Постанова 4815 № 572/92/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 року м. Рівне Справа № 572/92/22 Провадження № 22-ц/4815/1093/24 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шимківа С.С., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Державна казначейська служба України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області Рівненська обласна прокуратура розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року (ухвалене у складі судді Оборонової І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, - в с т а н о в и в : Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду в сумі 377 866,66 грн. (триста сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 66 коп.) В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. 07 червня 2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Бурмою О.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді І інстанції в розмірі 25 000 гривень. Заява мотивована тим, що за умовами договору про надання правничої правової допомоги від 04 грудня 2017 року та додаткової угоди від 05 червня 2024 року, що укладені між ним, як адвокатом, та Гайкевич Г.О., гонорар адвоката, у тому числі вартості послуг в ході розгляду даної справи судом І інстанції, погоджений сторонами у фіксованому розмірі та становить 25000 грн. На даний час, вказані кошти йому, як адвокату, не сплачені, так як сторонами погоджено їх сплату не пізніше, як через 18 місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Про факт надання послуг між сторонами також складений відповідний Акт. Гонорар встановлений з урахуванням складності справи та наданих ним, як адвокатом, послуг протягом тривалого терміну часу, витраченого на виконання відповідних робіт, а також зважаючи на важливість і особливе значення справи для позивача. Додатковим рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року клопотання представника позивача адвоката Бурми О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду - задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 15435,73 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять гривень сімдесят три копійки) судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Рішення мотивовано тим, що суд, дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом Бурмою О.В. позивачу ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 04 грудня 2017 року та додаткової угоди №4 до даного договору від 05 червня 2024 року, визнає заявлені позивачем та її представником витрати на правничу допомогу в сумі 25000 грн. співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом Бурмою О.В. обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, та встановлює, що такі витрати відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Проте, враховуючи те, що позов було задоволено частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 15435,73 грн. (377866,66 грн х 25000 грн. / 612000 грн). Не погоджуючись із додатковим рішенням місцевого суду, 06 серпня 2024 року Рівненська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що для відшкодування витрат на правову допомогу, позивач повинен надати суду належні та допустимі докази понесення цих витрат. До поданої заяви не додано докази на підтвердження розрахунку очікуваних витрат на правову допомогу. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Докази витрат, відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, що не було дотримано представником позивача. Відсутність представника позивача під час ухвалення рішення у справі не перешкоджало йому подати відповідну заяву на попередніх судових засіданнях, в тому числі в режимі відео конференції. Жодних поважних причин з цього приводу представником позивача не наведено, що залишилося поза увагою суду І інстанції. Просить суд скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бурми О.В. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України). Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, апеляційний суд зауважує, що: 1) у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; 2) у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 вказав, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. У справі, що переглядається у апеляційному порядку стороною позивача до закінчення судових дебатів у справі не зроблено заяву про витрати на правову допомогу, які сторона понесе та подання доказів таких витрат після прийняття рішення у справі. Суд першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні вказав, що відсутність представника позивача на останньому судовому засіданні є поважною причиною не подання ним відповідної заяви, згідно положень п. 8 ст. 141, ч.1 ст. 246 ЦПК України. Аналогічне обґрунтування поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, наведено представником позивача у поданому ним 07 червня 2024 року клопотанні про ухвалення додаткового рішення у справі. Проте, апеляційний суд зазначає, що причини пропуску строку у вказаній заяві про ухвалення додаткового рішення належно не обґрунтовані та не вмотивовані. Представник не наводить причин, які перешкоджали йому звернутися із належно оформленою заявою про розподіл судових витрат у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу без задоволення, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду. Ураховуючи те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене ним додаткове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про залишення клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бурми О.В. про ухвалення додаткового рішення без задоволення. На підставі п. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити. Додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року скасувати. Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бурми Олексія Віталійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2024 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Гордійчук С.О. Ковальчук Н.М.