Постанова КАС ВС № 824/875/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ справа № 824/875/19-а адміністративне провадження № К/9901/36324/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (головуючий суддя - Анісімов О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Іваненко Т.В.) у справі №824/875/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. I. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі - Управління ДМС України в Чернівецькій області) від 30 травня 2019 року б/н про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позову зазначив, що дії відповідача щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну є незаконними та необґрунтованими, а рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не з`ясував дійсні обставини справи щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, прийняв рішення лише з урахуванням позиції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, не надавши можливості надати свої пояснення щодо свого захисту. Щодо того, що він з метою законного перебування на території України використав національний паспорт на своє ім`я з ознаками підробки дато-штампу контрольно-пропускних пунктів зазначив, що надаючи перелік документів для прийняття рішення про імміграцію ним був наданий національний паспорт як документ, що посвідчує особу, а не відомості з паспорту, де містяться відомості щодо підроблених штампів. Окрім цього, він має малолітню доньку та приймає участь у її вихованні та утриманні.

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ДМС України в Чернівецькій області від 30 травня 2019 року б/н про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Азербайджан. 6. 14 жовтня 2011 року позивач, перебуваючи на території України, уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського Управління юстиції серії НОМЕР_1 .

7. Перебуваючи у шлюбних відносинах, у позивача та громадянки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_4 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження.

8. По спливу дворічного терміну перебування у шлюбі позивач 1 квітня 2016 року звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області з заявою та доданими необхідними документами про надання йому дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію». 9. 23 травня 2016 року позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну, а 31 травня 2016 року документований посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 . 10. 19 грудня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці у справі №727/11312/17 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.

11. Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2016 року у справі №727/9032/16-к ОСОБА_1 визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 грн. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було відкрито за фактом підробки дата-штампу в паспортному документі серії/номер НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 МВС Азербайджану 19 серпня 2010 року. 12. 24 травня 2019 року Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області складено обґрунтоване звернення до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області №1700/123/20/01-2019 про скасування дозволу на імміграцію (про скасування посвідки на постійне проживання в Україні) громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), згідно з яким, посилаючись на частину першу статті 12 Закону України "Про імміграцію" та враховуючи, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу громадському порядку в Україні, рекомендовано прийняти рішення щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1.

13. Таким чином, керуючись пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" відповідачем 30 травня 2019 року винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 23 травня 2016 року. Окрім цього, вказаним рішенням, на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне місце проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321, також скасовано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 , видану 31 травня 2016 року. IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийняте відповідачем непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що могли в подальшому вплинути на винесення вмотивованого та правомірного рішення.

16. Відповідач не погоджується з висновками судів та вважає, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, що в подальшому стало предметом оскарження в судовому порядку, винесене з чітким дотриманням вимог Закону України «Про імміграцію».

17. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам, що надані міграційною службою під час розгляду справи.

18. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення органом міграційної служби прийнято до уваги не звернення правоохоронних органів, на яке посилається апеляційний суд, а вирок суду у кримінальній справі щодо вказаного іноземця, що набрав законної сили, та вплив вказаного вироку на підстави для подальшого законного перебування іноземця на території України на підставі дозволу на імміграцію.

19. Стверджує, що саме вказаний вирок суду став підставою для скасування дозволу на імміграцію іноземця, оскільки висновки суду у вказаній кримінальній справі вказували на те, що документи, надані для отримання дозволу на імміграцію в Україну громадянином Азербайджану містили неправдиві відомості щодо перетину іноземцем державного кордону України.

20. Звертає увагу на те, що іноземець чітко розуміючи наявність у його паспортному документі підроблених дата-штампу про перетин державного кордону України свідомо надав органу міграційної служби вказаний паспортний документ з метою отримання шляхом обману дозволу на імміграцію в Україну.

21. В своїх рішеннях судами першої та апеляційної інстанції наголошено на тому, що іноземці, що в`їжджають на територію України в безвізовому порядку зобов`язані дотримуватись міграційного законодавства та не перевищувати дозволені терміни перебування на території України.

22. Однак, щодо вказаного іноземця чомусь ці вимоги судами не застосовано, та вказано міграційній службі на необхідність дотримання балансу та пошуку пом`якшуючих обставин.

23. Відповідач зазначає, що іноземець почав порушувати законодавство України з моменту проставляння в своєму паспортному документі підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України з метою продовження строку нібито «законного» перебування на території України.

24. Адже, діючими на момент вчинення ним кримінального правопорушення нормами законодавства передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

25. Дія норм вказаної постанови розповсюджувалась на всіх без виключення іноземців, що в`їжджали на територію України з країн з безвізовим порядком в`їзду. І про цю вимогу громадянину Азербайджану було достеменно відомо.

26. Однак, з метою обійти вказану норму закону, як вважає скаржник, іноземцем і було вчинено дії по проставлянню в його паспортний документ підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України для подальшого нібито «законного» перебування на території України.

27. Скаржник зазначає, що на момент подання документів іноземцем до міграційної служби позивач усвідомлював про надання відносно себе завідомо неправдивих відомостей та факт свого незаконного перебування на території України, який був прихований ним від працівників міграційної служби.

28. Скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду, що наявність судимості у позивача за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який призначено покарання у вигляді штрафу, не є беззаперечною підставою вважати, що дії іноземця становлять загрозу національній безпеці України, а також, що таке скасування необхідне для охорони здоров`я, захисту прав та законних інтересів громадян, оскільки скасування дозволу на імміграцію іноземцю відбулось з інших підстав, ніж зазначено у постанові апеляційного суду.

29. Так, скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджану ОСОБА_1 відбулось на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» а саме у зв`язку зі з`ясуванням обставин, що іноземцем при отриманні дозволу на імміграцію було свідомо надано неправдиві відомості щодо себе.

30. З приводу висновків судів про те, що працівниками міграційної служби під час скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну не було запрошено іноземця для надання пояснень з питань наявності в паспортному документі підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України скаржник зазначає, що питання підробки дата-штампів щодо в`їзду-виїзду в паспортному документі позивача було досліджено в ході судового засідання в кримінальній справі №727/9032/16-к.

31. За результатами розгляду вказаної справи, після з`ясування всіх обставин у справі, надання пояснень прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідження доказів по справі, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2016 року громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення.

32. На думку скаржника, оскільки вказаним вироком суду у кримінальній справі встановлено обставини, що в подальшому впливають на права та законні інтереси не лише іноземця, а торкаються повноважень міграційної служби, якою іноземцю надано дозвіл на імміграцію в Україну, то висновки суду, зроблені під час розгляду кримінальної справи взяті до уваги під час проведення процедури опрацювання документів та в подальшому лягли в основу для ухвалення рішення про скасування дозволу на імміграцію.

33. Як зазначає скаржник, враховуючи, що іноземцем надано вичерпні пояснення під час розгляду кримінальної справи судом, вони в повній мірі відображені у вироку суду, необхідності у запрошенні іноземця для надання пояснень не виникало.

34. Крім того, скасування іноземцю дозволу на імміграцію вказаному іноземцю мало на меті дисциплінувати його, як особу, що проживає на території України та загострити його увагу на безумовній необхідності дотримання ним законодавства України, як країни його постійного проживання. Поряд з тим, вказане рішення та дії працівників міграційної служби жодним чином не були направлені на обмеження його батьківських прав і тим більше не направлені на розірвання сімейних зв`язків між батьком та неповнолітньою дитиною.

35. Як свідомий громадянин, який отримав право на постійне проживання на території України, розуміючи що документи, надані працівникам міграційної служби під час подання заяви на отримання дозволу на імміграцію містили ознаки підробки, з метою дотримання міграційного законодавства іноземець повинен бути особисто зацікавлений у отримання вказаного дозволу не на підставі підроблених документів та наданні завідомо неправдивих відомостей, а на підставі документів, які б надали йому право законного отримання дозволу на імміграцію та в подальшому законного перебування на території України.

36. Тож, підставою для його свідомого вибору законної легалізації та проживання на території України повинна стати його донька, що народилась на території України і іноземець, як батько, повинен подавати правильний приклад зразкової поведінки члена суспільства.

37. Отже, спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію жодним чином не впливає на виконання ним батьківських обов`язків щодо дитини, оскільки вказаний іноземець не позбавляється можливості вжити заходів щодо подальшої легалізації на території України, шляхом подання нового пакету документів, передбаченого чинним порядком. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Відповідно до статті 26 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

41. Згідно зі статтею 10 вказаного закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

42. У статті 11 Закону України від 7 червня 2001 року №2491-III "Про імміграцію" (Закон - №2491-III) зазначено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: - імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; - іммігрант-іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

43. Відповідно до частини першої статті 12 цього ж Закону №2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

44. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано зокрема, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

45. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок №1983).

46. Відповідно до підпунктів 21-22 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

47. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

48. Згідно з пунктом 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

49. Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення орган Державної міграційної служби зобов`язаний запросити для надання пояснень іммігранта стосовно обставин, які містяться в поданні щодо скасування дозволу на імміграцію.

50. Підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 передбачено, що посвідка на постійне місце проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

51. Як встановлено судами, підставою для прийняття спірного рішення стало звернення Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області №700/123/20/01-2019 від 24 травня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію (про скасування посвідки на постійне проживання в Україні) громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

52. Зокрема, у вказаному зверненні констатовано, що дії позивача становлять загрозу громадському порядку в Україні, а тому, посилаючись на частину першу статті 12 Закону №2491-III, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області вважає за доцільне прийняти рішення щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1.

53. При цьому, правовою підставою для скасування рішення зазначено пункт 1 частини першої статті 12 Закону №2491-III, а саме: дозвіл на імміграцію надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

54. Така позиція обґрунтована наявністю вироку Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2016 року у справі №727/9032/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 грн. 00 коп.

55. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 відкрито за фактом використання в паспортному документі серія/номер НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 МВС Азербайджану 19 серпня 2010 року, підробленого дата-штампу.

56. Відповідно до змісту наведеного вироку: " ОСОБА_1 в період з 11 серпня 2012 року по 22 жовтня 2016 року використовував завідомо підроблений документ, а саме-паспорт громадянина Азербайджану за серійним номером НОМЕР_3 від 19 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 на сторінці 29 якого містяться відбитки штампу "Зернове 0492" від 10 серпня 2012 року та "Зернове 054" від 9 серпня 2012 року, які згідно висновку експерта №1937-К від 31 жовтня 2016 року нанесені не кліше штампу "Зернове 049" та "Зернове 054", а іншим кліше".

57. Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

58. Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2016 року у справі №727/9032/16-к встановлено факт використання позивачем паспорту громадянина Азербайджану за серійним номером НОМЕР_3 від 19 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 на сторінці 29 якого містяться відбитки штампу "Зернове 049" від 10 серпня 2012 року та "Зернове 054" від 9 серпня 2012 року, які є підробленими.

59. Зазначені відмітки підтверджують факт перетину державного кордону України, а оскільки позивач у справі є іноземцем, то відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року, №150, мав право перебувати на території України не більше як 90 днів.

60. Відбитками штампу "Зернове 049" від 10 серпня 2012 року та "Зернове 054" від 9 серпня 2012 року підтверджувався виїзд ОСОБА_1 за межі території України, який останній здійснював не рідше одного разу на 90 днів (підтверджується у відмітках, наявних у копії паспорту), тим самим породжуючи собі нове право на перебування в Україні до 90 днів.

61. У паспорті громадянина Азербайджану за серійним номером НОМЕР_3 від 19 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1, наявні і інші штампи (в тому числі проставлені після серпня 2012 року), які підтверджують перетин позивачем кордону України, однак претензій щодо їх законності у відповідача немає.

62. Отже, у серпні 2012 року позивач не виїжджав за межі території України, а з метою уникнення відповідальності за порушення міграційного законодавства, в частині строків перебування іноземців, використав підроблені штампи, які посвідчують факт перетину ним кордону.

63. Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону №2491-III передбачена можливість позбавлення дозволу на імміграцію якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

64. Водночас, згідно зі статтею 9 Закону №491-III для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону).

65. Як встановлено судами, позивач отримав дозвіл на імміграцію як особа, що перебуває у шлюбі понад два роки з громадянкою України (пункт 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-ІІІ). При цьому такий дозвіл був отриманий 23 травня 2016 року, тобто через 4 роки після вчинення ним злочину.

66. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наявність судимості у позивача за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який призначено покарання у вигляді штрафу не є беззаперечною підставою вважати, що його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також, що таке скасування є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

67. Водночас, суди правильно зазначити, що за змістом пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ судимість, здобута на підставі кримінального законодавства України може бути підставою для скасування дозволу лише у разі засудження іммігранта в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року.

68. Враховуючи те, що подані позивачем документи для отримання дозволу на імміграцію відповідали дійсності, зокрема паспорт громадянина Азербайджану за серійним номером НОМЕР_3 від 19 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 виданий уповноваженим на те органом та документував особу позивача, суди дійшли правильного висновку, що його не можна вважати підробленим документом в розумінні Закону №2491-ІІІ, свідоцтво про шлюб посвідчувало справжній, а не фіктивний шлюб, інші подані документи також відповідали критерію достовірності.

69. Як зазначили суди, вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2016 року у справі №727/9032/16-к встановлено лише факт підробки певних відомостей в паспорті громадянина Азербайджану, та не встановлено факту використання позивачем підробленого паспорту як документа в цілому, що також не спростовано відповідачем.

70. Крім того, під час надання дозволу на імміграцію 23 травня 2016 року (через чотири роки після притягнення до кримінальної відповідальності) відомості про судимість позивача не враховувались. З 8 серпня 2019 року позивач офіційно працевлаштований і негативні характеристики з місця роботи відносно нього не надавалися.

71. Слід звернути увагу на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не запросив позивача для надання пояснень стосовно обставин, які містяться в поданні щодо скасування дозволу на імміграцію, чим порушив положення пункту 23 Порядку №1983 та пункту 9 частини другої статті 2 КАС України.

72. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74).

73. Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

74. Втім вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

75. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

76. Верховний Суд, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, погоджується з висновками судів, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідач зобов`язаний був застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

77. Вказані критерії правової (справедливої) процедури спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень. Тому, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової (справедливої) процедури ним самим.

78. У разі відсутності чітких критеріїв, які визначають правову (справедливу) процедуру органу (суб`єкта владних повноважень), такими критеріями можуть бути приписи частини другої статті 2 КАС України.

79. Так, суд повинен перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність їх вимогам, що викладені у частині 2 статті 2 КАС України, тобто чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

80. Верховний Суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

81. Крім того, суди правильно зазначили, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що позивач є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приймає активну участь у вихованні та утриманні малолітньої доньки, що підтверджується заявою колишньої дружини позивача ОСОБА_3 та витягами з карткового рахунку позивача стосовного розрахункових операцій.

82. Таким чином, скасування дозволу позивачу на імміграцію, як наслідком слугуватиме розлученню позивача з дитиною.

83. Згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради Української РСР №789-XII від 27 лютого 1991 року держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання, а відповідно до пункту 1 статті 9 цієї ж Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

84. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, прийнято непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

85. У зв`язку з цим, доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, оскільки вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи.

86. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розуміння ухвалених судами рішень.

87. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

88. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

89. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

90. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №824/875/19-а - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіМ.В. Білак І.В. Дашутін М.М. Яковенко