Постанова 4813 № 496/5039/23

Номер провадження: 22-ц/813/2317/24 Справа № 496/5039/23 Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія 67 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Гареєва Євгена Шамільовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що останній постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року, тобто на момент проголошення незалежності України та станом на 13 листопада 1991 року, тобто на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (а.с. 1-40). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 42-44). Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Гареєв Євген Шамільович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення, а тому встановлення відповідного факту необхідне для підтвердження громадянства України. Представник апелянта стверджує, що судом першої інстанції не враховано положення п. 7 Порядку, згідно з яким провадження за заявами і поданнями з питань громадянств України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянств України, та у таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання осіб на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року. Крім того, на думку представника апелянта, наявність справи №522/13839/22 щодо оскарження рішення про примусове повернення у країну походження та справи №420/13049/23 про визнання протиправним та скасування висновку щодо анулювання паспорту України не свідчить про існування спору про право, оскільки не має прямого відношення до цієї справи (а.с. 46-53). 20 листопада 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін (а.с. 72-83). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. У зв`язку із перебуванням судді Сегеди С.М. на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, його було замінено на резервного суддю Драгомерецького М.М. У судове засідання 07 березня 2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Від представника апелянта 07 березня 2024 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника. У вказаній заяві представник апелянта зазначив, що апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити. За ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених заявником вимог, вбачається спір про право і дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження. А тому, суд першої інстанції вважав, що оскільки не вирішено питання по справі Одеського окружного адміністративного суду, справа №420/13049/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку №15/2023 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 31 січня 2023 року, то у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання необхідно відмовити (а.с. 44). Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, з контексту наведених норм вбачається, що особа має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі для встановлення факту проживання на території України. При цьому однією з кваліфікуючих особливостей даного виду провадження є настання відповідних юридичних наслідків, після ухвалення рішення про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц). Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У заяві ОСОБА_1 зазначено, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне для отримання паспорту громадянина України. При цьому, заявник вказує, що раніше виданий йому паспорт громадянина України був втрачений, а 28 вересня 2022 року заявник був затриманий та доставлений в міграційну службу, де йому повідомили, що його паспорт громадянина є недійсним і заявник незаконно перебуває на території України (а.с. 1, 4). З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що до Одеського окружного адміністративного 06 червня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати висновок №15/2023 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 31 січня 2023 року, яким паспорт України серії НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 20 червня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 , було визнано оформленим із порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що підлягає вилученню (справа №420/13049/23). 14 серпня 2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гареєва Євгена Шамільовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року повернуто особі, яка її подала. Також у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа №522/13839/22, в якій предметом позову є вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання противоправним, скасування рішення про примусове повернення в країну походження та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Тобто, між сторонами дійсно існує спір про право, а саме щодо правомірності видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України, а також щодо законності дій органів ДМС про примусове повернення заявника в країну походження. Крім того, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у справі №420/13049/23 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану. За таких обставин, доводи представника апелянта щодо відсутності взаємозв`язку між адміністративними справами та справою про встановлення факту, що має юридичне значення, є неспроможними, оскільки від результату розгляду заяви про встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, залежить фактично вирішення питання щодо примусового повернення заявника в країну походження, а отже суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що дана заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржувану ухвалу без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Гареєва Євгена Шамільовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький