливо зобразити приблизне місцерозташування вище зазначеного сервітуту, який зображений на малюнку № 10 червоною переривистою лінією, де частина запропонованого сервітуту проходить по водному плесу каналу №

2. Частина проїзду, що заштрихована рожевим кольором та позначена точками 11,12,13,14,15 проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 3221885600:34:266:0111, що належить ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва, які обмежені лініями з координатами поворотних точок, що містяться в Таблиці 6, можливо встановити в натурі (на місцевості), але площу вирахувати не можливо, оскільки лінії даного сервітуту є не замкнені. Конфігурація сервітуту зображена на малюнку №

11. Охоронні зони - це території із режимом обмеженого використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об`єктів з метою їх охорони. В обох запропонованих варіантах, проїзд шириною 3,5 м частково проходить в 9 метровій захисній смузі каналу № 1 - в охоронній зоні каналу та частково проходить по водному плесу, що суперечить нормам діючого законодавства. Судом першої інстанції заслухані свідки. Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що з позивачкою перебувають у шлюбі. Мають земельну ділянку і будинок, який знаходиться на СТ «Мрія». Вільно користуватись даною земельною ділянкою і будинком не можуть, оскільки стоять ворота на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_2 , що перешкоджає вільний доступ. На земельну ділянку можна потрапити тільки пішки. Дружина зверталася до відповідача для з`ясування обставин та отримання доступу до земельної ділянки. Також дружина зверталась до правоохоронних органів. ОСОБА_2 забороняє лише ОСОБА_1 Інші вільно користуються дорогою, у них є ключі від воріт. Іншого доступу до земельної ділянки немає. Свідок ОСОБА_6 судовому засіданні пояснив, що є власником земельної ділянки з 2007 року на території СТ «Мрія». Перешкод потрапити до будинку не було. Всі люди могли дістатися до будинків. На даний час їздить до будинку іншим шляхом. Два роки тією дорогою не користується, оскільки немає доступу, бо встановлений паркан на ділянці ОСОБА_2. Паркан знаходиться за земельною ділянкою позивачки. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що будинок перебуває на території СТ «Мрія». На початку дороги стоять ворота.На телефоні встановлено програма, яка дає можливість потрапити на територію. Програми позивач немає, оскільки за даний доступ люди платили кошти. Електроенергія проведена до земельної ділянки позивача, однак на сьогоднішній день електрики у позивача немає, оскільки існує заборгованість у позивача.У житті кооперативу позивач не приймає участь. Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що проживає в будинку, який находиться в СТ «Мрія». З вікон якого видно в`їзд на територію садового товариства. Позивач на свою земельну ділянку потрапляє. До будинку позивача проведена електроенергія. Сам позивач участі в садовому товаристві не приймає. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про встановлення земельного сервітуту, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що належних, допустимих та достатніх доказів того, що позивачці з боку відповідачки чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки суду не подано. При цьому, позивач просить встановити земельний сервітут через земельну ділянку відповідача способом, який є обтяжливим для ОСОБА_2 у той час, коли цей спосіб не є єдиним можливим та може бути задоволений іншим способом. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів частиною четвертою зазначеної статті визначене правило, згідно з яким земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача. Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України). Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається стосовно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Зазначене дає підстави для висновку про те, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони у справі. Докази повинні бути належними, допустими, достовірними та достатніми - статті 78-80 ЦПК України. Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Фактичні обставини, встановлені судом, свідчать про те, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134 межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, площею 0,8135 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка належить ОСОБА_2 . Земельні ділянки сторін у справі розташовані на території котеджного містечка, обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1», який огороджено парканом, а проїзд на територію цього містечка до окремих ділянок та будинків здійснюється по існуючих шляхах, облаштованих на земельних ділянках, частина з яких належить на праві власності відповідачці. На підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказів встановлено, що належних, допустимих та достатніх доказів того, що позивачці з боку відповідачки чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельноїділянки суду не подано. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту, що з боку відповідачки чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, позивач посилалась на відповідь Вишгородського РУП, лист ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс», лист ДТЕК Київські регіональні електромережі, листом ГУ Держгеокадастру у Київській області. Так, із відповіді Вишгородського районного управління поліції Національної поліції в Києвській області від 27 червня 2022 року вбачається, що на спецлінію «102» до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшли звернення відОСОБА_21 та ОСОБА_4 щодо порушення їх прав пересування та права власності відносно їхнього будинку, який знаходиться за адресою: с. Н.Дубечня, Вишгородський район, Київська область за №№ 14016 від 10.08.2021року, 15067 від 25.08.2021 року, 18210 від 15.10.2021року, 18270 від 16.10.2021 року, 8164 від 25.05.2022 року, за якими була проведена перевірка відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 17 том 1). Із довідок ПОГ СВГ ВП від 17 серпня 2021 року, від 20 вересня 2021 року, від 09 листопада 2021 року, 10 червня 2022 року вбачається, що за зверненням ОСОБА_22 № 14016 від 10серпня 2021 року проводилась перевірка інформації, що викладена ОСОБА_23 з приводу того, що голова с/т «Мрія - 1» в с. Н.Дубечня гр. ОСОБА_24 безпідставно відключила його будинок від електропостачання; за зверненнями №№ від 15067 від 25 серпня 2021 року, №18210 від 15 жовтня 2021 року проводилась перевірка інформації, що викладена ОСОБА_23 з приводу того, що 25 серпня 2021 року, близько 14:00 год, та 15 жовтня 2021 року в с. Н.Дубечня голова котеджного містечка «Швейцарська Дєрєвня» гр. ОСОБА_24 забороняє проїзду на територію садового товариства; за зверненням ОСОБА_25 №18270 від 16 жовтня 2021 року, яка повідомила про те, що 16 жовтня 2021 року в с. Н.Дубечня голова котеджного містечка «ШвейцарськаДєрєвня» гр. ОСОБА_24 забороняє проїзду на територію садового товариства; за зверненням ОСОБА_22 №8164 від 25 травня 2022 року, який повідомив про те, що голова котеджного містечка «Швейцарська Дєрєвня» гр. ОСОБА_24 вимагає кошти за надані послуги кооперативу та перешкоджає проїзду до його дачного будинку. Відповідно до листа № 11 від 28 червня 2022 року ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс» повідомило представника ОСОБА_1 про те, що станом на 28 червня 2022 року ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс»не може надавати послуги по договору № 690 від 25 серпня 2021 року у зв?язку з тим, що клієнт не може надати доступ до об?єкту. Група швидкого реагування виїзжає на об?єкт, доїзжаючи до в?їзду в ОК Садове товариство «Мрія-1, зустрічається з перешкодою у вигляді воріт, доступ на територію, щоб дістатися до об?єкту не надають (а.с. 24 том 1). Із відповіді ДТЕК Київські регіональні електромережі від 02 серпня 2022 року вбачається, що з метою приєднання електроустановок індивідульного житлового будинку за адресю: Київська область, Вишгородський район, Нижчедубечинська сільська рада, кадастровй номер 3221885600:34:266:0134, ОСОБА_1 звернулась із заявою про приєднання електроустановки певної потужності до типового договору від 21 липня 2021 року. На основі наданих даних товариством було розроблено проекту документацію щодо будівництва (реконструкції) електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об?єкта замовника, згідно якої передбачалось реконструкція Л-1, ТП-1019. Від підрядної організації ТОВ «ВП Євротехнології» надійшов лист про неможливість виконання данного приєднання у зв?язку з неможливостю прокладання ЛЕП по території дачного кооперативу через відмову власників земельних ділянок давати дозвіл на заїзд техніки та встановлення опор. Виконання проекту було передоручено підряднику ТОВ «БК Енерго-Монтаж», яке звернулось до Пірнівської сільської ради щодо погодження проекту реконструкції Л-1, ТП 1019 для приєднання до електроустановок індивіульного житлового будинку ОСОБА_1 . Пірнівська сільська рада проект будівництва не погодила. Після внесення змін до проектної документації, погодження Пірнівською сільською радою виконання будівельно-монтажних робіт підрядною організицією, Товариство забезпечить приєднання електроустановок об?єкту замовника до електричних мереж (а.с. 25 том 1). Зазначені позивачем докази не підтверджують обставин, що з боку відповідачки ОСОБА_2 їй чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки кадастровй номер 3221885600:34:266:0134, а тому суд першої інстанції мотивовано відхилив посилання позивача на вказані звернення/листи, як такі, що не містять інформації щодо предмета доказування у цій справі. Надаючи оцінку кожному висновку експертів, що складені на замовлення учасників справи, з точки зору всебічності, повноти й об?єктивності експертних досліджень, судом встановлено, що відповідно до висновку експертів № 30830/22-41/11660/23-41 від 12 квітня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складено судовими експертами Салтанов ою В.В. та Дощечкін им О.І. , пропонуються два варіанти можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 (позивач у справі), які не проходять через земельну ділянку з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, що належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_2 . Критично оцінючи експертний висновок № 221/12-2021 від 27червня 2022 року за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження, який складено судовим експертом Коваленко Л.А., суд першої інстанції виходив із того, що при його виготовленні експертом не досліджувалось питання можливості користування земельною ділянкою без встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, альтернативні шляхи вирішення наявного спору. Земельна ділянка відповідача взагалі не досліджувалась і питання її використання без завдання шкоди відповідачу не вивчалось, в експертному висновку не наводилось. Крім того, твердження експерта, що відповідач приватизувала землі загального користування, дотичні до земельної ділянки позивачки, внаслідок чого у позивача відсутній підхід/під`їзд до земель загального користування суперечить матеріалам справи, а саме долученим копіям документів щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, яка була утворена шляхом виділення з іншої земельної ділянки і площа якої не збільшувалась. Відхиляючи висновок експерта № 277/05-2023 від 18травня 2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Коваленко Л.А. , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що до проведення дослідження за письмовою згодою замовника, залучено інженера- геодезиста: ОСОБА_9 , який має повну вищу освіту за спеціальністю «Геодезія та землеустрій», кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста № 013943, стаж роботи за фахом з 2012 року». Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що станом на дату проведення обстеження земельної ділянки даний інженер-геодезист ОСОБА_9 не мав діючого сертифіката, відповідно до державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів ,термін дії кваліфікаційного сертифікату інженера-геодезиста ОСОБА_9 № 013943 призупинено 15 листопада 2022 року.Вказані обставини не спростовані стороною позивача, зокрема, і витягом з Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, який долучено до матеріалів апеляційної скарги (а.с. 182 том 2). Крім того, експертом Коваленко Л.А. у висновку № 277/05-2023 від 18травня 2023 року вказується, що об`єктами дослідження є: земельна ділянка за кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, розташована в садівничому товаристві «Мрія-1» на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. При цьому замовчується невідповідність фактичних меж (встановлення паркану) межам земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів і даним ДЗК. У висновку також зазначається, що проводилось дослідження земельних ділянок приватної власності з кадастровим номером 3221885600:34:266:0117, що належить ОСОБА_16 та 3221885600:34:266:0111, що належить ОСОБА_2 , тобто, без їх згоди та за їх відсутності. Експерт Коваленко Л.А. під час дослідження даних земельних ділянок без жодного документального підтвердження та паспорту водного об`єкта, кваліфікує водні об`єкти, як «канал» та характеризує їх як «осушувальні канали». Також експерт не наводить жодного документального підтвердження існування будь яких заборон або обмежень на досліджуваній території. У висновку експерт зазначає, що встановити в натурі (на місцевості) запропоновані варіанти сервітуту відповідно до висновку експертів від 12 квітня 2023 року неможливо за відсутністю координат поворотних точок меж. Водночас, можливо зобразити приблизне місце розташування вище зазначеного сервітуту, який зображений на малюнку № 10 червоною переривистою лінією, де частина запропонованого сервітуту проходить по водному плесу каналу № 2». Таким чином, суд першої інстанції мотивовано виходив із того, що висновок № 277/05-2023 від 18травня 2023 року ґрунтується не на фактичних, документально підтверджених даних, а на «можливих припущеннях» судового експерта, які виходять за межі компетенції і спеціальних знань судового експерта», а тому в силу положень частини шостої статті 81 ЦПК України, вказаний висновок не може бути покладений в основу судового рішення. На підставі належної правової оцінки обставин та доказів , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у висновку від 27червня 2022 року № 221/121-2021 варіантами № 1 та № 2 лише визначено наявність технічної можливості для встановлення земельного сервітуту для позивача, однак,вказані варіанти не є єдиноможливими для доступу позивача ОСОБА_1 до земельної ділянки, що перебуває у її власності, що підтверджується висновком експертів № 30830/22-41/11660/23-41 від 12 квітня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складено судовими експертами Салтанов ою В.В. та Дощечкін им О.І. , за яким пропонуються два варіанти можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 (позивач у справі), які не проходять через земельну ділянку з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, що належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_2 . Таким чином, доводи апеляційної скаргипозивача стосовно того, що суд першоїінстанції, у порушення вимог статті 89 ЦПК України, не навів мотивів відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження її позовних вимог, є безпідставними. Аргумент позивача про те, що поведінка відповідачки під час судового розгляду справи, яка подала відзив на позовну заяву, свідчить про заперечення відповідачкою права користування позивачкою дорогою, яка розташована на її земельній ділянці, є бездоказовим та припущенням позивачки, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України). Подаючи відзив на позов відповідачки скористалась своїм процесуальним правом, визначеним ст. 178 ЦПК України. На підставі наданих сторонами доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, установивши, що позивачка не довела безальтернативності захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, ніж встановленням земельного сервітуту саме на земельній ділянці відповідачки, найменшої обтяжливості обраного нею способу встановлення такого сервітуту для ОСОБА_2 , проти якого вона заперечувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту. Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для справи, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції. А наведені в апеляційній скарзі доводи позивача цих висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року ухвалено з порушенням норм процесуального права чи з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Твердження сторони відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , не вирішив питання про розподіл судових витрат є безпідставними, оскільки 21 грудня 2023 року Вишгородським районним судом Київської області ухвалено додаткове рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Корзуна Дмитра Леонідовича про стягнення з позивача витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 000,00 грн та на підготовку експертного висновку у розмірі 20 840,21 грн, що є способом усунення неповноти рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року відповідно до вимог статті 270 ЦПК України. В силу частини 5 статті 270 ЦПК України додаткове рішення є самостійним об`єктом оскарження, провадиться на загальних підставах. Згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідач не реалізував процесуальне право на оскарження додаткового рішення у справі, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України переглядає справу лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року. Головуючий: Судді: