Постанова 4808 № 347/1278/21

Справа № 347/1278/21 Провадження № 22-ц/4808/1670/21 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д. з участю секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 22 вересня 2021 року, у складі судді Кіцули Ю.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Григорчук Зореслави Романівни про оскарження дій приватного нотаріуса, в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог, посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . За час спільного проживання вони придбали різне рухоме та нерухоме майно, яке відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. За свого життя чоловік зробив заповітне розпорядження та свою частину майна заповів своїм онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачка відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадковому майні чоловіка. З цього приводу вона звернулася до приватного нотаріуса, однак їй відмовлено в оформленні спадщини, з тих підстав, що на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт. Стверджувала, що в наявній базі даних ДВС особу ОСОБА_2 не персоніфіковано, та не ідентифіковано при такій реєстрації, а будь-яких інших доказів, зокрема первинних документів, що таке обмеження стосується саме її чоловіка немає, а відтак відсутня можливість визначити наявність чи законність такого обмеження на даний час. Позивачка стверджує, що згідно довідки начальника Косівського РВ ДВС від 25.05.2021 року, № 13630/20.6-26 у відділі ДВС немає виконавчих документів щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 та арешт на нерухоме майно не накладався, а тому нотаріус безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Просила суд постанову нотаріуса Григорчук З.Р. від 29.06.2021 року №02-31/113 про відмову у вчиненні нотаріальної дії скасувати, та зобов`язати нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право власності на належну частку в спільному майні подружжя. Вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Косівського районного суду від 22 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Григорчук З.Р. з заявою про прийняття спадщини, на Ѕ частини спадкового майна, яке належало в ідеальній долі її чоловікові з всього майна подружжя, яке належало їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Однак отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва, бо на майно особи з аналогічним її чоловікові прізвищем ім`ям і по батькові, накладений арешт ДВС за виконавчим написом державного нотаріуса Косівського нотаріального округу. Нотаріус надала відвідні запити до ДВС та нотаріального архіву, які підтвердили вищенаведене. Однак на майно, що знаходиться за адресою вул. Шевченка смт. Яблунів арешт не накладалось, відсутні будь-які на нього обтяження. Вважає, що відсутні будь-які докази щодо накладення арешту та підстави для його накладення, так як всі документи з цього приводу знищені за давністю зберігання, відсутні деталізовані дані щодо особи ОСОБА_2 , тобто дата і місце народження, місце проживання та місце знаходження майна, відсутні архівні дані державного нотаріуса Косівського нотаріального округу, за написом якого ДВС наклав арешт на майно ОСОБА_2 . Зазначає, що ДВС не може бути відповідачем чи винуватцем накладення такого арешту, так як виконував напис державного нотаріуса, порушувати питання про зняття арешту неможливо, так як для цього немає відповідних підстав, сам арешт міг бути правомірно накладений на ОСОБА_2 , але зовсім іншої особи, крім того арешт можна зняти за згодою (рішенням) органу, який прийняв рішення про його накладення. Вважає, що немає будь-яких перешкод у видачі їй свідоцтва про право власності на частину майна спільної сумісної власності подружжя, яке позивачка успадковує після смерті свого чоловіка, так як на це майно арешт не накладений. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів. Приватний нотаріус Григорчук З.Р. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус Григорчук З.Р. діяла в межах повноважень та у спосіб, що не суперечить КонституціїУкраїни, Закону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому відмова нотаріуса - правомірна та відповідає вимогам чинного законодавства. З таким висновком суду, погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Судом встановлено, що згідно копії дублікату заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Нижньоберезівської сільської ради Івано-Франківської області Ільницькою М.С. 18.10.2018 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.0988 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в рівних частинах заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7). Постановою приватного нотаріуса Григорчук З.Р. від 29.06.2021 року вих. № 02-31/113 відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою відмови стала інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №252421443 від 13.04.2021 року, згідно якої на все нерухоме майно належне ОСОБА_2 (відомості про дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній) 02.06.2006 року виконавчою службою Косівського районного відділу ДВС накладено арешт на нерухоме майно з реєстраційним номером 3291722. Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за параметрами запиту: тип особи-фізична особа, ПІП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пошук за - частковим співпадінням встановлено тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3291722. Вказане обтяження зареєстровано 02.06.2006 16:28:22 за №3291722 реєстратором: Косівська районна державна нотаріальна контора. Підставою обтяження є заява про реєстрацію обтяження нерухомого майна 5084, 02.06.2006, власник ОСОБА_2 (а.с.5-6). Згідно відповіді начальника Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Йоника І.М. від 25.05.2021 року - станом на 25.05.2021 року у відділі ДВС на виконанні немає виконавчих документів щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 02,12.1942 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , жит. смт. Яблунів, та арешт на нерухоме майно Косівським районним відділом ДВС не накладався (а.с.8). Крім того, у відповіді від 30.04.2021 року вих.№ 11410/20.6-26 на запит нотаріуса зазначено, що у зв`язку з закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень та знищенням виконавчих проваджень неможливо надати інформацію щодо РНОКПП, та дати народження ОСОБА_2 щодо накладення арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером 3291722 та ідентифікувати що це одна і та ж особа (а.с.9). Згідно відповіді завідувача Державного нотаріального архіву від 08.06.2021 року вих. № 529/01-17 державний нотаріальний архів надати документи, що стосуються накладення 02.06.2006 року арешту на майно ОСОБА_2 не має можливості, оскільки архівна справа «Розпорядження по накладенню і зняттю заборон (арештів) відчуження жилих будинків, квартир, та іншого нерухомого майна» Інд.2-17 за період зберігання 27.01.1998 року по 21.12.2007 року знищена, що підтверджується відповідним актом (а.с.10). Відповідно до частини першої статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено статтею 16 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат»нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Відповідно до статті 71 Закону України «Про нотаріат»у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності. Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Згідно підпунктів 2.2., 2.3. пункту 2 глави 11 розділу ІІ Порядку якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Відповідно до підпункту 3.3., пункту 3 глави 11 розділу ІІ Порядку якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту. У статті 49 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Аналогічна вимога міститься у частині третій глави 13 розділу І Порядку. Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Суд першої інстанції правильно зазначив, що приватний нотаріус діяла відповідно до підпунктів 2.2., 2.3. пункту 2 глави 11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а лист начальника Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.05.2021 року про те, що у відділі ДВС на виконанні немає виконавчих документів щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 02,12.1942 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , жит. смт. Яблунів, та арешт на нерухоме майно Косівським районним відділом ДВС не накладався не спростовує інформацію надану Косівським РВ ДВС від 30.04.2021 року про неможливість ідентифікувати РНОКПП та дату народження ОСОБА_2 а також те, чи саме на нерухоме майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 накладено арешт. Таким чином, оскільки вищенаведені обставини щодо накладення арешту на нерухоме майно належне ОСОБА_2 потребують додаткової перевірки та з`ясування, що не входить до компетенції нотаріуса, від них залежить право позивачки щодо її майнових прав як подружжя та прав на спадкове майно, то приватний нотаріус обґрунтовано відмовив у вчиненні нотаріальної дії. З огляду на наведене, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що немає будь-яких перешкод у видачі їй свідоцтва про право власності на частину майна спільної сумісної власності подружжя, яке вона успадковує після смерті чоловіка. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 22 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк