Постанова 4854 № 400/9676/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9676/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., апелянта/позивача ОСОБА_1 та його представника Ільїна О.В. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Пліскуна М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 27.11.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді,- В С Т А Н О В И В: 2 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідач від 30.05.2022 №689 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Миколаївського районного управління поліції ГУНП області", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, робочі дні 13.03.2022, 14.03.2022, 15.03.2022, та з 11.05.2022 по 25.05.2022 визнано прогулами; - поновити позивача на посаді інспектора сектору превенції Миколаївського районного управління поліції Управління. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у задоволенні цього позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, дії відповідача стосовно призначення нового (повторного) службового розслідування не можуть вважатися такими, що переслідували законну мету захисту прав позивача, а свідчать про те, що відповідач діяв поза межами повноважень, визначених Конституцією та законами України з метою виправлення власних помилок. В даному випадку відповідач своїми діями створив ситуацію, що за один дисциплінарний проступок за фактом відсутності на службі, невиконання службових обов`язків у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України відносно позивача проведено два службових розслідування та складено висновки, якими запропоновано звільнити позивача зі служби в поліції, а також було винесено два накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Апелянт вважає, що такі дії відповідача суперечать положенням статті 14 Дисциплінарного статуту (заборона проводити два службових розслідування за один вчинений дисциплінарний проступок) та статті 61 Конституції України (заборона двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення). Однак вищенаведені факти та норми матеріального права не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Також апелянт висловив свою думку, що накладення на нього дисциплінарного стягнення після 17.04.2022 порушує вимоги статті 21 Дисциплінарного статуту. У зв`язку із чим послався на важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, строків проведення службового розслідування та прийняття за наслідками відповідного наказу, що безпосередньо пов`язано із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується. У свою чергу недотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності суб`єктом владних повноважень порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення. Тож апелянт вважає, що суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача, обмежився лише формальними висновками, процитувавши твердження відповідача про те, що висновок від 16.03.2022 був скасований наказом №605. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 25.01.2021 перебував на посаді інспектора сектору превенції Миколаївського районного управління поліції Управління (далі Миколаївське РУП). 15.03.2022 начальник Миколаївського РУП подав начальнику Управління доповідну записку, в якій було вказано про невихід ОСОБА_1 на роботу без поважних причин 13, 14, 15 березня 2022 року (Т. 1, а.с. 160). До доповідної записки були додані рапорти начальника сектору кадрового забезпечення Миколаївського РУП від 13.03.2022, 14.03.2022, 15.03.2022 та складені посадовими особами Миколаївського РУП акти про відсутність ОСОБА_1 у вказані дні на робочому місці (Т. 1 а.с. 161-166). 16.03.2022 начальник Управління видав наказ №442 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" (Т. 1 а.с. 158-159). 16.03.2022 начальник Управління затвердив "Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремого працівника поліції Миколаївського РУП ГУНП" (далі Висновок від 16.03.2022, Т. 1 а.с. 153-157). 16.03.2022 начальник Управління видав наказ №443 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП області" (далі Наказ №443, Т. 1 а.с. 150-152), яким ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з Наказом №443 ОСОБА_1 самоусунувся від виконання службових обов`язків, був відсутній на службі без поважних причин 13-15 березня 2022 року. Відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. У матеріалах справи відсутній текст відповідного наказу, але з відзиву та з інших доказів суд встановив, що дисциплінарне стягнення було реалізовано шляхом видання наказу від 16.03.2022 №239 о/с (далі Наказ №239). У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що "… 16.03.2023 року в телефонному режимі невідома особа, ймовірно, працівник УТІ ГУНП, повідомила позивачеві, що його звільнено з посади …". На думку суду, в тексті позову допущено описку, оскільки в судовому засіданні позивач підтвердив, що про зміст Наказу №443 йому стало відомо у березні 2022 року. ОСОБА_1 доказів на спростування факту відсутності на службі 13-15 березня 2022 року не подав. З його слів, у цей період він перебував поза межами Миколаївської області. Наказ №443 і Наказ №239 позивач не оскаржив. 11.05.2022 начальник Управління видав наказ №605 "Про скасування наказів" (далі Наказ №605, Т. 1 а.с. 120-122), яким були скасовані, зокрема, Наказ №443, Наказ №239 о/с, Висновок від 16.03.2022. Згідно з пунктом 2 Наказу №605, до 11.05.2022 мало бути забезпечено поновлення з 16.03.2022 на посаді поліцейських, у тому числі ОСОБА_1 , ознайомлення позивача під підпис з наказом про поновлення. Також Наказом №605 було вирішено провести нарахування та виплату позивачу з 16.03.2022 до 11.05.2022 середньомісячного грошового забезпечення. 11.05.2022 на підставі Наказу №605 був виданий наказ №373 о/с "По особовому складу", яким було скасовано наказ №239 в частині звільнення ОСОБА_1 , і позивача було поновлено на посаді (Т. 1, а.с. 242). Згідно з викладеним в адресованій начальнику Управління доповідній записці "Про необхідність проведення службового розслідування" від 12.05.2022 за підписом начальника ВПЗ Управління (далі Доповідна записка від 12.05.2022, Т. 1 а.с. 118-119) "… з введенням правового режиму воєнного стану … поліцейські з ініціативи роботодавця було звільнено за безпідставну відсутність на робочому місці (прогул), що є грубим дисциплінарним проступком. Поряд з відсутністю на роботі без поважних причин (прогул) у діях поліцейських можуть вбачатися такі порушення службової дисципліни, як невиконання своїх посадових (функціональних) обов`язків (у т.ч. дистанційно), невиконання наказів керівництва (зокрема щодо евакуації, виходу з тимчасово окупованої території), невжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, негайне неінформування про це безпосереднього керівника тощо …". 12.05.2022, з посиланням на Доповідну записку від 12.05.2022, начальник Управління видав наказ №612 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії" (далі Наказ №612, Т. 1 а.с. 116-117). Згідно з викладеним у відзиві, про поновлення на посаді позивач дізнався 18.05.2022 день, коли "… ОСОБА_1 сектором кадрового Миколаївського РУП через месенджер "Telegram" та "WhatsApp" надсилався лист УКЗ ГУНП від 16.05.2022 №1131/14-2022 щодо необхідності прибути до Миколаївського РУП та приступити до виконання службових обов`язків за посадою. Однак, вказаний поліцейський зв`язок та обмін інформацією з керівництвом Миколаївського РУП не здійснював, жодним доступним каналом зв`язку рапортів щодо неможливості подальшого проходження служби до безпосереднього керівника від нього не надходило (доповідна записка Миколаївського РУП від 23.05.2022 №3309/50) …". У справі наявний адресований позивачу лист від 16.05.2022 №1131/14-2022 за підписом начальника УКЗ Управління (далі Лист від 16.05.2022, Т. 1 а.с. 242, зв.), яким ОСОБА_1 був проінформований про скасування Наказу №239, про поновлення на посаді та про необхідність прибуття до Миколаївського РУП для виконання службових обов`язків. На підтвердження направлення Листа від 16.05.2022 відповідач послався на скріншот (Т. 1 а.с. 195). Позивач факт отримання повідомлення заперечив, зазначив, що певний час він не користувався тим номером телефону, на який був надісланий Лист від 16.05.2022. Допитана в судовому засіданні як свідок у суді першої інстанції ОСОБА_2 повідомила, що саме вона надіслала позивачеві Лист від 16.05.2022, і скріншот зроблений з її пристрою. Крім того, ОСОБА_2 стверджувала, що ще 11.05.2022 направила ОСОБА_1 наказ про поновлення його на посаді (який саме Наказ №605 чи Наказ №373, не зазначила), проте докази не підтвердження цієї обставини відсутні. У справі наявні 5 рапортів (без дати) начальника СКЗ Миколаївського РУП до т.в.о. начальника Миколаївського РУП про те, що 20.05.2022, 21.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022, 25.05.2022 позивача на службі не було (Т. 1 а.с. 134-138). Також відповідач надав суду пояснення (що були надані члену дисциплінарної комісії, утвореної Наказом №612) трьох посадових осіб Миколаївського РУП, в яких вони вказали про відсутність ОСОБА_1 на службі в період з 20.05.2022 по 25.05.2022 (Т. 1 а.с. 139-142). Суд зауважив, що ці пояснення не можуть вважатися цілком достовірними з огляду на їхні дати (22.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022). 23.05.2022 начальник СКЗ Миколаївського РУП звернувся до голови дисциплінарної комісії з доповідною запискою №3309/50-2022, в якій вказав про направлення ОСОБА_1 . Листа від 16.05.2022 (Т. 1 а.с. 125). 24.05.2022 член дисциплінарної комісії ОСОБА_3 звернувся до голови дисциплінарної комісії з рапортом (№573/43-2022, Т. 1 а.с. 144-145), в якому, зокрема, вказав, що 24.05.2022 на месенджери за номером телефону позивача був здійснений виклик про прибуття 28.05.2022 у приміщення Управління для надання пояснень. Під час телефонної розмови, що відбулася в той саме день (24.05.2022), ОСОБА_1 "… в категоричній формі відмовився надати будь-які письмові пояснення, зазначивши, що він не має взагалі бажання проходити службу в органах Національної поліції України …". До цього рапорту був доданий складений посадовими особами Управління (2 з яких члени дисциплінарної комісії) акт про відмову надати пояснення (№574/43-2022, Т. 1 а.с. 146). На підтвердження виклику позивача відповідач надав лист від 24.05.2022 №568/43-2022 за підписом голови дисциплінарної комісії (Т. 1 а.с. 143) та скріншот на підтвердження направлення ОСОБА_1 цього листа (Т. 1 а.с. 195, зв., 196). Позивач в судовому засіданні факт отримання виклику та факт телефонної розмови заперечив. Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 підтвердив, що 24.05.2022 він мав телефонну розмову з особою, яка користувалася тим номером телефону, інформація про який наявна в Управлінні. 25.05.2022 т.в.о. начальника Миколаївського РУП звернувся до начальника Управління з доповідною запискою "Про невихід на роботу без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 " (№3335/50-2022, Т. 1 а.с. 126), в якій вказав про відсутність позивача на службі. До цієї доповідної записки були додані акти про відсутність на робочому місці, що були складені посадовими особами Миколаївського РУП 20.05.2022, 21.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022, 25.05.2022 (Т. 1 а.с. 129-133). 25.05.2022 дисциплінарна комісія склала "Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремого працівника поліції Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області" (далі Висновок, Т. 1 а.с. 108-115). Згідно з текстом Висновку дисциплінарна комісія встановила, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який виразився в порушенні статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статей 18, 64 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580), наказу НПУ від 23.09.2016 №920 "Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України", ігноруванні Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ігнорування вимог розподілу службового часу поліцейських, визначеного наказом ГУНП від 05.12.2017 №1570, що призвело до самоусунення від виконання службових обов`язків та відсутності на службі без поважних причин у робочі дні, починаючи з 13.03.2022 по 15.03.2022 (три дні), з 20.05.2022 по 25.05.2022 (п`ять днів). Також дисциплінарна комісія зазначила, що ОСОБА_1 порушив частину п`яту статті 15 Дисциплінарного статуту (якою передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування) та проігнорував вимогу пункту 7 розділу IV затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 "Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України" (відповідно до цієї норми, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування). 30.05.2022 начальник Управління видав наказ №689 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Миколаївського районного управління міліції ГУНП області" (далі Наказ №689, Т. 1 а.с. 97-101), пунктом 1 якого позивача було звільнено зі служби в поліції. У Наказі №689 посилання на порушення частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту відсутнє. 06.06.2022 начальник Управління видав наказ №423 о/с (далі Наказ №423, Т. 1 а.с. 102), яким, на підставі Наказу №689, звільнив ОСОБА_1 зі служби в поліції з 06.06.2022 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вважаючи наказ №689 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування та поновлення на посаді. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин 13, 14, 15 березня 2022 року підтверджений належними доказами та не заперечується позивачем. Фактичне припинення служби в поліції було свідомим рішенням ОСОБА_1 , яке він прийняв у березні 2022 року. Подальші події (скасування наказів про звільнення, повторне проведення службового розслідування, повторне звільнення позивача) не мали негативного впливу на обсяг та зміст прав ОСОБА_1 (зокрема, права на проходження служби в Національній поліції України) та не змінили ані сутність вчиненого у березні 2022 року дисциплінарного проступку, ані його оцінку. Суд відхилив доводи позовної заяви на порушення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності з посиланням на те, що Висновок від 16.03.2022 був скасований Наказом №605, тому, з огляду на проведення службового розслідування у травні 2022 року, днем виявлення дисциплінарного проступку є день затвердження висновку за результатами службового розслідування 25.05.2022. Наказ №689 було видано 30.05.2022 в межах одного місяця. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачеві не було відомо про поновлення позивача на посаді, тому твердження про те, що з 20.05.2022 по 25.05.2022 ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин, визнав безпідставними. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону №580-VIII відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Статтею 59 згадуваного Закону визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно з ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Статтею 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно п. 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Таким чином, службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача стало те, що останній у період з 13.03.2022 по15.03.2022 (всього три дні) і з 20.05.2022 по 25.05.2022 (всього п`ять днів) року був відсутній на службі без поважних причин та ігнорував п. 7 розділу IV Порядку №893 щодо сприяння проведенню службового розслідування, проявив нещирість під час надання пояснень, які суперечать встановленим службовим розслідуванням обставинам (арк. 7 Висновку службового розслідування, затвердженого 25.05.2022). При цьому передумовою зазначення наведеного у Висновку слугувало, що невихід позивача на роботу у період з 13.03.2022 по15.03.2022 був встановлений Висновком службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремого працівника поліції Миколаївського РУП ГУПН від 15.03.2022. На підставі згаданого Висновку позивача було звільнено з поліції наказом ГУПП від 16.03.2022 №443. Оскільки у період проведення службового розслідування не було можливим встановити місцезнаходження ОСОБА_1 , наказом ГУПН від 11.05.2022 №605 скасовано наказ від 16.03.2022 №443 та наказом ГУППН від 11.05.2022 №373 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді. Разом з тим, наказом ГУПН від 12.05.2022 №612 призначено нове службове розслідування на підставі доповідної записки від 12.05.2022 (т. 1 а.с. 118-119). Незважаючи на те, що згаданою запискою просилося призначити службове розслідування за нововиявленими фактами порушення службової дисципліни, які провести з урахуванням змін до Статуту, що набули чинності 01.05.2022, (які в силу дії закону у часі не можуть буди застосуванні до дати набрання чинності згаданих змін), службове розслідування відносно позивача було проведене щодо його невиходу на роботу у період з 13.03.2022 по15.03.2022. З цього приводу слід також вважати доречні доводи позивача, наведені в обґрунтованість протиправності зазначеного, про те, що ні Дисциплінарним статутом, ні Порядком №893 не передбачено проведення повторного службового розслідування (службового розслідування за фактом, за яким вже було проведено службове розслідування). До того ж, ретельно дослідивши Доповідну записку від 12.02.2022 "Про необхідність проведення службового розслідування", колегія суддів констатує, що її зміст не містить будь-якої аргументації з приводу наявності нововиявлених фактів невиходу ОСОБА_1 на роботу у період з 13.03.2022 по15.03.2022. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів апелянта про те, що в даному випадку відповідач своїми діями створив ситуацію, що за один дисциплінарний проступок за фактом відсутності на службі, невиконання службових обов`язків у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України у вказаний період, відносно позивача проведено два службових розслідування та складено висновки, якими запропоновано звільнити позивача зі служби в поліції, а також було винесено два накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Такі дії та рішення відповідача суперечать положенням статті 14 Дисциплінарного статуту (заборона проводити два службових розслідування за один вчинений дисциплінарний проступок), що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. З приводу не виходу ОСОБА_1 на роботу у період з 20.05.2022 по 25.05.2022, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що відповідачем не доведено а судом не встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про поновлення його на посаді. Отож твердження ГУНП про те, що позивач з 20.05.2022 по 25.05.2022 був відсутній на службі без поважних причин є безпідставними. Щодо проведення відносно позивача службового розслідування, колегія суддів підкреслює, що порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією визначено розділом V згаданого вище Порядку №893. Згідно п. 1, 2, 4, 7, 13, 14, 16, 17 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що належно повідомлений. У цьому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі, а поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою - десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування. Згідно ч.ч. 6 - 10 ст. 18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень. З викладеного слідує, що підчас проведення службового розслідування у разі відсутності поліцейського на службі його виклик для надання пояснень є обов`язковим і здійснюється шляхом надсилання такого виклику рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Між тим суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідач не надав доказів виконання зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а саме виклик позивача шляхом надсилання його рекомендованим листом, а також зареєстрованого у відповідності до абз. 3 п. 17 розділу V Порядку №893 Акту про відмову надати пояснення. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість іхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, пункт 74). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Відтак, оскільки принцип "належного урядування" є вкрай важливим для розбудови правової держави, на думку колегії суддів допущені відповідачем процедурні порушення службового розслідування, яке призвело до видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції у своєї сукупності свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій з розгляду такого питання, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим. Надаючи оцінку посилання відповідача на належне сповіщення позивача про проведення відносно нього службових розслідувань, а також направлення відповідних наказів з використанням електронної комунікації (за допомогою месенджерів), на підтвердження чого суду були надані відповідні скріншоти, колегія суддів вважає наступне. Нормами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вимоги цієї статті зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Поняття доказів визначено положеннями статті 72 КАС України, згідно якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року (справа №916/3027/21) виклала таку позицію щодо використання електронних доказів: Так, у пунктах 35 - 36 постанови ВП ВС, зокрема, указано, що "… процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21), водночас поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами (пункт 37 постанови ВП ВС). При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (пункт 38 постанови ВП ВС). Таким чином, електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) може бути взято до уваги як доказ у справі, за умови встановлення авторів цього листування та його зміст. Водночас, як указала Велика Палата Верховного Суду, висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд визначає у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з усіх обставин справи. Повертаючись до обставин даної справи варто зазначити, що з наявних в матеріалах справи скріншотів (т. І а.с. 103-107, 127,128, 147,148) неможливо встановити, які засоби електронної комунікації було використано, а також авторів відправлення та отримувачів, оскільки з них не вбачається, з якого номеру ці повідомлення надсилалися, та на який номер. Слід додати, що абзацом третім частини другої статті 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Між тим, відповідачем не було надано суду інформацію, які саме контактні дані позивача є у розпорядженні, що також унеможливлює перевірити чи на ці контактні дані було надсилано відповідні повідомлення. Наведені обставини також ставлять під сумнів покази свідків. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. "На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Поряд з цим, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30 липня 2020 року у справі №824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення, як і невідповідність діяльності суб`єкта владних повноважень вищевказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного наказу від 30.05.2022 №689, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом та Порядком №893, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування його пунктів 1, 2, 3 (в частині, що стосується безпосередньо позивача) є обґрунтованими, а тому позов ОСОБА_1 у цій частині підлягає задоволенню. З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати виданий на підставі наказу №689 наказ ГУПН в Миколаївської області від 06.06.2022 за №423 "По особовому складу" про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 06.06.2022 за ст. 77 ч. 1 п. Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисціплінарного стягнення). Відтак підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на посаді інспектора сектору превенції Миколаївського районного управління поліції Управління з дати звільнення. При вирішенні даної справи колегія суддів також враховує, що в силу положень приписів статті 236 КЗпП України у разі поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, орган, що його поновив повинен винести рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки. Разом з тим, 27.03.2024 до апеляційного суду надійшла заява представника позивача від 27.03.2024, в якій останній наполягає, що позивач не заявляв позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час змушеного прогулу, просить суд розглянути апеляційну скаргу в межах її вимог та вимог позовної заяви, та у разі задоволення апеляційної скарги не стягувати на користь позивача відповідну компенсацію. Ураховуючи, що колегію суддів не встановлено обставин для застосування ч. 6 ст. 47 КАС України, а тому, керуючись ч. 2 ст. 9, ч.ч. 1, 6, ст. 47, ч.ч. 1, 5 ст. 308 КАС України, суд, враховуючи обставини даної справи, вважає на вимогу ОСОБА_1 за можливе не стягувати на його користь з відповідача середній заробіток за час змушеного прогулу з 06.06.2022 по 27.03.2024. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. З огляду на звільнення позивача від сплати судових витрат судом апеляційної інстанції розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3 наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 30 травня 2022 №689 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Миколаївського районного управління поліції ГУНП області". Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №423 о/с від 6 червня 2022 року про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 з 6 червня 2022 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору превенції Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 6 червня 2022 року. В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.