Постанова 4857 № 380/15339/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15339/23 пров. № А/857/950/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (головуючої судді Чаплик І.Д., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16 год. 16 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 27.11.2023) у справі № 380/15339/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 05.07.2023 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани, визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 № 171 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини», стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000.00 гривень. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 № 171 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини». В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка обґрунтовується тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Апеляційну скаргу також подано Військовою частиною НОМЕР_1 на рішення суду та просить його скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу № 171, яким відмовити у задоволенні вказаної вимоги, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду в частині наказу від 01.06.2023 № 28 залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримали з підстав зазначених у скарзі, а проти апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 заперечили, просили скасувати рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Представник відповідача Буричка С.З. проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу № 171, яким відмовити у задоволенні вказаної вимоги, а в решті рішення суду залишити без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення начальника групи морально-психологічного забезпечення, військове звання полковник. Відповідно до Плану морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2023 рік, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , заплановане проведення занять з вогневої підготовки з усіма категоріями військовослужбовців 25 травня 2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2023 №140 позивача відряджено до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , для проведення звірки та усунення виявлених розходжень обліку технічних засобів пропаганди на 3 доби, з 23 по 25 травня 2023 року. На підставі вказаного наказу позивачу було видано посвідчення про відрядження від 20 травня 2023 року №87. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 №155 «Про організацію і проведення стрільб та забезпечення виконання вимог безпеки», з метою підвищення вогневої виучки, вдосконалення навичок у володінні стрілецькою зброєю, підготовки особового складу до виконання завдань за призначенням та забезпечення вимог безпеки наказано 26 травня 2023 року на базі військового стрільбища ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_3 ) провести заняття з вогневої підготовки з особовим складом військової частини НОМЕР_1 . Заняття провести з виконання вправи навчальних КС 2.01(03).1.1 стрільб з автомата АК-74, РПК-74 та вправи навчальних стрільб КС 2.12.1.1 з пістолета ПМ вдень. Час проведення занять: з 09.00 до 15:00 26 травня 2023 року. Заняття провести в суворій відповідності до вимог Курсу стрільб, методики вогневої підготовки, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №394 «Про організацію бойової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 в 2023 році». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2023 №145 позивач вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з відрядження з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Згідно відомості складання заліку особового складу військової частини НОМЕР_1 зі знання вимог безпеки під час проведення занять з вогневої підготовки - відсутній підпис позивача як особи, яку інструктують. Також в роздавально-здавальні відомості за 26.05.2023, відсутні підписи позивача про отримання та здавання набоїв. 01.06.2023 було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 №28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року», за п. 8 якого за низьку виконавчу дисципліну (відсутність 26.05.2023 без поважних причин на практичних заняттях з вогневої підготовки) заступнику командира військової частини з морально-психологічного забезпечення начальнику групи МПЗ оголошено «Догану». 05.06.2023 було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 №155 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини», у якому вказано, що відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець повинен бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтримані порядку і дисципліни, показувати приклад дисциплінованості. Незважаючи на дані вимоги 03 червня 2023 року заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальник групи морально-психологічного забезпечення полковник ОСОБА_4 під час особистого спілкування, в службовому приміщені кабінет №2 командира частини, на вказані зауваження у роботі реагував неадекватно, підвищував тон розмови, сперечався та виявляв не повагу до командира військової частини. Даний випадок став можливим внаслідок особистої недисциплінованості та не знання загальних обов`язків військовослужбовців, командирів (начальників) полковником ОСОБА_5 . За особисту недисциплінованість, порушення вимог статей 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступнику командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальнику групи морально-психологічного забезпечення полковнику ОСОБА_6 оголосити «ДОГАНУ». Вважаючи накази незаконними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було надано жодних доказів, які підтверджують факт настання події, щодо якої було винесено наказ від 05.06.2023 №171 та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 №28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року», в тому числі в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач діяв в порядку і на підставі, передбачених Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який продовжувався і триває до сьогодні. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ). Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Суд враховує, що сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, зі змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Згідно із статтею 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Статтею 83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Відповідно до частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Стаття 85 Дисциплінарного статуту передбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Згідно статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Отже, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно. Не заперечуючи право командира накладати дисциплінарні стягнення усно, без проведення службового розслідування, яке оголошується особисто та без оформлення письмового наказу, Верховний Суд в постанові від 25.01.2024 у справі №460/13859/21 зауважив, що судами попередніх інстанцій із внесеного у картку запису не встановлено фактичних обставин, на підставі яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана. В контексті наведеного слід звернути увагу, що положеннями частини другої статті 77 КАС України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Пункт 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 №28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року», вказує, що за низьку виконавчу дисципліну (відсутність 26.05.2023 без поважних причин на практичних заняттях з вогневої підготовки) заступнику командира військової частини з морально-психологічного забезпечення начальнику групи МПЗ полковнику Ельхану Солтанову оголосити «Догану». Статтею 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV передбачено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (стаття 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ). Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення (стаття 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ). Стаття 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ регламентує, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: - наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; - наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; - забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості (стаття 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ). Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) зобов`язаний: - знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; - планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; - негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; - знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; - організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; - постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; - завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; - встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; - показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; - постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; - проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); - виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); - знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; - організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; - організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; - здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків; - особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; - організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; - контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); - вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; - організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; - під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; - вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу). Статтею 233 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу). З наведеного висновується, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни чи громадського порядку. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі №822/1120/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2023 №140 позивача відряджено до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , для проведення звірки та усунення виявлених розходжень обліку технічних засобів пропаганди на 3 доби, з 23 по 25 травня 2023 року та було видано посвідчення про відрядження від 20 травня 2023 року №87. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 №155 «Про організацію і проведення стрільб та забезпечення виконання вимог безпеки», з метою підвищення вогневої виучки, вдосконалення навичок у володінні стрілецькою зброєю, підготовки особового складу до виконання завдань за призначенням та забезпечення вимог безпеки наказано 26 травня 2023 року на базі військового стрільбища ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_3 ) провести заняття з вогневої підготовки з особовим складом військової частини НОМЕР_1 . Заняття провести з виконання вправи навчальних КС 2.01(03).1.1 стрільб з автомата АК-74, РПК-74 та вправи навчальних стрільб КС 2.12.1.1 з пістолета ПМ вдень. Час проведення занять: з 09.00 до 15:00 26 травня 2023 року. Заняття провести в суворій відповідності до вимог Курсу стрільб, методики вогневої підготовки, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №394 «Про організацію бойової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 в 2023 році». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2023 №145 позивач вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з відрядження з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Свідок ОСОБА_7 повідомив, що йому нічого не відомо про події, щодо яких виникли спірні правовідносини; подій, які відбувались 26 травня 2023 року, у день проведення занять з вогневої підготовки, він не пам`ятає. Свідок ОСОБА_8 повідомив, що не пам`ятає чи був присутній позивач на ранковому шикуванні 26 травня 2023 року, перед відправленням на навчальні стрільби. Накази про проведення стрільб доводились до особового складу в усному порядку. Свідок ОСОБА_9 повідомила, що не пам`ятає чи була присутня на ранковому шикуванні 26 травня 2023 року і чи був присутній позивач вона також згадати не може. Свідок ОСОБА_10 повідомив, що в його посадові обов`язки входить видача, погодження та перевірка правильності наказів, які складаються командуванням військової частини. Чи був присутній позивач на шикуванні 26 травня 2023 року, вказаний свідок не пам`ятає. Свідок ОСОБА_11 повідомив, що 26 травня 2023 року шикування розпочалось о 7:50 ранку, після чого було оголошено список військовослужбовців, які повинні були брати участь у навчальних стрільбах. Позивач був присутній на вказаному шикуванні, але на навчальних стрільбах був відсутній. Також свідок зазначив, що у військової частини НОМЕР_1 немає власного полігону для проведення навчальних стрільб, тому можливість їх проведення залежить від наявності вільного місця на відповідних військових стрільбищах. Оскільки 25 травня була відсутня можливість провести навчальні стрільби, їх проведення було відкладене на 26 травня. Відтак 25 травня 2023 року до особового складу військової частини було доведено наказ про проведення навчальних стрільб 26 травня 2023 року, а на ранковому шикуванні 26 травня 2023 року було повторно оголошено наказ зі списком особового складу, який повинен брати участь у стрільбах. Крім того, свідок зазначив, що присутність позивача на навчальних стрільбах була необхідна, оскільки в той день проводились заняття по лінії морально-психологічного забезпечення. Колегія суддів погоджується із посиланням апелянта ОСОБА_1 із тим, що проект оспорюваного Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 №28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» підготував заступник командира Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_12 , що засвідчено його особистим підписом, а тому його покази надані як свідком в суді першої інстанції не можуть взяті судом до уваги, оскільки він є зацікавленою особою у спорі позивача із відповідачем, а як проаналізовано апеляційним судом покази інших свідків наданих в суді першої інстанції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 такі не підтверджують присутність на ранковому шикуванні 26 травня 2023 року позивача у справі, який був у відрядженні в місті Київ з 23 по 25 травня 2023 року, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про організацію і проведення стрільб та забезпечення виконання вимог безпеки» датований 24.05.2023, відповідно колегія суддів дійшла висновку що обставини на які посилається відповідач, що спричинили в подальшому на думку Командира видання оспорюваного наказу із посиланням на «за низьку виконавчу дисципліну (відсутність 26.05.2023 без поважних причин на практичних заняттях з вогневої підготовки)» не підтверджують належними і достовірними в повному обсязі доказами, які можуть бути беззастережно враховані апеляційним судом, а враховуючи не проведення службового розслідування щодо наявності вини та обставин дисциплінарного порушення інших доказів апелянтом Військовою частиною НОМЕР_1 не подано. Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608). Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування це - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Згідно пунктів 1, 3 Розділу ІІІ Порядку №608 Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Згідно із пунктом 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право серед інших: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді. Пунктом 3 розділу IV Порядку №608 визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк. З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що службове розслідування, як діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про наявність в діях військовослужбовця складу правопорушення, проводиться стосовно конкретної особи (осіб), яка (які) при цьому усвідомлюють та розуміють те, що розслідування проводиться саме щодо неї (щодо них), оскільки такий її (їхній) статус під час проведення службового розслідування передбачає гарантування їй (їм) певних прав, як-от: права відмовитися від давання пояснень або ж, навпаки, права надати письмові пояснення щодо обставин вчинення проступку (правопорушення) разом з власними доказами правомірності своїх дій (доказами невинуватості); права заявляти клопотання, в тому числі про приєднання до матеріалів службового розслідування нових документів, про отримання пояснень від осіб, які мають відношення до події, що розслідується, про ознайомлення з матеріалами розслідування тощо; зрештою, права на захист, яке включає і право на користування допомогою адвоката. Отже, статус військовослужбовця під час службового розслідування, як особи щодо якої призначено та проводиться таке розслідування, означає набуття цим військовослужбовцем статусу повноправного учасника службового розслідування, який, користуючись наданими йому правами, може доводити перед особою (особами), який (які) його проводять, факт відсутності у його діяннях складу дисциплінарного проступку (правопорушення). Звідси, рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, а в контексті цієї справи рішення про притягнення до відповідальності, може бути прийняте лише за умови забезпечення йому усіх відповідних прав і тільки в тому випадку, якщо його вина у вчиненні дисциплінарного проступку (правопорушення) буде встановлена уповноваженою особою (особами) з дотриманням визначеного законом порядку проведення службового розслідування, який, серед іншого, передбачає забезпечення військовослужбовцю зазначених вище прав. Це важливо не лише в цілях забезпечення особі гарантованих їй законом прав, але й з точки зору неухильного дотримання презумпції невинуватості. Колегія суддів враховує, що відповідачем не проведено службове розслідування стосовно позивача із можливістю належним чином повідомлення позивача про призначення відносно нього службового розслідування, надіслання копії відповідного наказу та повідомлення позивача про можливість надання пояснення, встановивши відповідний строк для їх подання, або виклик його за місцем проведення службового розслідування та відібрати письмові пояснення стосовно обставин встановлених в ході службового розслідування інших осіб, які б могли підтвердити чи спростувати відповідні обставини, які передували винесення оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани. Враховуючи наведене, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. З огляду на встановлені обставини, правове регулювання спірних відносин, підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині в якій було відмовлено судом, через що рішення суду підлягає скасуванню частково, з вищевикладених мотивів, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Щодо позовних вимог про визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 № 171 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини» та відповіних доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне. Статтею 49 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців. Статтею 50 Статуту внутрішньої служби передбачено, що відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на «Ви». Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2023 №171 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини» вказано, що 03 червня 2023 року заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення полковник ОСОБА_1 під час особистого спілкування, в службовому приміщенні кабінету №2 командира частини, на вказані зауваження у роботі реагував неадекватно, підвищував тон розмови, сперечався та виявляв неповагу до командира військової частини, позивач зазначив, що він не пам`ятає такої події, окрім того, спілкування з командиром військової частини НОМЕР_1 намагається уникати. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині, що відповідачем не було надано жодних доказів до матеріалів справи, які підтверджують факт настання події, щодо якої було винесено наказ від 05.06.2023 №171 та правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому наказ вважається протиправним і підлягає скасуванню. Що стосується вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне. Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України. Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2)якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3)в інших випадках, встановлених законом. При вирішенні питання про наявність підстав відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходить з того, що з боку роботодавця мало місце протиправне порушення трудових прав позивача неправомірним звільненням. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень не завжди викликають негативні емоції. Позивач на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди надав до суду виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №72, виданий Військово-медичним клінічним центром Західного регіону. Діагноз: гіпертонічна хвороба другої стадії другого ступеня. Ризик помірний. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН ОСОБА_13 аорти, аналізуючи який колегії суддів вважає, що суду не надано жодних пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди. Окрім того, не надано жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких позивач зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваними діями відповідача, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо. Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем саме у такому розмірі, а тому у вказаній частині позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 у справі №818/1394/17. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2023 № 171 «Про низьку особисту дисциплінованість офіцера управління військової частини», а доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 не спростовують рішення суду першої інстанції у відповідні частині. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції згідно приписів статті 317 КАС України підлягає скасуванню частково як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права в частині, а в решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року слід залишити без змін, оскільки таке відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/15339/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити. Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 28 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за травень 2023 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення на заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника групи МПЗ полковника ОСОБА_2 у вигляді догани. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/15339/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 08.04.2024