Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/5643/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 року Справа № 703/5643/23 Провадження № 22-ц/821/507/24 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі головуючого судді Прилуцького В. О., повний текст рішення складено 28 грудня 2023 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з даним позовом. Позовні вимоги мотивувало тим, що «Mоnobank» це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Зазначає, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. Стверджує, що за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 11 листопада 2019 року відповідач звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, а також своїм підписом прийняла пропозицію Банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вище зазначених документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови. Позивач свої зобов`язання по наданню кредиту виконав у повному обсязі, однак, відповідач належним чином не виконувала умови укладеного договору, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 листопада 2019 у розмірі 12864,10 грн станом на 10 вересня 2023 року, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 12864,10 грн, а також судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 листопада 2019 року, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 1848,13 грн витрати на сплату судового збору в сумі 385,60 грн, а всього 2233,73 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що не дивлячись на посилання позивача на ознайомлення відповідача з Умовами надання банківських послуг, належних та допустимих доказів про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг monobank позивачем не надано. Долучені до позовної заяви Умови викладені в редакції від 24 листопада 2021 року, тоді як кредитний договір укладений у 2019 році. Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.11.2019, АТ «Універсал Банк» було протиправно нараховано відповідачу відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом на загальну суму 11015,97 грн. Дані суми відсотків були списані з карткового рахунку відповідача на наступний день після їх нарахування. При цьому у позовних вимогах позивач просить суд стягнути заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12864,10 грн без врахування стягнутих відсотків, які нараховувалися та списувалися неправомірно та додатково сплачувалися відповідачем без узгодження їх розміру на користь позивача. З наведених підстав суд вважав за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту 12863,10 грн за рахунок протиправно нарахованих та списаних Банком відсотків у розмірі 11015,97 грн. Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором склав: 12864,10 грн 11015,97 грн = 1848,13 грн, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, АТ «Універсал Банк», вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного договору, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб з тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, тому суд дійшов передчасного висновку про те, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважає, що посилання суду на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах ЗУ «Про електронну комерцію». Відзив на апеляційну скаргу Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, банківської ліцензії № 92 від 10.10.2011 та Статуту АТ «Універсал Банк», АТ «Універсал Банк» є юридичною особою, має право на здійснення банківських операцій /а.с. 33-36/. 11 листопада 2019 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в результаті чого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с. 10/. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, чинна редакція яких затверджена Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021 та набуває чинності з 27.11.2021 /а.с. 11-23/. Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 06 грудня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , тип рахунку: Чорна картка, валюта рахунку - UAN , статус картки - Активна, термін дії картки - 04/24 / а.с. 75/. Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту на ім`я ОСОБА_1 за договором від 11 листопада 2019 року розмір встановленого кредитного ліміту становив: 11 листопада 2019 року 8000 грн, 17 лютого 2021 року 7700 грн, 03 березня 2021 року 7000 грн, 07 квітня 2021 року 6000 грн /а.с. 73/. Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 11 листопада 2019 року по 10 вересня 2023 року ОСОБА_1 користувалася кредитною (платіжною) карткою, а саме: розраховувалась в магазинах, поповнювла картку через термінали IBOX, купувала товари у розстрочку, здійснювала платежі в аптеках, поповнювала рахунок за інтернет і ТБ, отримувала перекази від інших осіб, сплачувала послуги поштового зв`язку, тим самим підтвердила свою згоду на умови Банку щодо встановленого кредитного ліміту /а.с.76-81/. Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за договором станом на 10 вересня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 12864,10 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 12864,10 грн /а.с.6-9/. Відповідно до виписки про рух коштів по картці відповідач ОСОБА_1 здійснювала добровільне погашення заборгованості та за період з 11 листопада 2019 року по 1 листопада 2023 року здійснила сплату боргу в розмірі 72217,67 грн /а.с.76-81/. Згідно до цього ж розрахунку позивачем нараховано відповідачу відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом: 31.12.19 382,31; 31.01.20 221,25; 29.02.20 220,54; 31.03.20 255,15; 31.05.20 256,02; 30.06.20 250,03; 31.07.20 261,65; 31.08.20 255,38; 30.09.20 32,52; 31.12.20 247,48; 31.01. 21 251,98; 01.04.21 222,69; 01.05.21 184,27; 01.06.21 187,60; 01.07.21 190,62; 01.08.21 211,43; 01.09.21 203,95; 01.10.21 188,45; 01.11.21 200,40; 01.12.21 200,10; 01.01.22 202,40; 01.02.22 188,48; 01.04.22 294,70; 01.05.22 126,10; 01.06.22 148,10; 01.07.22 310,30; 01.08.22 359,32; 01.09.22 349,06; 01.10.22 340,95; 01.11.22 355,20; 01.12.22 343,01; 01.01.23 356.83; 01.02.23 353,71; 01.03.23 329,56; 01.04.23 360,10; 01.05.23 359,10; 01.06. 23 382,20; 01.07.23 381,60. Всього сплачено відсотків на суму 11015,97 грн.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 1 ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що в АТ «Універсал Банк» діє проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 11.11.2019 відповідач ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11.11.2019. У частині 6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 11.11.2019 зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/ електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем…, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Я визнаю, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного / удосконаленого електронного підпису. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п.11)». У Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 11.11.2019 відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану в мобільному додатку. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно наданої відповідачем виписки АТ «Універсал Банк» від 06.12.2023 по платіжній картці відповідача за період з 11.11.2019 по 10.09.2023, вказано, що кредитний ліміт станом на 10.09.2023 становить 6 000 грн, при цьому баланс на початок періоду становив 8000 грн, баланс на кінець періоду 6864,10 грн, заборгованість 12864,10 грн; зарахування за вказаний період 72217,67 грн, також Банком нараховано та списано з рахунку відповідача відсотки у розмірі 11015,97 грн. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. На час розгляду справи договір за яким відповідач отримала кредит є чинним та наявність відповідних правовідносин позичальником визнається. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту. Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі № 365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20 та свідчать про правильне вирішення спору у справі судом першої інстанції, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами. Як вірно вказав суд першої інстанції, з розрахунку позивача та виписки по рахунку, наданої відповідачем, вбачається, що відповідач вніс на рахунок Банку кошти, які Банк зарахував як сплату відсотків за користування кредитом, щодо яких відсутні докази про досягнення сторонами згоди (відповідні умови договору у визначеному письмовому порядку позичальником не погоджувалися). За доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, овердрафтом є сума заборгованості, яка виникає таким чином якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то вона збільшується на суму заборгованості по відсоткам до погашення та неустойці. Відтак до суми овердрафту включається заборгованість по відсоткам по кредиту, сплату яких позичальник належним чином не погоджувала. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано вирахував із суми боргу, заявленого до стягнення у цій справі, сплачені позичальником відсотки по кредиту та суму овердрафту, до якої такі відсотки включено. При цьому не можна погодитися з посиланням скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач, уклавши договір, погодилася з тим, що вона ознайомилася з усіма умовами кредитування, а відповідні положення договору наявні у вільному доступі на веб-сайті Банку, адже вони не спростовують необхідності укладення кредитного договору в письмовій формі, що відповідатиме приписами ст. 1055 ЦК України, а в даному випадку позичальник не підписувала Умови договору з порядком нарахування та сплати відсотків по кредиту. Апеляційний суд приймає до уваги, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 вказаного закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк, адже доказів доведення до відома позичальника тієї редакції умов кредитування, за якою позивач у цій справі нараховував відсотки по кредиту, у матеріалах справи не має відповідні умови договору позичальником не підписувалися. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)). Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 17 квітня 2024 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко