Постанова 4856 № 120/8075/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8075/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 18 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000043/2 від 27.04.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000583 від 27.04.2023 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування дійсних обставин у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення. Позивач, скориставшись правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, проти доводів відповідача заперечив, відзначивши, що останні жодними належними доказами не підтвердженні та грунтуються виключно на припущеннях. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановлено наступні обставини справи. 02.08.2021 між позивачем (Покупець) та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (Продавець) було укладено контракт №3426/РВ, згідно з умовами якого, продавець продав, а покупець купив товар: Рукавички, країна походження: Народна Республіка Китай, кількість: згідно інвойсу, ціна: згідно інвойсу, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно інвойсу. Відповідно до пункту 17.1 Контракту, останній набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31.12.2025 року. Відповідно до пункту 4.1 Контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару). Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п.4.2 контракту). Загальна сума Контракту становить 1 000 000,00 доларів США (п. 5.2 контракту). Вартість Контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 контракту). Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (п.5.4 контракту). Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках- фактурах) (п. 6.1 контракту). Відповідно до інвойсу № 2933 від 23.12.2022 року /а.с. 33/ позивач придбав у покупця наступний товар: - рукавички сині синтетичні з білими ПВХ крапками, 69057, розмір 8 (70% поліестер, 30% ПВХ) в кількості 198000 пар, загальною вартістю 15048,00 дол. США; - рукавички сірі синтетичні з білими ПВХ крапками, 69054, розмір 8 (70% поліестер, 30% ПВХ) в кількості 270000 пар, загальною вартістю 20520,00 дол. США; - рукавички чорні синтетичні з білими ПВХ крапками, 69723, розмір 8 (70% поліестер, 30% ПВХ) в кількості 120000 пар, загальною вартістю 9120,00 дол. США. В Інвойсі №2933 від 23.12.2022 року сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO / FOB CHINA; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - та момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту призначення в Україні. Гарантом платежів є оплата попередніх чи наступних замовлень; - термін поставки - 60 днів. На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено часткову оплату законтрактованого товару в сумі 31281,60 дол. США, а саме: 30.12.2022 року 13406,40 дол. США, 28.02.2023 року 8937,60 дол. США, 28.04.2023 року 8937,60 дол. США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами /а.с. 40-45/. В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу №2933 від 23.12.2022 року, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020021940U1 від 27.04.2023 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе: пакувальний лист № 2933 від 23.12.2022 року, рахунок-фактуру (інвойс) №2933 від 23.12.2022 року, коносамент ME0823024395 від 04.03.2023 року, автотранспортну накладну №4161017 від 24.04.2023 року, сертифікат про походження товару 23С3728А2140/00004 від 17.03.2023 року, декларацію про походження товару №2933 від 23.12.2022 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару №NJBKLMCUO6W1QU3 від 30.12.2022 року, №NJBKLN2LO72SJB2 від 21.02.2023 року, №NJBKLN3SO77T350 від 28.03.2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2/10329 від 24.04.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3426/РВ від 02.08.2021 року, договір про надання послуг митного брокера №2 від 04.01.2021 року, договори (контракти) на перевезення №01.08.2018/31ОД-П від 01.07.2018 року та №01-ТТ від 19.01.2023 року, акт перевантаження №2/10329 від 25.04.2023 року, сертифікат №233728В0/000537 від 29.03.2023 року, копію митної декларації країни відправлення №421320230000030809 від 01.03.2023 року. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA401020021940U1 від 27.04.2023 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2023 року № UA401000/2023/000043/2. У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач вказав, що в наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 01.03.2023 року №421320230000030809 зазначено порт Huangdao. Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 23.12.2022 року №2933 товар поставляється на умовах поставки - FOB QINGDAO, що може свідчити про відсутність всіх складових, які мають бути включені до митної вартості, а саме переміщення товару з порту QINGDAO в порт Huangdao. Далі, у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Натомість, на переконання відповідача, жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, що ним розцінено як не підтвердження декларантом заявленої митної вартості. Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в частині 3 статті 53 МК України. Декларант листом від 27.04.2023 року №250 відмовився від надання додаткових документів. Оскільки, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є оформлена митна декларація від 21.04.2023 року №U4401020/2023/020743, за якою було випущено у вільний обіг товар "1. Рукавички трикотажні, машинного в`язання - являють собою виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п`ять пальців, кожний окремо. Долоні рукавичок мають суцільне ПВХ, латексне покриття. Рукавички МБС з червоним покриттям еластичний манжет, мод. AOL 9217, розмір 10 (30% полікоттон, 70% ПВХ) - 36000 пар. Рукавички МБС червоні довгі 35 см, мод. AOL 9254, бавовняна поліестерна підкладка, розмір 10 (30% полікоттон, 70% ПВХ) - 12000 пар. Рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям, мод. PL 9096, розмір 9 (70% поліестр, 30% поліуретан) - 12480 пар. Рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям, мод. PL 9024, розмір 10 (70% поліестр, 30% поліуретан) - 12480 пар. Рукавички синтетичні сірі з поліуретановим покриттям, мод. PL 9620, розмір 10 (70% поліестр, 30% поліуретан) - 12480 пар. Рукавички синтетичні білі з ? синьо-чорним нітриловим покриттям, мод. NL 9610, розмір 10 (60% поліестр, 40% нітрил) - 12000 штук. Помаранчеві трикотажні рукавички з чорними ПВХ крапками на долоні, мод. 69127, розмір 10 (70% поліестр, 30% ПІВХ) - 30000 пар. Країна виробництва: Китай (СМ). Торгівельна марки "seVen". Виробник: "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD", a caмe 4,41 $ за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 МК України Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000043/2 від 27.04.2023 року, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000583 від 27.04.2023 року. Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Так, як засвідчується матеріалами справи основною підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000043/2 від 27.04.2023 року є ненадання позивачем доказів вартості переміщення товару з порту QINGDAO в порт Huangdao, оскільки в наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 01.03.2023 року №421320230000030809 зазначено порт Huangdao. Надаючи оцінку вказаному судова колегія враховує наступне. Відповідно до умова Контракту, а саме пункту 5.4, укладеного 02.08.2021 року між позивачем та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай, завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця. Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (пункт 4.2 Контракту). В свою чергу, у інвойсі №2933 від 23.12.2022 року міститься інформація стосовно пункту навантаження, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO / FOB Циндао. Термін Incoterms FOB, або у розгорнутому поясненні Free on Board («Франко-борт»), визначає правила та домовленості відправника та вантажоодержувача під час морської доставки. Правило FOB означає, що товар повинен привезти до порту призначення відправник та завантажити на судно. Після того, як вантаж розмістять на борту, ризики під час перевезення та подальшої доставки переходять до покупця. Перед доставкою на корабель витрати та ризики несе продавець, після завантаження на борт у зазначеному порту за них відповідальний покупець. Усі витрати за транзит чи імпорт та залагодження митних формальностей покладаються на покупця. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи умови Контракту та вказаний в інвойсі порт навантаження, позивач не міг нести витрати по переміщенню товару з порту QINGDAO в порт Huangdao. Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, порт Циндао (QINGDAO) включає чотири райони: район порту Даган, Цяньвань, район нафтового порту Хуандао (Huangdao), район порту Донцзякоу і надає широкий спектр послуг, починаючи від базових портових послуг стивідорної і складської діяльності до допоміжних і розширених послуг логістичного та фінансового характеру. Циндао (QINGDAO) обробляє такі вантажі як металева руда, вугілля, нафта, зерно, сталь, автомобілі, рідкі навалочні, сухі навалочні та генеральні вантажі в контейнерах. Крім того, продавець у листі №2933/4/1 від 26.04.2023 року /а.с. 55/ у відповідь на запит щодо розбіжностей між умовами продажу FОВ Циндао та портом відвантаження товару згідно інвойсу №2933 від 23.12.2022 року та експортної декларації №421320230000030809 повідомив, що пристань де причалює судно - Хуандао, який належить місту Циндао та позначений як Хуандао у формі митної декларації, це типове значення китайської митної системи та не може бути змінено. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість тверджень відповідача щодо наявності підстав для сумнівів у переміщенні вантажу з порту QINGDAO в порт Huangdao. Окрім того, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, з метою підтвердження вартості доставки товару, який вказаний у митній декларації 23UA401020021940U1 від 27.04.2022 року, позивачем було надано відповідачу пакет документів, зокрема: договір з ТОВ "ТРАНІТ ГРУП", довідку про транспортні витрати №2/10329 від 24.04.2023 року, акт про надання транспортно-експедиційних послуг №TG190423006 від 20.04.2023 року, рахунок №TG190423006 від 19.04.2023 року, платіжну інструкцію №1014 від 20.04.2023 року, рахунок №TG240423006 від 24.04.2023 року, акт перезавантаження №2/10309 від 25.04.2023 року. Тобто, позивачем було надано повну та достовірну інформацію про вартість перевезення. При цьому, матеріали справи не містять, та апелянтом не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару Судова колегія звертає увагу на положення статті 53 Митного кодексу України, які не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Між тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, а матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість здійснених митницею коригувань митної вартості. Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Судова колегія також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових. Зокрема, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Поряд з цим, згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів. Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17. Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення. Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000583 від 27.04.2023 року була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000043/2 від 27.04.2023 року , та зважаючи, що позовна вимога про її скасування є похідною від попередньої вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав і для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування названої картки. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позаяк зводяться виключно до переоцінки доказів та є незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанцією. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.