Постанова Київський апеляційний суд № 761/46266/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024року місто Київ Справа № 363/1251/13 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7275/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О. В. суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року (ухвалене у складі судді Сіромашенко Н. В., інформація про дату складання повного судового рішення відсутня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 12.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №78461, про стягнення 7980,00 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Позов обґрунтовував тим, що 17 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3294207458-36631, відповідно до умов якого позивачу був наданий кредит в загальному розмірі 2 000,00 грн строком на 14 діб, який починається з 17.01.2021 та закінчується 31.01.2021. 12.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 78461, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 у розмірі 7 980, 00грн. 29.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Позивач вважав, що цей виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості по відсоткам які нараховані за період з 17.01.2021 по 03.06.2021 в сумі 4 784,00 грн - тобто поза межами строку кредитування та в більшому розмірі, що заборонено. Також, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, позивач вказує, що відповідач не міг нараховувати будь-які проценти, комісії, оскільки наслідками настання строку виконання кредитного зобов`язання у повному обсязі є припинення нарахування процентів за кредитором. Поряд з цим звертав увагу суду на те, що діюча станом на дату видачі виконавчого напису редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 172 не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений. Окрім того, позивачем у позовній заяві вказано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, що позивач може понести у зв`язку з розглядом справи в майбутньому на правничу допомогу. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2023 року позов задоволено. Визнанотаким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 12.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №78461, про стягнення 7980,00 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 к. у дохід держави (отримувач коштів -ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011). 16 грудня 2023 року Самойленко А. В. в інтересах ОСОБА_1 направив на адресу Шевченківського районного суду міста Києва заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення), в якій просив: - визнати поважними причини пропуску строку для подачі даної заяви та поновити пропущений строк; - здійснити розподіл судових витрат шляхом прийняття додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. Заяву обґрунтовував тим, що про ухвалення рішення суду від 07.11.2023 стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 14.12.2023, після його оприлюднення 13.12.2023. Просив вважати строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, пропущеним з поважних причин. Вказував, що про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу було зазначено в позовній заяві - першій заяві позивача по суті в даному провадженні та завчасно вказано, що згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази майбутньої фактичної оплати будуть надані додатково. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самойленко А. В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 761/46266/21 - задоволено частково. Ухваленододаткове судове рішення у справі № 761/46266/21, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн 00 к. Не погоджуючись з таким додатковим рішенням, Іжаковський О. В. в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал» 15 січня 2024 року направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.12.2023 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в ухвалені додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не дотримано строків подання доказів понесених витрат. Вказує, що позивачем не направлено на адресу відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення, чим фактично позивач позбавив відповідача можливості подати свої заперечення щодо ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу. Крім того, позивачем не надано доказів оплати на підтвердження понесених витрат, а заявлений розмір є неспівмірним із складністю справи. Справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві (рішенні суду), ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в такому розмірі не відповідає критеріям співмірності та розумності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали. 05 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від Самойленка А. В. в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін. У відзиві вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зазначає, що позивачем дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та заявлено про орієнтовний розмір витрат, які сторона очікує понести, в позовній заяві. Посилається на те, що Верховний суд неодноразово вказував, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути. В даному випадку апеляційна скарга відповідача не містить жодного належного та допустимого доказу, жодного обґрунтування, не має контр-розрахунку витрат, які на його думку є розумними та співмірними. Вся позиція апелянта побудована лише на суб?єктивному переконанні відповідача - припущенні. Також в суді І-ї інстанції клопотань про зменшення витрат на адвоката відповідач не подавав і про завищений розмір не зазначав. У судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. 12 березня 2024 року від представника позивача адвоката Самойленко А. В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в системі «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідний звіт про доставку. Треті особи повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронні адреси. Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідностатті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез`явившихся осіб. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву суд першї інстанції керувався тим, що оскільки представником позивача документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи клопотання представника відповідача про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність самої справи, обсяг наданих адвокатських послуг, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 16000 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Законодавством визначено порядок подання доказів, що підтверджують понесені стороною витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц). Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Відповідно до ч.1ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З аналізу викладеного слідує, що суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу має враховувати не лише доведеність понесених стороною витрат, їх співмірність, розумність та необхідність, але в першу чергу суд має звертати увагу на дотримання стороною процесуальних строків на подання відповідних доказів та заяв. В даній справі у позовній заяві позивачем вказано про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані додатково, як то передбачено ст. 141 ЦПК України. Таким чином позивачем було зроблено відповідну заяву до судових дебатів. Рішення у справі ухвалено 07 листопада 2023 року. Заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення) представником позивача направлено 16 грудня 2023 року. Отже, позивачем було пропущено строк на подання доказів підтверджуючих розмір понесених витрат. В заяві про стягнення витрат на правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення) представник позивача просив вважати причини пропуску строку для подачі заяви поважними та поновити пропущений строк, з тих підстав, що про ухвалення 07 листопада 2023 року рішення стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 грудня 2023 року, після його оприлюднення 13 грудня 2023 року. Однак в оскаржуваному додатковому рішенні місцевим судом не надано оцінки вказаним доводам, не обґрунтовано чому вказані в заяві причини пропуску строку на подання відповідної заяви суд визнає поважними, та взагалі не вирішено вказане питання. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Враховуючи викладене, з урахуванням принципу розумності, апеляційний суд зауважує, що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Аналогічні висновки викладені у постанові ВерховногоСуду від 10 січня 2024 року у справі справа № 285/5547/21 провадження № 61-4799св23 Апеляційний суд дослідивши матеріали справи, вважає наведені в заяві причини пропуску строку на подання доказів понесених судових витрат не поважними, з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що 02 листопада 2023 року представником позивача на електронну адресу Шевченківського районного суду міста Києва направлено заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. У вказаній заяві представник не заперечував проти розгляду справи без участі сторони позивача. Таким чином. подаючи клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, останній був обізнаний про те, що рішення може бути ухвалено саме 07 листопада 2023 року. 07 листопада 2023 року у судовому засіданні, яке відбулось за відсутності учасників справи ухвалено рішення та проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Будь-яких заяв від позивача або його представника про надання інформації щодо стану розгляду справи, матеріали справи не містять. Крім того, представник не вказує що цікавився станом розгляду справи, однак судом йому така інформація не повідомлялась. Законодавчо не визначено, що докази понесених витрат на правничу допомогу мають подаватись лише після складання повного рішення суду, таким чином посилання представника позивача, як на поважність причин неподання доказів протягом встановленого строку, на те, що про ухвалення судом рішення він дізнався з ЄДРСР 14 грудня 2023 року після оприлюднення, не можуть бути визнані судом поважними. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, не вирішив питання щодо поновлення строку на подання відповідних доказів понесених витрат, таким чином рішення суду ухвалено без дотримання норм матеріального та процесуального права. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволені заяви представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити, у зв`язку з пропуском строку на подачу відповідних доказів понесених судових витрат на правничу допомогу. Керуючись, ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове. У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самойленка Артема Володимировича про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України Суддя-доповідач О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська