Постанова 4824 № 760/22598/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 року місто Київ справа № 760/22598/18 провадження №22-ц/824/4475/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеус А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 11 жовтня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 23000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умова, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, в свою чергу зобов`язалася, на підставі п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.7 договору погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню Овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку. Позивач зазначає, що відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до договору № б/н від 11 жовтня 2011 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2018 року становить 116392 грн.40 коп. , з яких: 20934 грн.03 коп. - тіло кредиту, 95458 грн.37 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач хмушений звернутися з позовом до суду. Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2019 року позов АТ КБ "Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 овтня 2011 року в розмірі 20934 грн.03 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватанк» судовий збір у розмірі 1762 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилався на те, що у даній справі суд першої інстанції посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача, тому посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду є бездоказовим та безпідставним. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту є помилковим, оскільки встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Суд першої інстанції оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Предметом апеляційного перегляду є рішення Солом`янського районного суду м,Києва від 25 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Судом установлено, що 11 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н про надання банківських послуг, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 23000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. АТ КБ «Приватбанк» надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/ terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вкаханим кредитним договором № б/н від 11 жовтня 2011 року станом на 30 червня 2018 року становить 116392 грн.40 коп. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 20934 грн.03 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами - 95458 грн.37 коп.. Крім того, судом установлено, що у анкеті-заяві від 11 жовтня 2011 року , яка містить підпис позичальника, процентна ставка не зазначена. Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи і на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, не підписані відповідачем. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що при укладенні договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 жовтня 2011 року шляхом підписання заяви. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 жовтня 2011 року у вигляді заяви анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту, але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати свій обов`язок по поверненню фактично отриманої суми кредитних коштів. Висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець ( в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення. Попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаться актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті - заяві позичальника ОСОБА_1 від 11 жовтня 2011 року процентна ставка не зазначена. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 11 жовтня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідачка, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 11 жовтня 2011 року, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не може вважатися складовою частиною спірного договору, оскільки не підписаний відповідачем, є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Сама по собі відсутність з боку відповідача заперечень щодо погодження умов договору в частині розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами не дає підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в цій частині, скільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу у жовтні 2011 року Умови та правила надання банківських послуг. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус