Постанова 4821 № 699/1351/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2024 року м. Черкаси Справа № 699/1351/23 Провадження № 22-ц/821/649/24 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» представник позивача: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Літвінової Г.М. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 13 листопада 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що «Monobank» - мобільний банк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Мonobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Відповідач ОСОБА_2 21.02.2019 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 21.02.2019. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, що складають Договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Однак, у порушення умов кредитного договору, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). Станом на 27.08.2023 у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення пп. 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.08.2023 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, тому відповідно до п. 5.18, 5.19 Розділу II Умов кредит став у формі «на вимогу». Позивач стверджує, що станом на 10.09.2023 утворилася заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 75288,12 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2024 року позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2019 у розмірі 39676,87 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1414,47 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що Витяг з тарифів та Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.02.2019 шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору. Оскільки відсутні належні докази встановлення та погодження сторонами умов щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, тому суд вважав безпідставним стягнення з відповідача відсотків у розмірі 35611,25 грн. Оскільки в анкеті-заяві від 21.02.2019 процентна ставка сторонами не узгоджена, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів на погашення тіла кредиту та зменшив суму заборгованості за тілом кредиту (75288,12 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 35611,25 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 28 лютого 2024 року, представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македон О.А., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим із порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав Банку, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та дійшов передчасного висновку, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому вигляді, що надається банком. Зазначає, що відповідач здійснив отримання послуг проекту monobank, шляхом верифікації очно на точці видачі картки. Вказує, що на момент підписання анкети-заяви від 21.02.2019, відповідач був ознайомлений належним чином з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогічним власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, отже про укладення договору свідчить проставлений ним електронний підпис на анкеті-заяві. Посилання суду на недоведеність з боку банку , що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону містяться у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20. Апелянтом зазначено, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість. Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач не вчинив жодної дії , направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим кредит став у форму «на вимогу». Банк зазначає, що відповідач лише частково здійснював операції поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, у зв`язку із чим виникла непогашена заборгованість. Доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не надано. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що Відповідно до наявного у справі Статуту, АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Універсал Банк» та комерційного банку «Оазис», акціонерного банку «Вікторія», акціонерного банку «Євроцентр», ВАТ «Банк Універсальний», ВАТ «Універсал Банк» (а.с. 33-34). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2018 АТ «Універсал Банк» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.19 - інші види грошового посередництва (а.с. 32). ПАТ «Універсал Банк» має банківську ліцензію (а.с. 31). Відповідач ОСОБА_2 21.02.2019 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій просив Акціонерне товариство «Універсал Банк» відкрити поточний рахунок на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку (а.с. 8). Підписавши анкету-заяву, відповідач погодився з тим, що ця заява-анкета разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтвердив та зобов`язався виконувати його умови. Також підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку. Крім того, відповідач ОСОБА_2 в анкеті-заяві зазначив: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у т.ч. мій електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем…, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6). Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п. 11)» (а.с. 11). На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. До позовної заяви позивач додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів в редакції, затвердженій Протоколом правління від 24.11.2021 № 46 (набуває чинності з 27.11.2021) (а.с. 9-21), витяг з Тарифів Чорної картки monobank (а.с. 22-23). Також позивач додав до позовної заяви паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, у якому зазначено, що споживач отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору (а.с. 24-26). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 10.09.2023 сума боргу перед банком становить 75288,12 грн (тіло кредиту) (а.с. 6-7). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Універсал-Банк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вбачається із наявних матеріалів справи, 21.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Мonobank». Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_2 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_2 , які скопійовані ним та надані до анкети. У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. У п. 6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що всі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснюватися через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», яка набуває чинності з 27.11.2021, Витяг з Тарифів за карткою чорна картка мonobankвід 27.11.2021, які не містять інформації про їх підписання відповідачем. Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, додані позивачем Умови та правила подані суду в редакції, яка набула чинності з 27.11.2021, тоді як договір про надання банківських послуг з відповідачем було укладено сторонами 21.02.2019. Судом вірно встановлено, що банк звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на Умови, що були змінені та набули чииності більше ніж через два роки після підписання позивачем анкети-заяви та правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що із матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо користування кредитними коштами, зокрема, у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах та порядку нарахування. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав стверджувати про те, що саме з цими Умовами та правилами був ознайомлений відповідач, підписуючи Анкету-заяву 21.02.2019 року. При цьому, не можна погодитися з посиланням скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач, уклавши договір, погодився з тим, що він ознайомився з усіма умовами кредитування, а відповідні положення договору наявні у вільному доступі на веб-сайті банку, адже вони не спростовують необхідності укладення кредитного договору в письмовій формі, що відповідатиме приписами ст. 1055 ЦК України, а в даному випадку позичальник не підписував умови договору з порядком нарахування та сплати відсотків по кредиту. Відтак, оскільки Анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Витяг з Тарифів за карткою чорна картка мonobank такими не являються, то суд першої інстанції вірно виходив з того, що такі відсотки у розмірі 35611,25 грн. не підлягають стягненню. Перевіривши наданий до суду розрахунок заборгованості, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки в анкеті-заяві від 21.02.2019 процентна ставка сторонами не узгоджена, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним, тому дані кошти доцільно зарахувати на погашення тіла кредиту та зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (75288,12 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 35611,25 грн. Апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що, користуючись кредитними коштами, відповідач підтвердив свою згоду із запропонованими умовами кредитування, адже, зокрема, списання банком відсотків по кредиту здійснювалося банком з власної волі без з`ясування того для погашення якого боргу (по тілу кредиту чи по відсоткам) позичальник сплачує кошти. Та обставина, що відповідач проти доводів банку в обґрунтування заявлених вимог не заперечував не дає підстав для суду вирішувати спір у справі всупереч наданих доказів лише на підставі позицій сторін. Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. Інші доводи, наведені представником АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника АТ «Універсал Банк» - Македона О.А. на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2024 року, судові витрати слід залишити за позивачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича - залишити без задоволення. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко