Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1154/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року справа №200/1154/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Циганенко А.І.), складене у повному обсязі 24 травня 2023 року у справі № 200/1154/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини; - зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої допомоги за 10 років; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності та з урахуванням невиплаченої вартості майна; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу допомоги на оздоровлення за 2021 рік; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення в загальному розмірі 6762,17 грн.; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 03.12.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №

704. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2021 року. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 для визначення розміру допомоги на оздоровлення за 2021 рік винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування в загальній сумі 6574 (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 копійок. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, включивши до грошового забезпечення для визначення її розміру винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороду за бойове чергування в загальній сумі 6574 (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 копійок. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням ОСОБА_1 в період служби з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (усіх його складових) ОСОБА_1 за період з 10 вересня 2020 року по 03 грудня 2021 року із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпеченні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що вимога щодо нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, не підлягає задоволенню, так як нарахування та виплата були здійснені з дотриманням норм чинного законодавства, а саме за цінами станом на 01 січня 2021 року. При розрахунку допомоги на оздоровлення правомірно не включені нараховані позивачу за серпень 2021 року такі види грошового забезпечення, як винагорода за участь в АТО/ООС, надбавка за бойове чергування. Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановлено наступне. 03 грудня 2021 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №748-ос «По особовому складу» припинений (розірваний) контракт, виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення головний сержант ОСОБА_1 . Вислуга років: календарна - 10 років 0 місяців 0 днів, пільгова 03 роки 05 місяців 17 днів, загалом 13 років 05 місяців 17 днів. Згідно з довідкою-розрахунком №152 від 03.12.2021 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головному сержанту ОСОБА_1 нарахована до виплати сума 51210,73 грн., з якої 12854,70 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2009 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу, 39135,89 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2021 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу, утримана вартість куртки утепленої польової 1181,69 грн., всього до виплати 50029,04 грн. Згідно з довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням №1124 віл 03.12.2021 ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 64503,50 грн. Згідно з довідкою-розрахунком допомоги на оздоровлення за 2021 рік №180 від 31.03.2023 ОСОБА_1 виплачена допомога , виходячи з посадового окладу 3170,00 грн., окладу за військове звання 880,00 грн., надбавки за вислугу років 1215,00 грн., надбавки за особливості проходження служби 3159,00 грн., преміювання 4152,00 грн., разом 12576,00 грн. Спірним питанням даної справи є правомірність заявлених вимог позивача. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції та зазначає наступне. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Щодо визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне. Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом №2011-ХІІ та «Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, в редакції постанови Кабінету Міністрів України (надалі Порядок №178). За змістом статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок №178 (в редакції, чинній на час звільнення позивача) визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація). У відповідності до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до Порядку №178 правовими підставами для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є: заява (рапорт) військовослужбовця за місцем військової служби; наказ командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації, визначений у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі; довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Згідно з пунктом 7 Порядку №178 відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених, зокрема, Адміністрації Держприкордонслужби, на відповідний рік. Відтак, позивач, під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону №2011-XII, і Порядку №178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 затверджено «Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі Інструкція №1132), яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 10 розділу І Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Однак, як уже зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України. Норми Інструкції №1132 не можна оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат. Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили: постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Норми ж Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту. Згідно з довідкою-розрахунком №152 від 03.12.2021 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно головному сержанту ОСОБА_1 нарахована до виплати сума 51210,73 грн., з якої 12854,70 грн. - грошова компенсація за неотримане речове майно розрахована за цінами на січень 2009 року з урахуванням терміну пропорційного недоносу: кашкет, блайзер, шапка (з овчини), пальто зимове, куртка утеплена спеціальна, куртка демісезонна, куртка демісезонна спеціальна, куртка вітрозахисна, джемперп, кітель та штани, штани, сорочка, теніска трикотажна, краватка, кашне, рукавички шкіряні, комбінезон спеціальний, напівчоботи хромові утеплені, білизна натільна, білизна тепла, шкарпетки літні, шкарпетки зимові, пояс парадний з пряжкою. Закупівельна ціна на перелічені предмети форми одягу військовослужбовців, яка зазначена в довідці-розрахунку №152 від 03.12.2021, відрізняється від ціни, яка зазначена в Розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Таким чином, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2021 №13 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації), та відхиляє аргументи відповідача про те, що розрахунок суми коштів здійснено з дотриманням законодавства чинного на момент звільнення військовослужбовця з військової служби. Крім того, суд зазначає, що форма довідки-розрахунку №152 від 03.12.2021 не відповідає додатку до Порядку №178, оскільки у довідці-розрахунку розрахунок вартості речового майна здійснений згідно з «терміном пропорційного недоносу» такого майна, тим самим зменшено розмір грошової компенсації. Зі змісту наведених вище нормативно-правових актів (Закону №2011-ХІІ, Порядку №178) не вбачається можливість застосування інших умов при нарахуванні грошової компенсації, таких як визначення вартості речового майна «терміном пропорційного недоносу». Таким чином, проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому позовні вимоги в цій частині, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі допомоги на оздоровлення за 2021 рік, суд зазначає наступне. Розділ IV Інструкції №558 визначає порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення: морської винагороди, винагороди за стрибки з парашутом, винагороди за бойове чергування (бойову службу), винагороди за водолазні роботи, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу IV Інструкції №558 винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди. За приписами глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям […] Державної прикордонної служби […] за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначається пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справі України від 18.03.2016 №188, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 за № 488/28618, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Згідно з розрахунковими листами з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року у вересні 2021 року ОСОБА_1 виплачена грошова винагорода, виходячи з посадового окладу 3170,00 грн., окладу за військове звання 880,00 грн., ООС 5870,90 грн., винагороди за бойове чергування 704,00 грн., індексації 540,03 грн., надбавки за вислугу років 1215,00 грн., надбавки за особливості проходження служби 3159,00 грн., премії 4152,70 грн., також у вересні 2021 року виплачена допомога для оздоровлення в сумі 12576,00 грн. За даними розрахункових листів з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (зазначена як абревіатура «ООС») та винагорода за бойове чергування (зазначена як «бчерг») виплачувалися позивачу щомісячно в період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року, тобто ці винагороди мали постійний (систематичний) характер. Частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру внутрішніх справ України (як керівнику центрального органу виконавчої влади, що має у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військове формування) надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 від 06.02.2019. Приймаючи постанову у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць». Перед звільненням зі служби винагороди, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 та Інструкцією №558, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця та мали систематичний характер, підстави вважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при розрахунку допомоги на оздоровлення відповідачем не включені нараховані за серпень 2021 року щомісячні види грошового забезпечення: винагорода за участь в АТО/ООС у сумі 5870,97 грн., надбавка за бойове чергування в сумі 704,0 грн., надбавка за особливість проходження служби у сумі 70,2 грн., надбавка за вислугу років у сумі 27,0 грн., оклад у сумі 90,0 грн. Виходячи з наведеного, позивач вважав, що йому не доплачені 6762,17 грн. За даними розрахункових листів з жовтня 2020 року по грудень 2021 року головного сержанта ОСОБА_1 №1191 від 17 грудня 2021 року надбавка за особливість проходження служби у сумі 70,2 грн., надбавка за вислугу років у сумі 27,0 грн., оклад у сумі 90,00 грн. це доплати до грошового забезпечення за серпень 2021 року, які були виплачені у вересні 2021 року. Відтак, загальна сума винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та винагороди за бойове чергування, які не була включені до грошового забезпечення для визначення допомоги на оздоровлення, становить 6574,90 грн. З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Щодо визначення грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. 24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб визнано протиправним та скасовано. Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум). Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а. З 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням». Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 у справі № 440/6017/21 (на яку є посилання у постанові від 12 вересня 2022 у справі № 500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 по 6 листопада 2020 відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 у справі № 826/6453/18. Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили. Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню. Отже, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2018 - 1762 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2020 - 2102 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2021 - 2270 грн. Відтак, протягом періоду проходження позивачем військової служби грошове забезпечення позивача мало обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в редакції, яка діє з 29.01.2020 року. Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення. З огляду на наведене порушені права позивача в цій частині підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі № 200/1154/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року. Судді А.В. Гайдар Т.Г.Гаврищук Е.Г. Казначеєв