Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/171/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/171/21 Номер провадження 22-ц/814/803/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ленінського районного суду м.Полтави від 01 лютого 2021 року (час постановлення ухвали та дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначені) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме належність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 24 квітня 1978 року Полтавським домобудівельним комбінатом. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у його трудовій книжці є виправлення у записі №1 - виправлений місяць здійснення запису з «5» на «4», однак таке виправлення не оформлене належним чином. При зверненні до Пенсійного фонду України в Полтавській області для оформлення пенсії йому було відмовлено у зв`язку з наявними у трудовій книжці незавіреними виправленнями. Пенсійний фонд рекомендував надати уточнюючі довідки по 18 записам, що є фактично неможливим, або підтвердити правоналежність трудової книжки в судовому порядку. Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Полтави від 01 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його заявою на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно викладені фактичні обставини, зазначені у заяві, та стверджується про помилковість висновку суду щодо існування спору про право, оскільки Пенсійний фонд України в Полтавській області у своєму листі чітко зазначив про необхідність встановлення у судовому порядку правоналежності йому (заявнику) трудової книжки, отже маються лише неточності, допущені працівниками відділу кадрів у 1978 році, а не спір про право як вирішив суд. Правом подачі відзиву зацікавлена особа не скористалась. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав: Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції, пославшись на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18, вказував на те, що оскільки трудова книжка видана на ім`я ОСОБА_1 , 1958 року народження, і даний факт не оспорюється сторонами, а метою звернення до суду фактично є підтвердження трудового стажу заявника за період з 24.04.1978 року по 14.04.1999 року, то відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду у порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суду виходить з таких міркувань. Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. За змістом частини другої вказаної статті в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до частини третьої вказаної статті справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Згідно частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції правомірно послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року (справа № 347/576/18), згідно яких: «Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18).» Отже, згідно наведених висновків та спеціальних норм, якими врегульований порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, саме до повноважень органу Пенсійного фонду України належить встановлення факту трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, у судовому порядку встановлюється факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, виключно у випадку, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Як вбачається із поданої заяви і долучених до неї світлокопій документів, ім`я, по батькові та прізвище ОСОБА_1 , які зазначені у трудовій книжці, збігаються з ім`ям, по батькові і прізвищем, зазначеним в його паспорті (а.с.4,6). У трудовій книжці заявника наявні незавірені виправлення у записі про прийняття на роботу - це єдина обставина, що перешкоджає заявнику оформити своє право на отримання пенсії, проте саме орган Пенсійного фонду України відповідно до пункту третього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року має повноваження усунути цей недолік трудової книжки та ухвалити у межах своєї компетенції рішення щодо призначення або відмову у призначенні пенсії. Лист ГУ ПФУ в Полтавській області (а.с.13), на який посилається заявник, не є нормативним актом. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, тому її слід залишити без змін. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Ленінського районного суду м.Полтави від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 24 березня 2021 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов