Постанова 4802 № 161/4464/23

Справа № 161/4464/23 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/355/24 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтаБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В : У березні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.07.2011 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не погашав, унаслідок чого станом на 13.02.2023 утворилася заборгованість у розмірі 65180,34 гривень, з них: 53319,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11860,66 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2024 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 липня 2011 року в розмірі 65180 гривень 34 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2684 гривні 00 копійки. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позовних вимог він не визнає, оскільки крім анкети-заяви він не підписував жодного документа, який банк вважає частиною кредитного договору, також він не підписував тарифів банку разом з анкетою-заявою, не ознайомлювався з такими тарифами і не брав на себе зобов`язань їх виконувати. Надані позивачем матеріали справи не місять доказів про приєднання відповідача саме до тих Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли станом на 01.07.2011 і що такі документи містили дані щодо сплати відсотків, що додані банком до позовної заяви в тих розмірах і порядку нарахування. Зазначає, що ним з метою погашення кредитного ліміту отриманого у позивача в сумі 50000,00 грн. за період з 2020 по 2022 роки поповнено банківську картку на загальну суму 78635,48 грн. Вважає, що позивачем було безпідставно списано з його рахунку 70274,08 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 65180.34 грн., з яких: 53319,68 грн. - заборгованість за кредитом, 11860,66 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, таким чином, він станом на 01.05.2023 переплатив банку 5093,74 грн., а заборгованість у нього перед позивачем відсутня. Крім цього, він не підписував своїм електронним цифровим підписом жодного документа У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін. До апеляційної скарги відповідач долучив клопотання від 20.02.2024, в якому просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Волинському відділенні Львівського НДІСЕ. На вирішення експертизи поставити наступні питання: Ким був виконаний підпис в оригіналі документів, складених між AT КБ «ПриватБанк» та громадянином ОСОБА_1 чи іншою особою у наступних документах, а саме: - у документі " Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная 30 дней льотного периода" від 29.08.2008; - Заяві про приєднання до Умов та правил АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2008; - Анкеті-заяві клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.09.2000 (3 сторінки); - Анкеті-заяві клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 13.05.2021 (2 сторінки); - Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 09.06.2017; - Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.11.2021; - анкеті-заяві № б/н від 01.07.2011; - документ «умови та правила, чинних станом на 01.07.2011»; - документі «тарифи банку», чинних станом від 01.07.2011. Також просив витребувати для проведення експертизи у AT КБ «ПриватБанк» оригінали вказаний вище документів, а для зазначених Банком документів, які підписані кваліфікованим електронним (КЕП) підписом ОСОБА_1 належні докази такого підписання, а саме: сертифікат та протоколи накладання підпису КЕП. Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідно до положень частини 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування у даній справі, виходячи із змісту позовної заяви, є обставина укладення кредитного договору від 01.07.2011 б/н між АТ КБ «ПривтаБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , порушення зобов`язань за цим договором, розмір заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, документи, які просить витребувати відповідач та провести щодо них почеркознавчу експертизу не містять інформацію щодо предмета доказування, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборговнаості за кредитним договором від 01.07.2011 б/н, тому в задоволенні клопотання про їх витребування та призначення почеркознавчої експертизи апеляційний суд відмовляє. Клопотання про витребування оригіналу анкети-заяви № б/н від 01.07.2011 апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому 18 травня 2023 року, підтверджує факт підписання цієї анкети-заяви. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (65180 гривень 34 копійки.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 27.03.2024, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу позовних вимог, посилався на те, що в порушення умов договору від 01.07.2011 та положень статей 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 13.02.2023 мав заборгованість за договором у загальному розмірі 65180,34 грн. При цьому, на підтвердження погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» надав до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви відповідача від 01.07.2011, Витяг з Тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку з рахунку, «Справку об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная 30 дней льотного периода»» від 29.08.2008; заяву про приєднання до Умов та правил АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2008; анкету-заяву клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.09.2020; анкету-заяву клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 13.05.2021; анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 09.06.2017; заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.11.2021. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний момент АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ця редакція договору, а не інша. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду з позовом, банк вказав, що підписанням анкети-заяви відповідач приєднався до Договору. Проте, в анкеті-заяві від 01.07.2011 відсутні умови про розмір процентної ставки (а.с. 28). Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.07.2011) до моменту звернення до суду з указаним позовом (березень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які долучив до позовної заяви позивач, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.07.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Також необхідно зазначити, що долучені до матеріалів справи «Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная 30 дней льотного периода»» від 29.08.2008; заява про приєднання до Умов та правил АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2008; анкета-заява клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.09.2020; анкета-заява клієнта фізичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 13.05.2021; анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 09.06.2017; заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.11.2021 є неналежними доказами погодження умов кредитного договору, укладеного між сторонами 01.07.2011 шляхом підписання заяви-анкети, оскільки в них відсутні відомості щодо правовідносин, які виникли між банком і відповідачем на підставі підписаної заяви-анкети від 01.07.2011. При цьому належить відмітити, що банк не збільшував та не змінював позовних вимог, а предметом спору, відповідно до змісту позовної заяви, є вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором №б/н від 01 липня 2011 року. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ КБ «ПриватБанк» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі статтей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом. Разом з тим, фактично отримані та використані позичальником кошти підлягають поверненню банку, а тому банк вправі вимагати захисту свого права шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми коштів. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20). Апеляційним судом встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, пеня, штрафи, унаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту. Наведене підтверджується виписками по рахунку за період з 20.02.2007-15.02.2023. Належить відмітити, що автоматичне списання коштів на погашення процентів, пені, штрафів, у разі виникнення заборгованості, передбачене Умовами і Правилами надання банківських послуг, які ОСОБА_1 не підписані, тому не можуть застосовуватись. Виписками по рахунку підтверджується, що відповідач користувався платіжними картами та використав кредитних коштів на суму 1 465 622,68 грн, а вніс на картковий рахунок 1 481 983,36 грн., тому підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту відсутні. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ухвалене без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, що згідно зі статтею 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розмірі 4026 грн. підлягають стягненню з позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтаБанк». Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2024 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтаБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 01 липня 2011 року. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтаБанк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4026 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: