Постанова Львівський апеляційний суд № 457/210/20

Справа № 457/210/20 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І. Провадження № 22-ц/811/1114/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Провадження № 22-ц/811/1122/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: О.В. Псярук розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року та ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 березня 2023 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі, - в с т а н о в и в: 26.02.2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі. Позов обгрунтовувала тим, що їй на праві приватної спільної часткової власності належить 2/3 частки земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Другим співвласником земельної ділянки є відповідач ОСОБА_4 , якому належить 1/3 частини зазначеної земельної ділянки. Вона також є власником 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці. Зазначала, що між нею та відповідачем склались неприязні стосунки, внаслідок чого між сторонами виникають постійні конфлікти щодо користування земельною ділянкою, а тому вважала, що подальше спільне користування такою є неможливе. З метою вирішення конфліктної ситуації вона зверталась до ОСОБА_4 з пропозицією щодо укладення договору про розподіл земельної ділянки, однак відповідач відмовився від укладення такого договору. Оскільки на даний час ОСОБА_3 не може належним чином користуватись та розпоряджатись своєю власністю, тому просила припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер № 4611500000:01:013:0019, що знаходиться по АДРЕСА_1 та здійснити її реальний розподіл виділивши їй 2/3 частки земельної ділянки. Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі - задоволено. Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий № 4611500000:01:013:0019, площею 0,0406 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Здійснено реальний розподіл земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4611500000:01:013:0019, виділивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою АДРЕСА_2 , в натурі у власність 2/3 частки земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4611500000:01:013:0019 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно висновку експерта №489/21 від 16 лютого 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 840, 60 грн сплаченого нею судового збору. 22.02.2023 року представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року, ухваленого у справі № 457/210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі, за нововиявленими обставинами. Заяву обгрунтовував тим, що під час розгляду справи № 457/210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі відповідачем було відчужено на користь ОСОБА_5 частину спірної земельної ділянки. Так, 11.11.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були укладені договори дарування частини житлового будинку та частини земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , що є нововиявленою обставиною, яка не була встановлена судом під час ухвалення рішення у справі, однак є істотною для правильного вирішення спору. Оскаржуваною ухвалою у задоволені заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 457/210/20 від 07 червня 2022 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі - відмовлено. Рішення та ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважав рішення та ухвалу суду незаконними, необґрунтованими, постановленими з порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи. Зазначав, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що на час розгляду справи ОСОБА_4 відчужив належні йому на праві власності частину житлового будинку та частину земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . Так, 11.11.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були укладені договори дарування 22/100 частин житлового будинку та 11/50 частин спірної земельної ділянки. Відтак, на час ухвалення оскаржуваного рішення від 07 червня 2022 року, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 була власником 11/50 частин такої. Вважав, що зазначена обставина не була врахована судом під час вирішення спору, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки таке ухвалено судом про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі. При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року, ухваленого у справі № 457/210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не врахував, що на час вирішення даного спору ОСОБА_1 належало 11/50 частин земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена обставина існувала на час проведення у справі судової земельно-технічної експертизи та ухвалення рішення суду за результати розгляду справи. Вважає, що факт відчуження ОСОБА_4 частини належного йому на праві власності житлового будинку та частини земельної ділянки на користь ОСОБА_1 є нововиявленою істотною для справи обставиною, що не була встановлена та врахована судом, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 . Просив рішення та ухвалу суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У засідання суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні змісту скарги. Позивач ОСОБА_3 проти скарг заперечила. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає закриттю, а апеляційна скарга на ухвалу суду не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Частина 1 ст. 351 ЦПК передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасника справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частина 2 ст. 354 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення; 2) на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 ст. 358 ЦПК. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 357 чинного ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. З матеріалів справи убачається, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 рокунадіслана на адресу Львівського апеляційного суду 21.04.2023 року. Обгрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилався на те, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справи та копії рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року, якими вирішено питання про її права та законні інтереси, не отримувала. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.05.2023 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 рокута відкрито апеляційне провадження у справі. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року,колегія суддів виходила з необхідності забезпечити апелянту право на апеляційний розгляд як особі, не залученій до участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, 23.12.2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звертався до суду з заявою про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року за нововиявленими обставинами, в якій зазначив, що про ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізналася у грудні 2022 року. Відтак, колегія суддів вважає, що на час звернення до суду з заявою про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року за нововиявленими обставинами від 23.12.2022 року ОСОБА_1 було достовірно відомо про постановлення судом оскаржуваного рішення саме 07 червня 2022 року. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №333/7816/14-ц (провадження №61-16938св20), «у відкритті апеляційного провадження у справі належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не сумісний з приписами процесуального закону (частиною другою статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності. При цьому хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є загалом правильним». Враховуючи, що зазначені вище обставини стали відомі апеляційному суду після відкриття апеляційного провадження, апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року підлягає закриттю як помилково відкрите. При цьому, колегія суддів враховує, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним та може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року про відмову у задоволені заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, то такі, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанова або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»). Таким чином, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи судом не є нововиявленими обставинами, а тому й не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав. При цьому, процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №552/137/15-ц. Встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №457/210/20, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі задоволено, припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий № 4611500000:01:013:0019, площею 0,0406 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснено реальний розподіл земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4611500000:01:013:0019, виділивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , в натурі у власність 2/3 частки земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4611500000:01:013:0019 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно висновку експерта №489/21 від 16 лютого 2021 року. Рішення суду в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 08 липня 2022 року. 22.02.2023 року представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року, ухваленого у справі № 457/210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі, за нововиявленими обставинами. Як вбачається з матеріалів справи, нововиявленою обставиною для переглядурішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2023 рокуу справі № 457/210/20, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив укладення 11.11.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору дарування частини земельної ділянки, на підставі якого остання набула право власності на 11/50 частин спірної земельної ділянки, поділ якої проведено судом під час розгляду даної справи без урахування прав та інтересів ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2023 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування частини спірної земельної ділянки було укладено між відповідачем ОСОБА_4 та заявницею ОСОБА_1 11.11.2021 року, тобто під час розгляду справи та до постановлення судом рішення у справі від 07 червня 2022 року. Відтак, відповідач ОСОБА_4 , який був стороною спору, не був позбавлений можливості надати суду докази на підтвердження відомих йому обставин щодо відчуження частини спірної земельної ділянки, які існували на час розгляду справи, до ухвалення судом рішення по суті розгляду такої. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки зазначені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у заяві про перегляд рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2023 року обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 358, ст. 362, ст. 367, ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року залишити без задоволення. Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 березня 2023 року залишити без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 червня 2022 року - закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08 березня 2024 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра