LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/978/23

від 26.03.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/978/23, - залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/978/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/978/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення сум податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 39272,03 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/978/23 позов задоволено повністю. Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. З матеріалів справи вбачається, що в інтегрованих картках платника податків за відповідачем обліковується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 28563,99 грн. Підставою нарахування відповідачу податкових зобов`язань є: - податкове повідомлення-рішення №898149 від 19.03.2018 року у сумі 25000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», код платежу: 18011000. - податкове повідомлення-рішення №0013975550 від 13.12.2018 року на суму 1250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - нарахована пеня у сумі 2313,99 грн. Також, з матеріалів справи вбачається, що в інтегрованих картках платника податків за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, що виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 10708,04 грн., згідно : - податкового повідомлення-рішення №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року у сумі 2677,01 грн.; - податкового повідомлення-рішення №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року у сумі 2677,01 грн.; - податкового повідомлення-рішення №3183279-5540-0403 від 28.04.2020 року у сумі 2677,01 грн.; - податкового повідомлення-рішення №6497515-2409-0403 від 19.05.2021 року у сумі 2677,01 грн. Таким чином, загальна сума податкового боргу з транспортного податку та орендної плати з фізичних осіб становить 39272,03 грн. Вищевказані податкові повідомлення рішення були отримані відповідачем засобами поштового зв`язку, про що свідчать відповідні повідомлення, які містяться в матеріалах справи. Доказів добровільного погашення відповідачем податкового боргу у сумі 39272,03 грн. матеріали справи не містять. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.4 ст.5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно із пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 41.4 ст.41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Згідно з пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Згідно пунктів 102.1, 102.4 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. З наведених законодавчих норм слідує, що крім Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до адміністративного суду в податкових правовідносинах визначаються також і Податковим кодексом України. При цьому, пунктом 102.4 ст.102 ПК України визначений строк, протягом якого може бути стягнутий податковий борг це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Колегія суддів звертає увагу на те, що дана норма Податкового кодексу України є спеціальною нормою при вирішенні питання про строк звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, і цей кодекс не передбачає можливості поновлення такого строку. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України) Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Статтею 42 ПК України передбачені, зокрема, наступні правила: - податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті (42.1); - у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). Як вже зазначено вище податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані податкові зобов`язання за невиконання відповідачем податкового обов`язку з транспортного податку та орендної плати з фізичних осіб починаючи з 19.03.2018 року, а тому нарахування податковим органом таких податкових зобов`язань здійснено в межах строків давності. При цьому, податкові повідомлення-рішення були направлені податковим органом на адресу відповідача, яка також зазначена і в апеляційній скарзі, тобто є актуальною і на час розгляду судом даного спору. Виходячи з цього, вказані податкові повідомлення-рішення відповідно до приписів п.42.5 ст.42 ПК України вважаються врученими відповідачу, що спростовує твердження апелянта про невручення йому вказаних ППР. Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Підпунктом 56.15 ст.56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Факту оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень, - №898149 від 19.03.2018 року, №0013975550 від 13.12.2018 року, №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року, №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року, №3183279-5540-0403 від 28.04.2020 року, №6497515-2409-0403 від 19.05.2021 року в судовому чи адміністративному порядку судом не встановлено, і відповідач на існування таких обставин не посилається. Згідно пункту 57.3 ст.56 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення №898149 від 19.03.2018 року, №0013975550 від 13.12.2018 року, №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року, №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року, №3183279-5540-0403 від 28.04.2020 року, №6497515-2409-0403 від 19.05.2021 року вважаються врученими, в судовому чи адміністративному порядку не оскаржені, то визначені цими рішеннями суми податкових зобов`язань вважаються узгодженими, що спростовує доводи апелянта про неузгодженість таких податкових зобов`язань. Відповідно, несплата таких угоджених податкових зобов`язань протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження, вказує на виникнення у відповідача узгодженого податкового боргу на суму таких податкових зобов`язань, яка, як зазначено, вище складає 39272,03 грн.. Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, звернення ГУ ДПС до суду з даним позовом повинно було бути здійснено не пізніше ніж 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями з дня надіслання (вручення) їх відповідачу. Оскільки суми, які є предметом цього позову, набули статусу податкового боргу після направлення відповідачу зазначених податкових повідомлень-рішень, а даний позов подано у січні 2023 року, то є очевидним, що подача цього позову відбулась вже поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, який є предметом цього позову. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19) від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2 встановлено: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний, день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Окрім цього, Законом №2120-IX від 15.03.2022 року (зі змінами, внесеними згідно з Законами №2142-IX від 24.03.2022 року, №2260-IX від 12.05.2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 наступного змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом». Таке законодавче положення було чинним як на час звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом, так і на час винесення рішення судом першої інстанції. Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що звернення ГУ ДПС з даним позов до суду 18.01.2023 року відбулось без порушення строку, визначеного статтею 102 ПК України, що спростовує доводи апелянта про неможливість стягнення вказаного податкового боргу в судовому порядку. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/978/23, - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 28 липня 2023 року у справі №160/978/23, - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»