Постанова 4855 № 620/18058/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/18058/23 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Міністерство юстиції України про стягнення витрат, - В С Т А Н О В И Л А: Пенітенціарна Академія України звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Міністерство юстиції України, про стягнення з Відповідача на користь Позивача суму у розмірі 119 956,78 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого трирічного терміну перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі, а тому у нього виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, яке в добровільному порядку не сплачено. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної Академії України витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання в сумі 119 956,78 грн. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення, оскільки суми грошового забезпечення не визначені законодавством такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 252/ОД від 17.08.2018 ОСОБА_1 з 17.08.2018 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби. 13.09.2019 між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (Виконавцем) з однієї сторони, центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (Замовником) з другої сторони та Відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 509 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (далі - Контракт) (а.с. 12-14). Згідно абзаців 4, 5 пункту 3 розділу ІІ Контракту Відповідач зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу ІІ Контракту Академія зобов`язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти. Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 69/ОС від 13.04.2022, зокрема ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти «Бакалавр», видано диплом, у зв`язку з закінченням навчання, виключено зі списків особового складу Академії Державної пенітенціарної служби, знято з речового, котлового та грошового забезпечення 14.04.2022, наказано прибути у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби (а.с. 15). Наказом Начальника Державної установи "Бориспільська виправна колонія (№ 119)" від 31.08.2022 № 225/ОС-22 Відповідача призначено на посаду Начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Бориспільська виправна колонія (№ 119)" з 01.09.2022 (а.с. 17). Наказом Начальника Державної установи "Бориспільська виправна колонія (№ 119)" від 31.10.2023 № 214/ОС-23 Відповідача звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням (а.с. 18). Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , за період з 17.08.2018 по 14.04.2022 витрати, пов`язані з утриманням, складають: на грошове забезпечення - 75257,48 грн, на продовольче забезпечення - 28684,21 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення - 3329,28 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 8786,68 грн, разом - 119956,78 грн (а.с. 19). Академією Державної пенітенціарної служби було складено повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке вручено Відповідачу під розписку 31.10.2023 (а.с. 20). У зв`язку з не відшкодуванням Відповідачем в добровільному порядку вказаних витрат, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту або звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, Відповідач кошти на загальну суму 119 956,78 грн не відшкодував, а тому позовні вимоги Пенітенціарної Академії України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Мін`юста від 05 травня 2021 року № 1592/5, Академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок № 261). Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Порядку № 261 звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) є підставою для відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 2 Порядку № 261 встановлено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. За приписами пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. Відповідно до пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за умовами укладеного між Відповідачем та Академією Державної пенітенціарної служби контракту від 13 вересня 2019 року Відповідач зобов`язався у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 69/ОС від 13.04.2022, зокрема ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти «Бакалавр», видано диплом, у зв`язку з закінченням навчання, виключено зі списків особового складу Академії Державної пенітенціарної служби, знято з речового, котлового та грошового забезпечення 14.04.2022, наказано прибути у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби (а.с. 15). Наказом Начальника Державної установи "Бориспільська виправна колонія (№ 119)" від 31.10.2023 № 214/ОС-23 Відповідача звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням (а.с. 18). Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , за період з 17.08.2018 по 14.04.2022 витрати, пов`язані з утриманням, складають: на грошове забезпечення - 75257,48 грн, на продовольче забезпечення - 28684,21 грн, на речове забезпечення - 3899,13 грн, на медичне забезпечення - 3329,28 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 8786,68 грн, разом - 119956,78 грн (а.с. 19). Академією Державної пенітенціарної служби було складено повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке вручено Відповідачу під розписку 31.10.2023 (а.с. 20). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виникнення у Відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Саме із відмовою особи добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19. В матеріалах даної адміністративної справи наявні докази щодо ознайомлення Відповідача із розрахунком витрат, понесених за навчання у навчальному закладі та відмови Відповідача у добровільному порядку відшкодувати такі витрати, які є предметом стягнення у цій справі. Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, з чим погоджується і колегія суддів. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Л.О. Костюк