Постанова 4857 № 300/5825/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 рокуСправа № 300/5825/23 пров. № А/857/17570/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Національної гвардії України, Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року (суддя Микитин Н.М., м.Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) в якому просила: встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 06.04.2023 рахується зниклим безвісти, проживають однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з квітня 2019 року по даний час та що ОСОБА_1 з 11.06.2022 перебуває на утриманні ОСОБА_2 ; визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 ; зобов`язати виплачувати належне грошове забезпечення ОСОБА_2 , який з 06.04.2023 рахується зниклим безвісти, у відповідності до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII); зобов`язати виплатити нараховане та не виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 , який з 06.04.2023 рахується зниклим безвісти, у відповідності до частини шостої статті 9 Закону №2011-XII. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі, в частині позовних вимог про встановлення факту, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який з 06.04.2023 рахується зниклим безвісти, проживають однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з квітня 2019 року по даний час та що ОСОБА_1 з 11.06.2022 перебуває на утриманні ОСОБА_2 . Роз`яснено позивачу, що даний спір в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення відноситься до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила позивач, яка вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі, вказує, що відмовляючи у відкритті провадження в частині оскаржуваних позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі №539/4118/19. Зазначає, що спір у даній справі виник між нею та в/ч НОМЕР_1 з приводу не виплати позивачці-апелянту, як цивільній дружині ОСОБА_2 належного йому грошового забезпечення і даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а встановлення факту, що особи проживали однією сім`єю є передумовою задоволення вказаного позову. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи характер спірних правовідносин в частині позовних вимог, який є цивільно-правовим, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу та перебування позивача на утриманні військовослужбовцем, слід відмовити, роз`яснивши при цьому позивачу, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Згідно пункту 4 частини першої статті 171 КАС визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Частиною другою статті 171 КАС передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Статтею 170 КАС визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, в тому числі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; За змістом правових норм КАС у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Разом з тим, ЦПК встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду. У позовній заяві, зокрема, в частині позовних вимог, по яких постановлена оскаржувана ухвала ОСОБА_1 просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 06.04.2023 рахується зниклим безвісти, проживають однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з квітня 2019 року по даний час та що ОСОБА_1 з 11.06.2022 перебуває на утриманні ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК не є вичерпним. Відповідно до пункту першої частини першої статті 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. За приписами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС. Частиною другою статті 245 КАС визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС У. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. При цьому між позивачем та відповідачами у цій справі не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ці відповідачі не є суб`єктами отримання такої соціальної допомоги. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про неможливість розгляду справи щодо встановлення факту родинних відносин за правилами адміністративного судочинства, в частині позовних вимог, у відкритті провадження за якими відмовлено оскаржуваною ухвалою. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 312, 316, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний