Постанова Одеський апеляційний суд № 495/658/22

Номер провадження: 22-ц/813/2956/24 Справа № 495/658/22 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2024 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Шевчук Ю.В. 02 жовтня 2023 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області, - встановила: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_1 не надає ніякої матеріальної допомоги на дитину, самоусунувся від виховання сина, натомість позивачка ОСОБА_2 змушена самостійно утримувати дитину, в той час як ОСОБА_1 працює на посаді 3-го помічника капітана на іноземних судах, є особою працездатного віку, має стабільний заробіток та має можливість сплачувати аліменти на утримання спільного сина у розмірі 10000,00 грн. щомісяця. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7000,00 грн. щомісяця, починаючи з 01 лютого 2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в сумі 2000 грн. щомісячно. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на даний час відповідач ОСОБА_1 працює різноробочим у Румунії, його заробітна плата становить 1350 румунських леїв, а сам факт знаходження на банківських рахунках апелянта грошових коштів не може свідчити про матеріальне становище відповідача, яке б дозволяло сплачувати йому аліменти у розмірі 10000 грн. щомісяця, у зв`язку із чим доцільним буде визначити суму аліментів в розмірі 2000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що запропонований батьком розмір аліментів в сумі 2000 грн. є недостатнім для утримання сина, забезпечення йому належного рівня життя та поставить позивача у вкрай скрутне становище, крім того, відповідач не обґрунтував, чому він вважає, що його син має отримувати аліменти саме у розмірі 2000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що сторони на час розгляду справи у суді першої інстанції перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25 листопада 2011 року Виконавчим комітетом Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №14. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20 липня 2012 року Виконавчим комітетом Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №14. З копії Послужної книжки моряка ОСОБА_1 №02772/2009/24 та копії його контрактів вбачається, що відповідач дійсно працював на іноземних судах. Також матеріали справи містять виписки по банківських рахунках відповідача ОСОБА_1 , які знаходяться в АТ «АЛЬФА-БАНК», з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснював обмін валюти за своїми рахунками в еквіваленті приблизно 15000,00 доларів США у період з 01 січня 2021 року по 20 вересня 2022 року. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків. Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня становить: 2272,00 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років - 2833,00 грн. Згідно ч. 1-2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. За положеннями ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що сторони намагались вирішити питання щодо сплати аліментів за взаємною згодою, шляхом укладення мирової угоди. Однак, така угода е була укладена, і наразі між сторонами наявний спір щодо розміру аліментів, в зв`язку з чим ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до суду. Доказів наявності у ОСОБА_1 інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, матеріали справи не містять. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе