Постанова 4805 № 278/2009/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/2009/23 Головуючий у 1-й інст. Євген Татуйко Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/2009/23 за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та від імені малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. в м.Житомирі в с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представника адвоката Заставного Романа Андрійовича звернулася до суду у власних інтересах та у інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 . Просила у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на свою користь 109 000 грн, а на користь свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 189 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 липня 2021 року приблизно о 23 год. 55 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Hundai» моделі «Excel», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київське шосе в м.Житомирі в напрямку с.Глибочиця Житомирського району поблизу будинку за №61 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину вищевказаної вулиці поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_4 загинув на місці ДТП. За фактом вчинення ДТП 02 липня 2021 року відкрито кримінальне провадження, але станом на день звернення позивача до суду із цим позовом, кримінальне провадження не завершене. Оскільки позивач є дружиною померлого, а ОСОБА_2 їх сином, то смерть чоловіка та батька ОСОБА_4 спричинила останнім значну і непоправну моральну шкоду, оскільки рідні померлого переживають біль, смуток та страждання, які переслідуватимуть їх усе життя. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та у інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в сумі 100 000 грн, а на користь ОСОБА_2 - 150 000 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що приймаючи позов до розгляду, суд не звернув уваги на те, що позов не відповідає приписам ст.175 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою права передбачено, що позивач повинна викласти обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та надати докази, що підтверджують заявлені нею вимоги. ОСОБА_1 у позові не наведено жодних обґрунтувань, підстав та мотивів звернення із цим позовом. Окрім того, останньою також не надано доказів на підтвердження обставин. Враховуючи викладене, доводи, покладені в основу рішення суду, є неправдивим, надуманими, перебільшеними та не відповідають фактичним обставинам справи. Також суд першої інстанції не врахував, що шкода завдана умислом потерпілого, а тому виключається можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої ст.1187 ЦК України. Розмір моральної шкоди визначений без дотримання принципу розумності та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Заставний Р.А. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Посилається на те, що відповідно до норм цивільного законодавства України головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Шкода спричинена внаслідок ДТП за участю транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, а саме, автомобіля марки «Hundai» моделі «Excel», р.н.з. НОМЕР_1 . Розмір страхового відшкодування моральної шкоди, розрахований у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є співмірним із фактичним розміром заподіяної шкоди. Отже, у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Натомість, відповідачем не доведено факту існування непереборної сили або умислу ОСОБА_4 , які б призвели до виникнення ДТП. На переконання сторони позивача, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди обґрунтовано врахував, що шкода спричинена відповідно смертю чоловіка та батька дитини. Смерть близької людини спричинила та у подальшому спричинятиме дружині та сину душевні страждання, оскільки їм чоловіка та батька, особливо дитині, ніхто не поверне, а тому розмір моральної шкоди, визначений судом, домірний. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 адвокат Заставний Р.А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся за адресою, яку зазначив у апеляційній скарзі. За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає її розгляду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 02 липня 2021 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості стосовно кримінального провадження №12021060400001186 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Відповідно до зазначених відомостей 01 липня 2021 року приблизно о 23 год. 55 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Hundai» моделі «Excel», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київське шосе в м.Житомирі в напрямку с.Глибочиця Житомирського району, поблизу будинку за №61 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину вищевказаної вулиці поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_4 загинув на місці ДТП (а.с.18). Факт смерті ОСОБА_4 01 липня 2021 року підтверджується також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10). Відповідно до довідки про причину смерті (до форми №106/о №2089) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок перелому атланта оксипітального з`єднання з повним розривом спинного мозку (а.с.11). Отже, шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 лютого 2006 року був зареєстрований шлюб, внаслідок чого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.14). У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.15). Станом на день вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля Hundai Excel, р.н.з. НОМЕР_1 , була зареєстрована у Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» відповідно до полісу №АР9922959 (а.с.16). Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва 10 лютого 2023 року винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень НОМЕР_5, НОМЕР_6, що здійснювалися на підставі виконавчих листів Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року №278/770/22, на виконання яких стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , по 11 000 грн. у відшкодування моральної шкоди на кожного (а.с.17-18). Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з пунктом 1 частини другої ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Положення частини другої ст.1168 ЦК України визначають, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. За правилом частини першої ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до частини другої ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною п`ятою ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі №450/446/16-ц відображено правовий висновок відповідно до якого, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Частиною першою ст.12 та частиною першою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що у позивача та у її малолітньої дитини внаслідок смерті ОСОБА_4 при завданні тілесних ушкоджень джерелом підвищеної небезпеки виникло право на отримання відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок такої смерті. Крім того, оскільки смерть ОСОБА_4 відбулася у зв`язку із зіткненням з джерелом підвищеної небезпеки, а саме автомобілем, володільцем якого є ОСОБА_3 , у відповідача виник обов`язок щодо відшкодування такої шкоди ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 , оскільки останнім не доведено жодними доказами тієї обставини, що смерть ОСОБА_4 у ДТП була спричинена умисними діями померлого або ж внаслідок непереборної сили. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що смерть ОСОБА_4 зумовлена його умисними діями. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства" (від 28 травня 1985 року, Series А, №94, §96). У справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. За таких обставин, моральні страждання неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Посилання відповідача щодо недоведеності факту спричинення моральних страждань є безпідставними, оскільки втрата близької людини, у даному випадку чоловіка та батька, сама по собі зумовлює емоційне напруження та викликає душевні переживання, які не завжди можуть бути предметом конкретного доказу. Разом із тим, за змістом положень частини другої ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Також за положеннями частини четвертої ст.1193 ЦК України суд не може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. На розгляді Корольовського районного суду м. Житомира знаходиться кримінальна справа №296/9832/23 по кримінальному провадженню №12021060400001186 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України (загальновідома обставина, яка не потребує доказування). Водночас, за положеннями частини першої ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно прийняв до уваги факт виплати страховиком відповідача ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_2 страхового відшкодування моральної шкоди в сумі по 11 000 грн кожному. Враховуючи факт виплати страхового відшкодування, необережність потерпілого ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу, глибину, характер та тривалість моральних страждань близьких родичів (дружини та дитини потерпілого), колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою для дружини померлого буде становити 100 000 грн, а для малолітнього сина - 150 000 грн, оскільки близької людини позивачам не повернути (втрата назавжди). Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості, а доводи апеляційної скарги з цього приводу висновків суду першої інстанції не спростовують. Положення частини четвертої ст.1193 ЦК України не дозволяють зменшити розмір відшкодування залежно від матеріального становища відповідача. Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності позовної заяви положенням ст.175 ЦПК України, а саме, п.5 частини третьої цієї статті, оскільки ця норма зобов`язує викладати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначати, а не надавати докази, що підтверджують вказані обставини, як помилково вважає скаржник у апеляційній скарзі. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального або процесуального права, а за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів, яким надана правильна оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. Відповідно до норми ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюються та на його законність не впливають, то за таких обставин рішення суду першої інстанції залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 15 березня 2024 року