Постанова Полтавський апеляційний суд № 538/1251/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/1251/22 Номер провадження 22-ц/814/1449/24Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року (час ухвалення судового рішення з 11:28:51 год до 11:38:13 год, дата виготовлення повного тексту судового рішення 13 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківська та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд У С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, просила: визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису № 06 від 22.02.2022 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Виконавчим комітетом Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, включивши до актового запису відомості про ОСОБА_1 , як батька, та вказати прізвище дитини « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 »; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду. В обґрунтування позову вказувала, що з березня 2021 року і до червня 2022 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 .. Від вказаних відносин народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 вважав сина своїм, деякий час допомагав з його доглядом, надавав матеріальну підтримку. Після конфліктів з колишньою дружиною відповідач перестав спілкуватись з дитиною та позивачкою. На даний час сторони проживають окремо. Будь якої допомоги на утримання дитини відповідач не надає. Дитина перебуває на повному утриманні ОСОБА_3 . Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Піски, Миргородського району Полтавської області. Внесено зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.02.2022 року Виконавчим комітетом Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області за №06, зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткових мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 16.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судово-генетичної експертизи у розмірі 16 302,00 (шістнадцять тисяч триста дві) грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього аліментів, ухвалити нове рішення в цій частині, а саме стягнути аліменти у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не встановив, чи є у нього на утриманні інші діти, а він має дочку від попереднього шлюбу. Суд мав по аналогії права, враховуючи положення ст.161 ЦПК України, стягнути з нього аліменти у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів. Правом подачі відзиву позивачка не скористалась. Рішення суду в частині визнання відповідача батьком дитини та внесення змін до актового запису не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах з березня 2021 року по червень 2022 року. Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 22.02.2022, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.6) Як вбачається зі свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 08 червня 2023 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.75). Згідно висновку експерта № 103-111-2023 від 26.09.2023 року ОСОБА_1 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вірогідністю 99,99% (а.с.62-65). Неповнолітня дитина сторін проживає разом зі своєю матір`ю та перебуває на її утриманні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які зроблено посилання у позові. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Відповідно із ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. С статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст.181 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, дочка, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позовні вимоги в суді першої інстанції визнав (а.с.78), суд першої інстанції не повідомив про наявність на утриманні ще однієї неповнолітньої дитини (2007 р.н.). Відповідно до положень ст.12, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, у контексті наведених обставин, наявних в матеріалах справи доказів, наданого законом права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 . Визначений судом розмір аліментів у розмірі 1/3 частині від всіх видів доходу буде в повній мірі забезпечувати повноцінний розвиток сина сторін. У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України). В апеляційній скарзі порушено питання про долучення до матеріалів справи і дослідження апеляційним судом нових доказів (а.с.94), проте у порушення приписів ст.367 ЦПК України відповідачем не наведено обґрунтованих доводів про існування об`єктивних обставин, які завадили відповідачу подати зазначені докази в суд першої інстанції при розгляді справи по суті. У зв`язку з наведеним у суду апеляційної інстанції відсутні законні підстави для дослідження нових доказів і, відповідно, встановлення нових обставин. Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2024 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов