Постанова 4814 № 526/1185/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/1185/22 Номер провадження 22-ц/814/3902/23Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., представника позивача - адвоката Єрмака О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року та додаткове рішення від 16 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини і матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 19 липня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношення до батька - ОСОБА_1 , внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття та на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем ОСОБА_1 зустрічалася з липня 2019 року, згодом завагітніла та народила сина, однак ОСОБА_1 відмовився брати участь в утриманні та вихованні дитини, а також визнавати своє батьківство. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року -позов задоволено. Визнано батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, громадянина України, щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Київ. Зобов`язано Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства вільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1958 від 12 серпня 2021 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відомостей про батька, де в розділі «відомості про батька» в графах «Прізвище, Ім`я, По - батькові, замість батька « ОСОБА_4 » змінити запис на « ОСОБА_1 », в графі «дата народження» внести запис « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в графі «Громадянство» внести запис «громадянин України», розділ «місце проживання» поповнити записом « АДРЕСА_1 ». Ухвалено змінити підставу внесення відомостей про батька, вказавши дане рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 липня 2022 року до повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Гадяч Полтавської області на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 19 липня 2022 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Додатковим рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року доповнено рішення Гадяцького районного суду від 10 травня 2023 року Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з понесених витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді у вигляді надання правової допомоги в розмірі 13 800 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 992,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Вказане рішення та додаткове рішення частково оскаржені відповідачем ОСОБА_1 в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року скасувати в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку та відмовити в задоволенні позову в цій частині у повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін, а додаткове рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 змінити з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що, задовольнлячи позов в частині стягнення з нього аліментів на утримання матері дитини у розмірі 1/6 частини доходу (заробітку) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд не врахував, що таке право виникає у позивачки виключно за умови, якщо чоловік може надавати допомогу, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 487/5798/20 у поставові від 03.11.2021. Вказував, що дитина не проживає разом з позивачкою, оскільки значиться зареєстрованою за адресю: АДРЕСА_2 з 28.08.2021 (а.с. 44), а позивачка проживає як і раніше зі своїм колишнім чоловіком у м. Києві, що підтверджується, зокрема, відомостями, вказаними нею у позовній заяві. В порушення ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції взагалі не досліджував це питання. Вказував, що позивачка є заможною людиною, активно працює, забезпечена житлом та автомобілем, в зв`язку з чим не потребує будь якого утримання, на відміну від нього. Він проживає скромне життя, має незначні доходи, яких ледь вистачає на проживання, має серйозні проблеми зі здоров`ям і на його повному утриманні перебуває одинока непрацездатна мати, оскільки пенсії не вистачає навіть на ліки. Висновок суду про те, що позивач не має самостійного доходу є безпідставним та не підтвердженим доказами. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 182 СК України місцевий суд не врахував його стан здоров`я, матеріальне становище, наявність у нього інших непрацездатних батьків, що підтверджується документами, долученими до апеляційної скарги. Фактично оскаржуваним судовим рішенням суд поставив його у становище, коли працююча на об`єкті інфраструктури людина, зобов`язана віддавати практично половину своїх зароблених коштів позивачу, залишаючись без належних засобів для існування, не маючи необхідних коштів на харчування, лікування та предмети першої необхідності, що призведе, по суті, до жебрацтва, бідності та фізичного голодування, як його так і його матері. Таким чином, наданими ним до апеляційної скарги доказами, які скаржник прийняти до уваги за клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, спростовується його можливість надавати допомогу на утримання позивачки, та суд безпідставно застосував ч. 2 ст. 91 СК України, та помилково не застосував ч. 4 ст. 84 СК України в частині неможливості надання ним матеріальної допомоги. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Єрмак О.В., прохав не задовольняти клопотання скаржника про приєднання доказів, які не подавались у суді першої інстанції, та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Зазначено, що відповідач до відзиву доказів, поданих разом із апеляційною скаргою, не надав, навіть не наводив таких заперечень у суді першої інстанції, а сама лише наявність у нього матері, яка отримує від держави грошове забезпечення, не підтверджує того факту, що вона знаходиться на його утриманні, та не звільняє від сплати аліментів на утримання матері своєї дитини. Обставини майнового стану та стану здоров`я скаржника існували на час ухвалення рішення судом першої інстанції, однак докази на їх підтвердження не були надані до суду першої інстанції, тому відсутні підстави прийняття таких доказів апеляційним судом. На право отримувати допомогу за ст. 90 СК України жінка має незалежно від її матеріального становища чи наявності роботи. Доводи скаржника по те, що дитина не проживає разом із матір`ю спростовуються довідкою № 16.08/1 від 16.08.2023, виданою Головою Правління Асоціації «ОСББ» ЯГІДНА» та довідкою № 83 від 15.08.2023, виданою Старостою виконавчого комітету Пшеничницького старостинського округу № 4, долучених до відзиву. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Київ, в графі батьки записано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 . Відомості про батька дитини до актового запису № 1958 від 12 серпня 2021 року складеного Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). (а.с. 36 -37). Відповідно до довідок виконавчого комітету Григорівського старостинського округу Бобрицької сільської ради Черкаської області ОСОБА_3 зареєстрований з матір`ю по АДРЕСА_2 . За висновком судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-22/44736-БД від 16.01.2023 за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Ймовірність даної події складає 99,99999998%. (а.с. 99-112) Встановивши вказані обставини, керуючись ст. ст. 4, 125-126, 128 СК України, та судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Калачова проти Російської Федерації» (№ 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року), врахувавши експертний висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-22/44736-БД від 16.01.2023, місцевий суд дійшов висновку, що біологічне батьківство відповідача відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , практично доведено. Будь-яких доказів на спростування доводів позивача та на спростування висновку судової молекулярно-генетичної експертизи на батьківство від 16.01.2023 суду не надано. Суд встановив, що по справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство відповідача щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому в інтересах дитини позов підлягає задоволенню, а також підлягають задоволенню вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання сина, місцевий суд, керуючись ст. ст. 180-183, ч. 1 ст. 3, ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, якою проголошено принцип першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, проаналізувавши надані сторонами докази, враховавши потреби дитини певного віку, місцевий суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення аліментів на дитину слід задовольнити та стягти з відповідача на утримання сина аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття. Стягуючи аліменти на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 19 липня 2022 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцевий суд, керуючись ч. 2 ст. 91 СК України, виходив з того, що стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина не звільняє відповідача від обов`язку надавати матеріальну допомогу матері його дитини, яка у зв`язку з доглядом за дитиною не має самостійного доходу. При визначенні розміру аліментів на утримання позивачки, суд керувався тим, що відповідач є здоровим, працездатним, даних про інших утриманців до суду не надано, тому, виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб матері і дитини, можливостей відповідача. Щодо меж апеляційного перегляду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року оскаржується лише в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, апеляційний перегляд вище вказаного рішення здійснюється лише в зазначеній частині. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Статтею 84 ЦПК України врегульовано право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Частиною 2 статті 84 ЦПК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Згідно з частиною 4 вказаної статті, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, і в разі розірвання шлюбу (ч. 6 ст. 84 СК України). Згідно з ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Постанова КЦС ВС від 03.11.2021 - № 487/5798/20 Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (ч. 1 ст. 79 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Щодо проживання дитини з матір`ю. Як встановлено місцем судом та не оскаржується сторонами, відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом із матір`ю по АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними довідками виконавчого комітету Григорівського старостинського округу Бобрицької сільської ради Черкаської області № 369 від 21.06.2022 та № 200 від 17.09.2021. (а.с. 9, 44) Вказані довідки є належними і достатніми доказами факту проживання дитини із матір`ю, і який не спростовується доводами відповідача про те, що позивач у позовній заяві зазначила іншу адресу фактичного провадження: АДРЕСА_3 . Статтею 33 Конституції України та статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Частиною 2 статті 16 вказаного Закону № 1382-IV визначено, що місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим. Таким чином, належним і достатнім доказом у справі про фактичне проживання дитини із матір`ю є відомості про єдину адресу реєстрації матері та дитини, що не позбавляє матір права проживати з дитиною за іншими адресами, відмінними за адресу зареєстрованого місця проживання. Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Так, додатковими доказами, наданими стороною позивача до відзиву на апеляційну скаргу на рахунок заперечень викладених в апеляційній скарзі доводів, а саме: довідкою Пшеничницького старостинського округу № 4 виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області № 83 від 15.08.2023, підтверджується, що малолітній ОСОБА_3 , 2021 р.н., за адресою зареєстрованого місця проживання фактично не проживає, а згідно з довідкою Асоціації «ОСББ «Пшенична 35,37» № 16.08/01 від 16.08.2023, вбачається, що ОСОБА_2 , власниця квартири АДРЕСА_4 , остання з 28.04.2021 проживає за даною адресою разом із дітьми, зокрема, ОСОБА_3 , 2021 р.н., по теперішній час. Заперечуючи факт проживання малолітнього сина із позивачкою, як матір`ю, відповідач ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані до апеляційної скарги не надав належних і достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не знайшли свого підтвердження. Щодо підстав виникнення у позивачки права на утримання у зв`язку із проживанням з нею дитини. Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 91 СК України, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь та на утримання позивачки аліменти до досягнення дитиною 3-річного віку, оскільки сторони між собою не перебували в зареєстрованому шлюбі. Як зазначено вище, для виникнення передбаченого ч. 2 ст. 91 СК України права жінки на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими. (ч. ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Зокрема, відповідач, згідно положеннями ч. 3 ст. 83 ЦПК України, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 4 ст. 83 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач приймав участь у справі через свого представника, адвоката Осадчого О.М., скористався своїм правом на подачу відзиву (а.с. 66-67), та, враховуючи те, що був обізнаний про предмет і підстави позову, не навів у відзиві на позов своїх заперечень та не долучав до відзиву докази щодо відсутності у нього можливості як за станом свого здоров`я, так і за матеріальним становищем, чи з інших суттєвих обставин надавати утримання позивачці, зокрема, докази, які були долучені до апеляційної скарги: про наявність на утриманні непрацездатної матері, про матеріальне становище, незадовільний стан здоров`я. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 роз`яснив, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вказав, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Разом із апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про приєднання доказів та прийняття їх до відома апеляційним судом, яке обґрунтовано тим, що такі докази не існували на момент подання відзиву на позов. Апеляційний суд не вбачає підстав для надання оцінки наданим доказам, які не подавались до суду першої інстанції, оскільки скаржником не доведено поважних, об`єктивних причин неможливості їх подання до суду першої інстанції у передбаченому законом порядку та строк. Колегія суддів зазначає, що обставини, на підтвердження яких скаржником надано докази, існували на час розгляду справи судом першої інстанції (рішення суду ухвалене 10.05.2023): наявність матері пенсійного віку (а.с. 28-30 т. 2), медична документація про стан здоров`я, зокрема, рентгенографія лікаря із лікарським заключенням від 30.01.2023 (а.с. 31-33 т. 2), квитанції про витрати на оплату житлово-комунальних послуг, поповнення мобільного рахунку, які датовані числом до ухвалення рішення судом першої інстанції (а.с. 67-162 т. 2). Неможливість подачі таких доказів разом із відзивом на позов або до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті спору - відповідач поважними причинами не обґрунтовував. Медична довідка про огляд ортопеда-травматолога із лікарським висновком від 03.06.2023 (а.с. 34 т. 2) є новим доказом про стан здоров`я відповідача, здобутим вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Платіжні документи (а.с. 35, 54-66, 163-227 т. 2) про здійснені відповідачем вже після ухвалення рішення судом першої інстанції платежі на оплату житлово-комунальних послуг, придбання продуктів, не можуть вважатися у розумінні ч. 1 ст. 367 ЦПК України додатковими доказами, у зв`язку із чим не можуть бути оцінені апеляційним судом, оскільки відповідач у суді першої інстанції не обґрунтовував свою неможливість сплачувати аліменти на утримання позивачки посиланням на власні витрати, які суттєво впливають на його майновий стан. Доводи скаржника про те, що позивачка активно працює, має у власності нерухоме майно та рухоме майно (автомобіль), а тому відсутні підстави вважати, що вона потребує утримання у зв`язку із проживанням з нею дитини, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що отримання такого утримання є правом жінки, з якою проживає дитина, реалізація якого не залежить від того чи вона працює, має у власності будь яке майно, тобто, не залежить від її матеріального становища. Таким чином, визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_2 у порядку ч. 2 ст. 91 СК України, місцевий суд вірно врахував, що відповідач є здоровим, працездатним, оскільки на спростування цього відповідачем протягом розгляду справи не було надано жодних належних, законних та достатніх доказів, зокрема, довідки про доходи, докази витрат у зв`язку із станом здоров`я. Сам лише факт наявності у відповідача матері пенсійного віку, не свідчить про те, що він несе витрати на її утримання, і спростовує його можливості надавати утримання позивачці, відповідно, не впливає на розмір призначених судом аліментів на утримання позивачки (1/6 частки), оскільки відповідач не довів належними, законними і достатніми доказами, поданими у встановленому законом порядку, свого скрутного матеріального становища. Щодо оскарження додаткового рішення. Додатковим рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 800 грн та 992,40 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн. Скаржник прохав змінити додаткове рішення з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору пропорційність задоволених позовних вимог не змінюється, нове рішення апеляційним судом не ухвалюється, рішення суду не змінюється, підстави зміни додаткового рішення за передбаченим ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України принципом пропорційності, не вбачається. Доводів щодо співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу чи неправильного розподілу судового збору апеляційна скарга не містить, тому апеляційним судом не переглядаються висновки суду першої інстанції щодо розміру стягнутих витрат. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування, - відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року та додаткове рішення від 16 травня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року та додаткове рішення від 16 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сил з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 листопада 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді А.І. Дорош В.П. Пікуль