Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/8187/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 квітня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/8187/22 Головуючий у першій інстанції Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/578/24 Апеляційне провадження № 22-ц/4823/578/24 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І., з секретарем - Піцан В.М., учасники справи: боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Вердикт Капітал" приватні виконавці Приходько Юрій Михайлович, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі № 2-6700/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі № 2-6700/10 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилались на те, що заявники повністю виконали рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яким з них було стягнуто на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 419 338, 52 грн, проте Деснянський ВДВС м. Чернігова недобросовісно обліковував сплачені боржниками кошти, не проводив облік отриманих сум за квартали, роки і не робив відповідних записів про стягнуті кошти у виконавчих листах. Посилалися, що приватні виконавці відмовляються завершити виконавчі провадження, а ТОВ «Вердикт капітал» (стягувача було замінено) відмовляється визнати повну сплату боргу. Заявники зазначають, що у зв`язку з добровільним виконанням боргу виконавче провадження має бути завершене, а виконавчі листи мають бути визнані такими, що не підлягають виконанню повністю. У заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати виконавчі листи № 2-6700/10, у відношенні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , видані 30.03.2011 Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 419 338, 52 грн такими, що не підлягають виконанню повністю на підставі того, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з добровільним виконанням боржником. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.02.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі № 2-6700/10 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» по 2 400 грн з кожного у відшкодування витрат на правничу допомогу. Відмовляючи суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог заявників, оскільки встановив, що на день розгляду заяви боржники мають заборгованість по виконавчим провадженням в межах яких, процесуальні дії приватних виконавців щодо винесення відповідних рішень, боржниками не оскаржувались. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.02.2024 та визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню у справі № 2-6700/10 у зв`язку з їх повним виконанням. В обґрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення апелянти посилаються на те, що вони сплачували борг добровільно прямо в банк до того, як банк подав виконавчі листи на примусове виконання, а пізніше по виконавчим листам. Факт повної сплати боргу і виконавчого збору підтверджуються наявними у них оригіналами квитанцій, проте стягувач не визнає оригінали платіжних квитанцій та не визнає листи від Деснянського відділу ДВС на підтвердження повної сплати виконавчого збору і на підтвердження платежів від працедавця ОСОБА_1 прямо на банк, а визнає лише частково факт сплати боргу. У скарзі заявники зазначають, що стягувач відкликав виконавчі листи з Деснянського відділу ДВС і неодноразово передавав їх на примусове виконання до різних приватних виконавців без зазначення сплачених сум боргу і кожен раз приватні виконавці виносили додаткові постанови про стягнення виконавчого збору, що є незаконним, оскільки виконавчий збір був повністю стягнутий Деснянським відділом ДВС, та, крім того, при відкритті чергового виконавчого провадження заявники надавали приватним виконавцям оригінали платіжних квитанцій для огляду і їх копії для залучення у матеріали виконавчого провадження, але кожен раз приватні виконавці не приймали квитанції до уваги на тій підставі, що саме стягувач вказував на яку суму відкривати виконавче провадження і яку суму стягувати. За доводами скарги, банк передав новому стягувачу суму боргу без врахування отриманих від боржників сум, тому один приватний виконавець з ОСОБА_1 стягував одну суму, а з ОСОБА_2 - іншу, хоча вони є солідарними боржниками і сума до стягнення є однакова для кожного з них. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2010 стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 419 338, 52 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в рахунок відшкодування судових витрат по 910 грн з кожного. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено (а.с. 100-102 т. 1). Рішення суду набрало законної сили. За заявою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (а.с. 116 т. 1) було направлено поштовою кореспонденцією виконавчі листи, які банк отримав 22.04.2011 (а.с. 119 т. 1) та пред`явлено їх до виконання. Матеріали справи містять постанови про закінчення виконавчих проваджень щодо стягнення з боржників на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» судового збору у розмірі по 910 грн з кожного, у зв`язку з фактично повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 163, 164, 166, 167 т. 1). Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.04.2020 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 2-6700/10 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості, а саме: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (а.с. 12-16 т. 2). Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог заявників, оскільки встановив, що на день розгляду заяви боржники мають заборгованість по виконавчим провадженням в межах яких, процесуальні дії приватних виконавців щодо винесення відповідних рішень, боржниками не оскаржувались. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 надала копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2024 щодо боржника ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 419 338, 52 грн. Залишок не стягнутої суми 211 110, 12 грн. Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (виконавчий лист № 2-6700/10) враховуючи солідарний характер стягнення (а.с. 17-18 т. 4). Разом з тим встановлено, що 08.02.2023 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 щодо боржника ОСОБА_1 приватним виконавцем Палігіним О.П., відповідно до даних постанови залишок боргу станом на 07.02.2023 становить 266 859, 43 грн (а.с. 19 т. 4). Відповідно до ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Тобто, незважаючи на те, що при солідарному стягненні за рішенням суду з кількох боржників разом розмір боргу щодо кожного з них відповідає повній сумі стягнення, зазначеній у виконавчому документі, зобов`язання припиняється по факту отримання кредитором повної суми стягнення, а не внаслідок виплати заборгованості кредитору в повній сумі кожним боржником самостійно. Отже, враховуючи, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.10.2010 було виконано одним із солідарних боржників, а саме ОСОБА_2 , борг перед банком погашено в повному обсязі, що підтверджується фактом виконання рішення суду одним із солідарних боржників ОСОБА_2 , тому з урахуванням ч. 4 ст. 543 ЦК України, заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа щодо нього, таким що не підлягає виконанню слід задовільнити, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню відмовити. Враховуючи зазначені обставини, наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню щодо боржника ОСОБА_1 , отже вимоги його заяви ґрунтуються на вимогах закону, висновки суду щодо вимог ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, отже ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та прийняття нової постанови по суті вимог заявників. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовільнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 лютого 2024 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-6700/10, виданого 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова, щодо боржника ОСОБА_1 , таким що не підлягає виконанню - задовільнити. Визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-6700/10 виданий 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 419338 грн. 52 коп. (чотириста дев`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім грн. 52 коп.), щодо боржника ОСОБА_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа № 2-6700/10 виданого 30.03.2011 Деснянським районним судом м. Чернігова, щодо боржника ОСОБА_2 , таким що не підлягає виконанню відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 04.04.2024. Головуючий Судді: