Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/6680/23

Дата документу 03.04.2024 Справа № 333/6680/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/6680/23 Головуючий у 1 інстанції Холод Р.С. Провадження № 22-ц/807/700/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району проповернення дітей,- В С Т А Н О В И Л А: 10.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_5 . Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13.04.2021 р. діти були відібрані у батьків і по теперішній час знаходяться у опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року органу опіки та піклування відмовлено у позбавленні її батьківських прав. Частина 3 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню. Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. На даний час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей. Вона є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте, вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу. У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися по мірі необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей. ОСОБА_5 - батько дітей, оскаржив рішення про позбавлення його батьківських прав до Запорізького апеляційного суду, оскільки на час звернення з позовом про позбавлення його батьківських прав та на час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, він був визнаний особою з інвалідністю I групи та потребував постійної сторонньої допомоги (справа на даний час не розглянута). ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна - ОСОБА_2 багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав. Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 вкотре приїхала за місцем перебування дітей за адресою АДРЕСА_1 , однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов`язку) брати участь у житті дітей. Вона вимушена була викликати патрульну поліцію за адресою: АДРЕСА_1 та написати заяву до відділу поліції на такі протиправні дії ОСОБА_2 . Раніше вона зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_2 , усунути їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді так і не отримала. Вона бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби. Вона вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року. Діти її люблять та бажають повернутися до неї. І тільки протиправні дії опікуна створили проблему її спілкування з дітьми протягом тривалого часу, через що діти, за специфікою свого віку, дещо відвикли від неї. Вважає, що на цей час відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм достойного життя та виховання. Просила повернути на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано надані позивачкою пояснення та докази по суті позовних вимог, відображено в рішенні суду факти, що не відповідають дійсності. 28 березня 2024 року до Запорізького апеляційного суду від Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 02 квітня 2024 року від Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Запорізького апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відмовляючи в задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей, позивач повною мірою не створила умови для проживання дітей, тобто повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей, крім того, ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції. Судом встановлено, що 03.03.2012 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено та зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , видане Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції), про що зроблено відповідний актовий запис № 60 від 03.03.2012 року. Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилися діти: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції); - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області). Родина з 2018 року перебувала під соціальним супроводом в Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради», у зв`язку із складними життєвими обставинами. 17.02.2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшло повідомлення за № 29 «Щодо загрози життю малолітніх дітей». З повідомлення вбачалося, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає родина Макарових, яка опинилась в складних життєвих обставинах. Розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17.02.2021 року № 28 «Про вилучення малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із родини ОСОБА_1 » було прийнято рішення тимчасово вилучити дітей із родини Макарових. Згідно з актом прийому дитини КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради від 17.02.2021 року, складеним о 17 год. 50 хв., малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17.02.2021 року № 28. 25.02.2021 Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року по справі 317/611/21 позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задоволено у повному обсязі: - відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано їх під опіку держави; - стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буде знаходитись малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1197 грн. 50 коп. на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25.02.2021 і до досягнення дітей повноліття. Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року по справі 317/611/21 рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року залишено без змін. На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізького районного суду від 13.04.2021, яке набрало законної сили 30.06.2021, малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взято на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Рішеннями виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №76, 77 від 20.08.2021 року малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надано статуси дітей, позбавлені батьківського піклування. Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 583р від 02.12.2021 «Про призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітніми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » дітей влаштовано в родину ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування на території Долинської сільської ради звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням від 05.07.2023 року Запорізького районного суду Запорізької області позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як органу опіки та піклування) до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково: позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.09.2023 року вказане рішення Запорізького районного суду Запорізької області залишено без змін. Підставами для прийняття рішення про відбрання дітей, Запорізький районний суд Запорізької області у рішенні від 13.04.2021 року зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги до виховання та утримання своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання, навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків. 03.10.2023 та 27.10.2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 для складання акту обстеження матеріально-побутових умов. Позивач відмовилася впускати членів комісії до приміщення. Згідно акту обстеження умов проживання від 01.11.2023 року житло складається з двох кімнат та кухні. В кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, ОСОБА_7 перебуває громадянин ОСОБА_5 , який на даний час має інвалідність «І група Б» та потребує постійного стороннього догляду. В кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, тому що поряд знаходяться незаізольовані електричні проводи. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 заборонила проводити фотозйомку, тому доказами вищевикладеного є акт. Згідно інформації, наданої органом опіки та піклування фахівцями КУ «ЦНСП» Долинської сільської ради» систематично здійснювався контроль над виконанням рекомендацій фахівця, щодо виконання плану соціального супроводу сім`ї, яка перебувала в складних життєвих обставинах. Зверталася увага на забезпечення потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання для засобів особистої гігієни, продуктів харчування, працевлаштування батька дітей - громадянина ОСОБА_5 . Також в ході візиту зверталася особлива увага на створення умов для дотримання санітарно-гігієнічних норм та техніки безпеки в побуті, а також забезпечення умов для дітей під час дистанційного навчання. У ході роботи були проведені соціально-педагогічні бесіди, з метою підвищення виховного потенціалу, надано рекомендації щодо раціонального використання коштів, забезпечення належних умов проживання. Одночасно проводилася профілактична робота щодо попередження випадків насильства у сім`ї. Фахівцями соціальної роботи було звернуто увагу на необхідності проходження лікування ОСОБА_1 для покращення самопочуття, але остання постійно відмовлялася. За висновком щодо соціального супроводу родини: у матері дітей - громадянки ОСОБА_1 дуже низький батьківський потенціал, в силу свого захворювання, вона не здатна задовольняти потреби дітей; забезпечити своїм дітям належний догляд та виховання. Згідно акту обстеження умов проживання від 09.08.2023 року, складеного сумісно представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи за адресою опікуна ОСОБА_2 зазначено, що під час відвідин родини в комісійному складі, вдома перебувала вся родина. Житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку. Складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузлу, ігрової кімнати. Умови проживання добрі. В будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування, вживання їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Для дітей необхідна кількість канцелярського приладдя, іграшок, велосипеди та самокати - для проведення дозвілля. Одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно віку та бажанням дітей. Діти виглядали доглянутими, радісними. ОСОБА_8 йшли на контакт. В помешканні прибрано, чисто, пахло їжею. Деякі діти гралися на подвір`ї. З малолітніми дітьми ОСОБА_9 2012 р.н. та ОСОБА_10 , 2014 р.н., була проведена бесіда практичним психологом. З її висновку: діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали про їхнє життя у опікуна ОСОБА_2 , однак, коли питання стосувалися біологічної матері реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, діти Макарови, як і інші діти називають опікуна/піклувальника ОСОБА_2 - мамою. Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування до суду надав висновок від 20.11.2023 року, в якому зазначив, що з`ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , 2012 р.н. та ОСОБА_4 ,2014 р.н., керуючись п.п. 4, 5, ст. 19, ст.ст. 150, 155, 170,171 Сімейного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. ст. 11, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закону України «Про охорону дитинства» вважає недоцільним у поверненні малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження на виховання до ОСОБА_1 . Орган опіки у своєму рішенні виснував, що ОСОБА_1 не надала жодної конкретної відповіді на поставлене питання комісії з прав захисту дітей, не довела, що відпали причини, за якими діти були відібрані з родини, а отже при поверненні дітей створюватимуться умови для безпідставної передачі дітей їх матері та наступного вирішення питання про повторне їх відібрання. Дитина не може бути повернена одному з батьків, коли існує загроза їй, або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Враховуючи зазначене, виходячи з найкращих інтересів дітей, а саме: забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке надає можливість для належного рівня проживання, виховання та навчання, враховуючи умови небезпеки, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог. Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального права, які мають бути застосовані під час розгляду справи. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Виділяють принципи правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р., та якими є: рівноправність дітей (ст. 2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст. 2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст. 3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст. 5); невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст. 37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18). Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонаійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини. Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали. Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Як встановлено колегією суддів, підстави, за яких суд ухвалив рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі №317/611/21, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. На підставі зазначеного доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування ч. 3 ст. 170 СК України спростовані колегією суддів. Твердження апеляційної скарги щодо того, що соціальний супровід сім`ї органами опіки та піклування зводилися до втручання в житло апелянта, його обстеження, давання вказівок та складання актів на власний розсуд, не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на фактично встановлені обставини справи. До зазначених в апеляційній скарзі тверджень, щодо надуманості фактів, які відображені в акті обстеження умов проживання від 01.11.2023 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки зазначене не має жодного документального підтвердження. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (Постанова ВП ВС від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27). Позивачкою не надано жодного достатнього доказу, який би підтверджував усунення підстав, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі №317/611/21. Доводи апеляційної скарги, щодо застосування судом замість доказів, існуючих на час розгляду справи, міркувань, здогадок та припущень про можливе погіршення здоров`я позивача, не беруться до уваги суддів, оскільки рішення суду ґрунтується на сукупності фактів, що перешкоджають задоволенню позовних вимог та підтверджуються матеріалами справи. Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Приймаючи рішення колегія суддів враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2024 року. Головуючий Судді: