Постанова 4824 № 753/25230/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 753/25230/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7857/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Гусак О.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 14 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., при секретарі - Стешенко М.В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття обтяжень з об`єкту нерухомого майна,- В С ТА Н О В И В : У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що ОСОБА_3 є його дідом, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яким є 78/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:251:0015. У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2002 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 в рівних частках є його дружина ОСОБА_5 та йог син ОСОБА_3 на наступне майно, зокрема на: 78/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:251:0015. ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_5 , яка 24 квітня 2018 року склала заповіт на нього, у відповідності до якого заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день смерті де б воно не знаходилось і з чого не складалось. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадковим майном після її смерті залишилось наступне майно, зокрема: 78/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:251:0015. З метою прийняття спадщини за заповітом, після померлої баби - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 26 листопада 2021 року звернувся із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. 11 серпня 2021 року було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 3201, спадкова справа №11/2020, у відповідності до якого ОСОБА_2 (внук померлої) успадкував після смерті своє баби - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. 11 серпня 2021 року сформувала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на рухоме майно з якої вбачається, що 31 січня 2012 року ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . З інформації ВП - спецрозділ від 18 серпня 2021 року вбачається, що арешт був накладений на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року справа № 2-5082/11. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 78/200 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:251:0015, після смерті його баби - ОСОБА_5 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом була інформація з довідки ПБ-2020 № 471, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 08 квітня 2020 року з якої вбачається, що в житловому будинку АДРЕСА_2 , на праві власності за ОСОБА_3 зареєстровано 78/200 частин будинку. Згідно з даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт накладено на 1/2 частину житлового будинку, тобто на частину більшу ніж та, яка належить ОСОБА_3 . З метою з`ясування підстав накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 позивач звернувся до архіву Дарницького районного суду м. Києва та отримав копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі № 2-5082/11р, якою накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Зі змісту рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у справі № 2- 5082/11р вбачається, що предметом спору у цій справі був буд. АДРЕСА_3 . Як зазначає позивач постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд помилково наклав арешт на будинок АДРЕСА_3 , замість того, щоб накласти арешт на спірний будинок АДРЕСА_3 . На виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року, 01 лютого 2012 року реєстратором ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за реєстраційним номером 12118666, зареєстровано арешт на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , обтяжувач: ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві. Оскільки по АДРЕСА_4 , то вважає що Дарницьким районним судом м. Києва помилково накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 замість будинку АДРЕСА_3 , який не був предметом спору. Зазначає, що наявність арешту нерухомого майна порушує його право власності як спадкоємця, оскільки він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном. Посилаючись на наведене, просив, усунути перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, яким є 78/200 часток житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 , що розташовані на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:251:0015, шляхом зняття арешту з житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , накладений відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково посилається на те, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК), оскільки із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закон України «Про виконавче провадження»). Зазначає, що предметом даного позову не є скасування заходів забезпечення позову, а предметом є усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зняття незаконно накладеного арешту. У позивача відсутній спір щодо об`єкту спадкування. Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, оскільки його права порушені не діями третіх осіб (оспоренням, або не визнанням), або інших співвласників об`єкту спадкування, а незаконним (помилковим) рішенням суду, яким накладено арешт на спадкове майно. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дідусем ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2002 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 в рівних частках є його дружина ОСОБА_5 та його син ОСОБА_3 ОСОБА_5 , 24 квітня 2018 року склала заповіт на ОСОБА_2 , у відповідності до якого заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день смерті де б воно не знаходилось і з чого не складалось. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., ОСОБА_2 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 78/200 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:90:251:0015, після смерті його баби - ОСОБА_5 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом була інформація з довідки ПБ-2020 № 471, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 8 квітня 2020 року з якої вбачається, що в житловому будинку АДРЕСА_2 , на праві власності за ОСОБА_3 зареєстровано 78/200 частин будинку. Що згідно з даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт накладено на 1/2 частину житлового будинку, тобто на частину більшу ніж та, яка належить ОСОБА_3 . Згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, судом було накладено арешт на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 накладений на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі № 2-5082/11р. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , пред`явлено позов, не до боржників чи осіб, в інтересах яких було накладено арешт на спірне майно, а до Дарницького районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), який виконував ухвалу про забезпечення позову, який не є належним відповідачем у вказаній справі. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 успадкував після смерті його баби ОСОБА_5 78/200 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:90:251:0015. Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, судом було накладено арешт на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_3 . Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, щосудом першої інстанції не з`ясовано характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), що предметом даного позову не є скасування заходів забезпечення позову, а предметом є усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зняття незаконно накладеного арешту, у позивача відсутній спір щодо об`єкту спадкування, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, відповідно до роз`яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Дарницький районний ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) не є належним відповідачем у даній справі. Також колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував, що права позивача порушені не діями третіх осіб, або інших співвласників об`єкту спадкування, а незаконним (помилковим) рішенням суду, яким накладено арешт на спадкове майно, з огляду на наступне. Як зазначалося вище, арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 накладений на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в порядку забезпечення позову. Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя про забезпечення позову в апеляційному порядку не оскаржувалась та не скасовувалась. Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року скасоване, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Разом з цим, судами не вирішувалось питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 23 грудня 2011 року. Оскільки належність на праві власності даного об`єкту нерухомості позивачеві не є предметом даного спору, а фактично ним заявляються вимоги про скасування арешту на об`єкт нерухомого майна, який накладено ухвалою суду в порядку забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. З роз`яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. четвертому п. 9 своєї постанови від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", вбачається, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК - аналогічні положення містяться і в ст. 158 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутися лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК України - аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 158 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року). Згідно із ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, для скасування заходів забезпечення позову визначено спеціальний порядок, який регулюється положеннями ЦПК України, та передбачає звернення до суду з відповідною заявою або апеляційне оскарження. Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлений 16 вересня 2022 року. Головуючий Судді