Ухвала КЦС ВС № 495/8731/21

Ухвала 10 квітня 2024 року м. Київ справа № 495/8731/21 провадження № 61-4377ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М.В., Лозко Ю. П., у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Квартирно-експлуатаційна частина Білгород-Дністровського району, служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого жилого приміщення, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: квартирно-експлуатаційна частина Білгород-Дністровського району, служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, у якому просив про виселення відповідачів, без надання іншого жилого приміщення. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 червня 2022 року у складі судді: Шевчук Ю. В.,позов військової частини НОМЕР_1 задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України 21 березня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що: організація забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, дислокованих у межах відповідальності для Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району у цій справі превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі та зумовлює звернення до судів апеляційної та касаційної інстанції за захистом їх прав та свобод у судовому порядку; судами встановлено, що право власності на службову квартиру належить Міністерству оборони України та передано позивачу у справі відповідно до наказу начальника Білгород-Дністровського гарнізону від 25 червня 2020 року № 14 і не виключена з числа службових; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 жовтня 2021 року № 286 станом на 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 не проходить військову службу, та звільнений в запас Збройних Сил України та на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в Збройних силах не перебуває згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 жовтня 2021 року № 1006. (накази знаходяться в матеріалах справи). Але ОСОБА_1 з членами своєї сім`ї залишився проживати в квартирі АДРЕСА_1 , та не зареєстровані у цій житловій площі, він не є військовослужбовцем, який проходить військову службу. Враховуючи, що ОСОБА_1 з членами своєї сім`ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов не перебуває в у Збройних Силах України, відповідач підлягає виселенню із займаного житлового приміщення в гуртожитку разом із усіма членами сім`ї; аргументів з посиланням на докази на обґрунтування позиції щодо підстав забезпечення житлом відповідачів за рахунок відомчого житлового фонду після втрати зв`язку із Збройними Силами України або ж з посиланням на наявність інших підстав неможливості виселення відповідачів із житлового приміщення 9стаття 125 ЖК України) апеляційний суд в оскарженій постанові не наводить взагалі, апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована іншими підставами; на адресу служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради направлялись судом повістки, однак у судові засідання служба явку представника не забезпечила, письмового висновку органу опіки та піклування не надала; виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин з роботодавцем переслідує легітимну мету в розумінні статті 8 Конвенції; фактично використання службового жилого приміщення відповідачами в порушення вимог наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 унеможливлює виконання завдань позивача з розквартирування 152 сімей безквартирних військовослужбовців, що перебувають на обліку в гарнізоні; суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 263 ЦПК України і прийняв рішення у справі без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц; від 05 липня 2018 року у справі № 489/71095/15-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 14-181цс18; від 06 квітня 2020 року у справі № 404/9374/14-ц; від 16 вересня 2020 року у справі № 754/16005/16-ц; від 13 квітня 2019 року у справі № 735/598/17; від 08 квітня 2020 року у справі № 331/1043/19; від 09 грудня 2020 року у справі № 442/7187/18; від 05 липня 2017 року у справі № 6-798цс17; від 13жовтня 2020 року у справі № 447/455/17. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі провиселення відповідачів, без надання іншого жилого приміщення. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району Міністерства оборони України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Квартирно-експлуатаційна частина Білгород-Дністровського району, служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, про виселення без надання іншого жилого приміщення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков