Постанова Львівський апеляційний суд № 450/4522/23

Справа № 450/4522/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/307/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Псярук О.В.; адвоката Вуйцік О.Б. представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 січня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, у якому просила визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок під літ. "А-1" загальною площею 29,0 кв. м., житловою площею 14,6 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , матір позивача ОСОБА_1 , і після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшло вищезгадане майно. Зазначалося, що на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіт не склала і що позивач є єдиним, хто прийняв спадщину після її смерті, оскільки у встановлений законом строк подав заяву до нотаріуса про прийняття такої. Однак, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкодавець не зареєструвала право власності на згаданий будинок, а оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно відсутній. З огляду на вказане, просила позовні вимоги задовольнити (а.с. 1-4). Оскаржуваним рішенням у задоволенні вищезгаданого позову відмовлено (а.с. 49-51) і представник позивача оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а відтак на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що позивач позбавлений можливості «оформлення спадщини» у інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності (а.с. 55-58). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема доводів позовної заяви, право власності у встановленому законодавством порядку на житловий будинок (в технічному паспорті під літ. "А-1") з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не оформлялося і будь-які правовстановлюючі документи на нього відсутні: ці обставини стороною позивача визнаються, а відтак доказуванню не підлягають. В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування міститься роз`яснення про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Там же міститься роз`яснення про те, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності. Визнано правильною практику визнання права власності на будинок у порядку спадкування за наявності виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві; технічного паспорту на будинок; висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних і протипожежних вимог; рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. В той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до органів місцевого самоврядування з приводу здачі спірного будинку в експлуатацію та оформлення права власності чи правовстановлюючих документів на нього, а також з приводу оформлення прав на земельну ділянку на якій цей будинок з належними до нього господарськими спорудами збудовано. Так само, як у матеріалах справи відсутні докази відмови позивачу уповноважених на те органів місцевого самоврядування в оформленні права власності на успадкований ним будинок. За відсутності звернень зі сторони позивача з приводу (зокрема) оформлення права власності (правовстановлюючих документів) на спірне будинковолодіння, ним (відповідно) не могло бути поданим до нотаріальної контори цих правовстановлюючих документів, на що посилається приватний нотаріус у листі до позивача (а.с. 16), однак постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у матеріалах справи відсутня. За вищенаведених обставин в їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачам права власності на спірний житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. В апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини, що мають значення для справи, встановлені неповно та (або) неправильно; які саме норми процесуального та/або матеріального права судом були порушеними чи неправильно застосованими; які саме нові обставини та (чи) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо), так само, як не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції. З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення, що (однак) не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами: за умови дотримання процедури досудового вирішення спірного питання в позасудовому порядку. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 січня 2024 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 26 березня 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.