Постанова 4808 № 347/3308/23

Справа № 347/3308/23 Провадження № 22-ц/4808/456/24 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., секретаря Ігнатюк І.Ю. за участю апелянта ОСОБА_1 представника апелянта адвоката Рогалевича А.Б. відповідача приватного нотаріуса Фединчук С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рогалевич Андрій Борисович, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року в складі Кіцули Ю. С. , ухвалене в м. Косові Івано-Франківської області, повний текст якого складно 15 січня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фединчук Світлани Іванівни про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фединчук С. І. про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2623655400:02:001:0163 площею 0,1344 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вказане майно на праві спільної сумісної власності без визначення часток учасників спільної власності належало ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Косівського РНО Фединчук С. І. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом. Проте постановою №152/02-31 від 28 грудня 2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду, для визначення розміру спадкової маси майна, яке є предметом спадщини. Вважає цю відмову неправомірною та незаконною, оскільки нотаріус не витребувала у ОСОБА_4 жодного документа, необхідного для вчинення нотаріальних дій. Крім того, нотаріус безпідставно послалась у постанові на п.7 глави 7 Розділу 1 та п.4.15, 4.18 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Зазначала, що згідно інформаційної довідки будь-які обтяження на нерухоме майно, що є об`єктом спадщини відсутні, а відтак вона вправі успадкувати та оформити право власності на нерухоме майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , однак через відмову нотаріуса вона позбавлена такої можливості. Ураховуючи викладене, позивачка просила визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фединчук С. І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 грудня 2021 року №152/02-31. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Косівського районного суду від 11 січня 2024 року у задоволені позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що чинне законодавство не надає нотаріусу право здійснювати виділ частки або видавати свідоцтво про право на спадщину за законом у спільній сумісній власності. відповідач приватний нотаріус Фединчук С.І., діяла в межах повноважень та у спосіб, що не суперечить Конституції Україні, закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому відмова нотаріуса - правомірна та відповідає вимогам чинного законодавства. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рогалевич А. Б., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що після отримання від нотаріуса постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва на частку у спільному сумісному майні спадкоємець може звернутися до суду і просити визначити частку померлого у спільній сумісній власності та відповідно визнати свою частку в такому майні не узгоджується з вимогами пункту 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18). Аналогічно хибним є і твердження суду, що у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтва про право на частку мають не всі співвласники, а тільки другий з подружжя, і що видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає. Також вказує, що ні приватним нотаріусом Фединчук С. І. в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ні в оскаржуваному рішенні не вказується, яким саме чином має бути визначити частка у спільній сумісній власності за померлим ОСОБА_3 та на підставі яких нормативно-правових актів. Безпідставним вважає, і посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №161/9939/17, оскільки позовною вимогою було виключно визнання незаконною та скасування судом постанови приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фединчук С. І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 грудня 2021 року №152/02-31. Позовної вимоги про зобов`язання нотаріуса до вчинення дій ОСОБА_1 не заявляла. Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Фединчук С. І. зазначає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Рогалевич А. Б. вимоги скарги підтримали, просили її задоволити. Приватний нотаріус Фединчук С. І. скаргу не визнала, вважає її безпідставною та просила залишити її без задоволення. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Фактичні обставини справи Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2016 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Після смерті ОСОБА_3 зареєстрована спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 60599202, дата заведення 04 травня 2017 року (а.с. 10). Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2623655400:02:001:0163, така на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_5 (а.с.12-14). Відповідно до копії інформації з ДРРП на нерухоме майно та РПВ на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (а.с.15-16). Постановою приватного нотаріуса Фединчук С. І. від 28 грудня 2021 року №152/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцю ОСОБА_3 частку житлового будинку та частку земельної ділянки, загальною площа 0,344 га, кадастровий номер 2623655400:02:001:0163, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення у судовому порядку питання, щодо визначення розміру спадкової маси зазначених вище житлового будинку та земельної ділянки (а.с.11). Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України). Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для видачі свідоцтва про прав на спадщину, ОСОБА_1 було надано документи про право власності на житловий будинок та земельну ділянку. При перевірці вказаних документів, нотаріусом Фединчук С. І. було встановлено, що майно яке є об`єктом спадщини, перебуває у спільній сумісній власності чотирьох осіб, без визначення часток. Постановою приватного нотаріуса Фединчук С. І. від 28 грудня 2021 року №152/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав неможливості визначення частки померлої ОСОБА_3 у спільній сумісній власності. Вважаючи вказану постанову неправомірною та такою, що обмежує можливість оформлення спадкових прав, ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив із необґрунтованості позовних вимог. Проте колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком суду. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Згідно вимог п.п. 4.12. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в МЮУ 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Відповідно до вимог п.п. 4.14. глави 10 розділу 2 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. За встановлених у цій справі обставин, оскарження ОСОБА_1 постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не призведе до поновлення права позивача, яке вона вважає порушеним, з огляду на те, що чинне законодавство не надає нотаріусу право здійснювати виділ частки або видавати свідоцтво про право на спадщину за законом у спільній сумісній власності. При цьому суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вчинення такий дій належить до безпосередньої компетенції нотаріуса, а не суду. З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , але допустив помилку при мотивуванні свого рішенння. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. У справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності (усунення від права на спадкування, неприйняття спадщини, відмови від прийняття спадщини) належним відповідачем є орган місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду, що може претендувати на відумерлу спадщину у випадках передбачених статтею 1277 ЦК України. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року необхідно змінити, шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рогалевич Андрій Борисович задоволити частково. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 квітня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: І. В. Бойчук В. Д. Фединяк