Постанова Тернопільський апеляційний суд № 599/2777/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 599/2777/23Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/264/24 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Костів О. З., Храпак Н. М., секретар - Іванюта О.М. з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року, ухвалене суддею Чорною В.Г. у цивільній справі №599/2777/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити юридичний факт, а саме що період її навчання з 1 вересня 1996 року по 29 червня 1999 року у Львівському державному техніко-економічному коледжі на факультеті "Правознавство" з присвоєнням кваліфікації "юрист" належить до вищої юридичної освіти та період роботи з 15 червня 2001 року по 10 січня 2005 року відноситься до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 доповнила заяву вимогою встановити належність їй документів, що свідчать про отримання нею освіти на дівоче прізвище " ОСОБА_1 ", оскільки після одруження її прізвище змінено на " ОСОБА_1 ". Заяву обґрунтовано тим, що отримана ОСОБА_1 освіта у Львівському державному техніко-економічному коледжі на факультеті "Правознавство" з присвоєнням кваліфікації "юрист" належить до вищої юридичної освіти. З 15.06.2001 року вона набула статус особи, яка працює на посаді державної служби з вищою юридичною освітою. Тому період роботи з 15.06.2001 по 10.01.2005 підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Встановлення зазначеного нею факту має юридичне значення, оскільки в подальшому надає можливість скористатися правом на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року заяву задоволено частково. Встановлено юридичний факт, а саме, що період навчання ОСОБА_1 , з 01.09.1996 по 29.06.1999 у Львівському державному техніко-економічному коледжі на факультеті «Правознавство» з присвоєнням кваліфікації «юрист» належить до вищої юридичної освіти та період роботи з 15.06.2001 по 10.01.2005 відноситься до спеціального стажу роботи та встановлено факт приналежності заявнику ОСОБА_1 диплому молодшого спеціаліста на прізвище « ОСОБА_1 ». В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви відмовити. Вказує, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення щодо якого виник публічно-правовий спір не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що від встановлення факту залежить виникнення та реалізація її прав. Саме по собі посилання ГУ ПФУ в Тернопільській області на на існування спору про право не може беззаперечно свідчити про наявність такого спору та бути підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 6 ст. 294 ЦПК України. Існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунгтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчалася у Львівському державному техніко-економічному коледжі (спеціальність «правознавство») на денній формі навчання в період з 01.09.1996 по 29.06.1999. 29.06.1999 закінчила вказаний навчальний заклад та їй було видано диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 . Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала: з 15.06.2001 по 15.11.2001 - спеціалістом І категорії відділу РАЦС Зборівського районного управління юстиції; з 15.11.2001 по 25.01.2002 - начальником відділу РАЦС Зборівського районного управління юстиції, з 28.01.2002 року і по даний час заявниця працює в органах прокуратури України. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1996 по 29.06.1999 у Львівському державному техніко-економічному коледжі на факультеті «Правознавство» з присвоєнням кваліфікації «юрист» належить до вищої юридичної освіти та період роботи з 15.06.2001 по 10.01.2005 відноситься до спеціального стажу роботи. Крім цього, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 червня 2022 року заявник після реєстрації шлюбу змінила дівоче прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », тому є необхідність встановити факт приналежності їй диплому молодшого спеціаліста на прізвище « ОСОБА_1 ». Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18). ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, який необхідний їй для реалізації свого права на пенсійне забезпечення за вислугу років як працівнику органів прокуратури в порядку ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, і лише рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення факту трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Такі ж висновки щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 14-362цс18), від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19). Отже, питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. В ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2023 року у справі №761/21818/22 вказано, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг). Отже, у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, при розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що категорія справ щодо встановлення трудового стажу, тим більше, пов`язаного з проходженням публічної служби, не підлягає вирішенню в порядку глави 6 розділу 1V «Окреме провадження» ЦПК України, що свідчить про порушення норм процесуального права та є підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Щодо встановлення факту приналежності заявнику ОСОБА_1 диплому молодшого спеціаліста на прізвище « ОСОБА_1 » слід зазначити наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи. Факт належності ОСОБА_1 диплому молодшого спеціаліста на прізвище « ОСОБА_1 » документально підтверджено, зокрема Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 червня 2022 року, згідно якого після укладення шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1 ", тому даний факт не підлягає встановленню в судовому порядку. Керуючись ст. ст. 141, 367, 377, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року - скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року. Головуюча Хома М.В. Судді Костів О.З. Храпак Н.М.