Постанова 4817 № 601/2395/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2395/23Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М. Провадження № 22-ц/817/360/24 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 601/2395/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чапаєвої Ганни Миколаївни на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року, ухваленого суддею Шульгач Н.М., повний текст якого складено 11 січня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної смертю особи, В С Т А Н О В И В: у серпні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди на їх користь по 400 000 грн. моральної (немайнової) шкоди, заподіяної смертю особи. В обґрунтування позову посилається на те, що 25 вересня 2021 року близько 21 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, на ділянці автодороги Н-02 (М-06) сполученням «Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка», неподалік с. Будки Кременецького району Тернопільської області поза межами населеного пункту, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , внаслідок чого наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_1 - останній від отриманих травм помер. 30 листопада 2022 року було прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021211010000455 від 26 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок смерті ОСОБА_8 спричинена значна моральна шкода членам сім`ї ОСОБА_8 : матері ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , синові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та синові ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підлягає до стягнення на їх користь з відповідача. Моральна шкода, спричинена позивачам, полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали через передчасну втрату близької їм людини - сина, чоловіка та батька. 3 часу загибелі ОСОБА_8 його родичі відчувають глибокий душевний біль, постійну тривогу, страх, страждають від розчарування в порядності людей, відчувають страх повторення безпорадного стану, коли будь-яка інша особа знову може завдати їм страждань через ушкодження здоров`я чи позбавлення життя членів їх сім`ї, порушення їх душевного спокою та рівноваги. Водій ОСОБА_1 жодного разу не попросив у позивачів пробачення за скоєне та не компенсував жодної копійки спричиненої шкоди, ані витрат на поховання ОСОБА_8 . Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної смертю особи - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 моральну шкоду, завданої смертю ОСОБА_8 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки на загальну суму 180 000 грн, а саме по 30 000 грн кожному. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1800 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чапаєва Г.М. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.12.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо сторона, на яку покладено тягар, не виконує його, факт вважається таким, що не доведений і навпаки. Таким чином вважає, що позивачі мали довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Оскільки у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про вину водія ОСОБА_1 у заподіянні смерті ОСОБА_8 , в даному випадку відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення збитків, а саме: протиправної поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вини відповідача у завданні збитків, що в сукупності унеможливлює притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивачів моральної шкоди за недоведеність завдання такої. Потерпілий ОСОБА_8 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертних досліджень, тобто встановлено наявність вини саме потерпілого ОСОБА_8 . Водночас відсутність у водія ОСОБА_1 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку наїзд його автомобіля на пішохода не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. ОСОБА_1 не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути. Представник ОСОБА_3 - адвокат Сідорова І.А. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чапаєвої Г.М., у якому зазначила, що відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. З огляду на наведене правове регулювання, вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відсутність доказів вини водія ОСОБА_1 у заподіянні смерті ОСОБА_8 є підставою для відмови в позові, адже такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні положень ст. 1187 ЦК України. У свою чергу відзначають, що позивачами доведено підстави виникнення у відповідача ОСОБА_1 відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, адже саме він був володільцем (водієм) джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «RENAULT-MEGAN» р.н. НОМЕР_1 , внаслідок діяльності з яким 25 вересня 2021 року було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_8 . Щодо аргументів апеляційної скарги про межі відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, то обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки. Відповідач ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, який би свідчив про те, що потерпілий ОСОБА_8 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком. Відтак доводи апелянта, що ОСОБА_8 мав усвідомлене бажання скоїти самогубство, тобто що шкода його життю була заподіяна внаслідок непрямого умислу самого потерпілого, не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Водночас слід зауважити, що Кременецький районний суд Тернопільської області врахував грубу необережність пішохода як обставину, що впливає на обсяг розміру моральної шкоди, що належить до стягнення з володільця підвищеної небезпеки, зменшивши розмір такої шкоди до 30 000 грн на кожного потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судом першої інстанції ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 25 вересня 2021 року близько 21 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживаючий в с. Будки Кременецького району Тернопільської області, перебуваючи в тверезому стані та керуючи технічно справним автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, на ділянці автодороги Н-02 (М-06) сполученням «Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка» у напрямку від м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області до м. Радивилів Дубенського району Рівненської області, неподалік с. Будки Кременецького району Тернопільської області, поза межами населеного пункту, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, вийшов поза межами пішохідного переходу, на проїзну частину дороги та перед виходом на проїзну частину дороги, не впевнився у відсутності небезпеки для себе, внаслідок чого наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_1 - останній від отриманих травм помер. Згідно з постанови про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211010000455 від 26.09.2021 - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_8 . ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.10.2021 року (т. 1 а.с. 26). Позивач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.02.1976 року (т. 1 а.с. 8). Позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 27.04.1995 року (т. 1 а.с. 11). Позивач ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 15.11.2002 року (т. 1 а.с. 14). Згідно з довідки Національного лісотехнічного університету України № 469 від 20 вересня 2022 року ОСОБА_4 є студенткою 3 курсу навчально-наукового інституту деревообробних та комп`ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України (т. 1 а.с. 15). Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 17.10.1997 року (т. 1 а.с. 18). Позивач ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 05.05.2016 року (т. 1 а.с. 22). Позивач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 28.04.1995 року (т. 1 а.с. 25). Згідно з акту про факт проживання від 03 січня 2023 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживав в АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю без реєстрації. Він був зареєстрований в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 28). Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.09.2021, схеми до протоколу огляду місця події та фототаблиць до протоколу огляду місця ДТП встановлено, зафіксовано та досліджено місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі сполученням «Кременець - Почаїв - Ржищів», 22 км + 580 м, неподалік с. Будки Кременецького району Тернопільської області (т. 1 а.с. 108-126). Згідно з висновку експерта № СЕ-19/120-21/10101-ІТ від 02.11.2021, автомобіль Renault Megan при наїзді на пішохода, в первинний момент, контактував передньою частиною: декоративна накладка переднього бампера, номерний знак, капот моторного відсіку. Враховуючи зафіксовану слідову інформацію, наїзд автомобіля Renault Megan на пішохода, відносно елементів проїзної частини дороги, відбувся на смузі руху в напрямку до м. Радивилів (с.Будки) (т. 1 а.с. 129-137). Відповідно до висновку експерта № 827 від 01.11.2021 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено такі травматичні зміни: закриту черепно-мозкову травму, у виді масивного крововиливу під оболонки головного мозку, рану волосистої частини голови, садна обличчя; синці та садна нижніх кінцівок, закриті переломи обох кісток лівої гомілки та правої малогомілкової кістки, повний вивих правої великогомілкової кістки із колінного зчленування, з розривами внутрішньосуглобових зв`язок; садна передньої та задньої поверхонь тулуба, задньої поверхні лівого ліктя, тильної поверхні обох кистей; ознаки різкого струсу тіла у виді крововиливів у зв`язковий апарат внутрішніх органів. Ці ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до госпіталізації ОСОБА_8 . Спричинений ОСОБА_8 під час дорожньо-транспортної пригоди, комплекс тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб, був небезпечний для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжких. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми - масивного крововиливу під оболонки головного мозку, в його речовину та шлуночкову систему. Таким чином, між спричиненням потерпілому внаслідок ДТП тілесних ушкоджень і настанням його смерті існує прямий причиново - наслідковий зв`язок. Незадовго до смерті ОСОБА_8 вживав спиртні напої (т. 1 а.с. 138-141). З висновку експерта № 1428 від 04.10.2021 при газохроматографічному дослідженні взірця крові ОСОБА_8 відібраної 25.09.2021 року о 22 год. 25 хв., знайдено етиловий спирт в кількості 4,7 проміллє (т. 1 а.с. 146-148). Згідно з висновку експерта № 1368 від 07.10.2021 при газохроматографічному дослідженні взірця крові від трупа ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,85 проміллє (т. 1 а.с. 142). Згідно з висновку експерта № 55 від 17.12.2021 на наданих речових доказах (предметах одягу та взуття) виявлено множинні пошкодження і сліди різного характеру, які виникли внаслідок ДТП (т. 1 а.с. 149-157). Висновком експерта №56 від 21.12.2021 встановлено, що локалізація, характер і механізм утворення виявлених пошкоджень та слідів на наданих речових доказах (на безрукавці, спортивній куртці, светрі, спортивних штанах і гумових калошах), враховуючи дані протоколу огляду місця ДТП та характер тілесних ушкоджень на трупі, у сукупності, дозволяють висловитися про найімовірніше їх спричинення під час наїзду легковим транспортним засобом (не виключно, вказаним у постанові автомобілем марки RenaultMegan) на ОСОБА_10 , який в момент первинного контакту з транспортом (1-ша фаза) перебував у вертикальному положенні і був обернений до автомобіля лівою задньобоковою поверхнею тіла, що супроводжувалося закиданням потерпілого на передню частину автомобіля (2-га фаза), почерговим контактуванням ОСОБА_8 з виступаючими деталями (частинами) транспорту і наступним відкиданням потерпілого на дорожнє покриття (3-тя фаза) з короткочасним ковзанням по ньому. Специфічних слідів наїзду у вигляді чітких ідентифікуючих відбитків виступаючих частин (деталей) транспортного засобу та слідів переїзду колесом (колесами) транспорту у вигляді відбитків малюнка протектора бігової поверхні колеса (коліс), а також характерних ознак волочіння, на наданих речових доказах від трупа ОСОБА_8 не виявлено (т. 1 а.с. 158-160). Згідно з висновку експерта № СЕ-19/120-22/10806-ІТ від 25.11.2022 при заданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля RenaultMegan з моменту виникнення небезпеки для руху (настання конкретної видимості пішохода, який вже рухався на проїзній частині дороги), не мав технічної можливості застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з пішоходом, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху перешкоди, яка рухається під кутом до повздовжньої осі дороги, віддаляючись від транспортного засобу та таким чином уникнути наїзд на пішохода. Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.11.2022 з доданим до нього план-схемою проведеного за участю понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також водія ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_3 , встановлено обставини визначення конкретної швидкості пішохода з робочого місця водія автомобіля RenaultMegan, р.н. НОМЕР_1 , а також загальної видимості (у напрямку руху) (т. 1 а.с. 161-164). Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07.09.2022 з доданим до нього план-схемою проведеного за участю понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а також водія ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_3 , встановлено обставини вчинення ДТП наїзду автомобілем RenaultMegan, р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 165-170). Згідно з протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 26.09.2021 та від 07.09.2022 року 25.09.2021, біля 21 год. 00 хв. він керуючи автомобілем марки Мерседес-Спринтер, д.н.з. НОМЕР_9 рухався в напрямку м. Почаїв Кременецького району. Перетнувши межу кордону між Рівненською та Тернопільською областями та проїхавши в напрямку м. Почаїв приблизно 600-700 метрів, на світлі фар побачив як по середині проїзної частини дороги сидить невідома особа, після чого дана особа піднялася та невпевненою коливаючою ходою почала хаотично рухатись по смузі зустрічного руху, йому назустріч, в напрямку с. Будки. Він пригальмував та зупинився на узбіччі своєї смуги руху, при цьому у нього було увімкнене ближнє світло фар та аварійна сигналізація. Коли він зупинився та хотів вийти зі свого автомобіля, то в цей час повз нього по смузі зустрічного руху, проїхав автомобіль та він почув удар, після чого автомобіль, який проїжджав різко зупинився (т. 1 а.с. 171-174). Відповідно до повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України, 01.09.2023 МТСБУ отримало заяву про відшкодування шкоди від ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання загиблого ОСОБА_8 та від ОСОБА_2 , ОСОБА_4 матері та дочки загиблого про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника. Відшкодування шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було здійснено 04.12.2023. Відшкодування витрат ОСОБА_3 на поховання загиблого на даний час не здійснене (т. 1 а.с. 184). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами доведено факт завдання їм моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які вони зазнали внаслідок смерті сина, чоловіка та батька. При цьому смерть ОСОБА_8 в результаті дорожнього-транспортної пригоди беззаперечно спричинила позивачам душевні страждання, порушила уклад їхнього життя та зруйнувала нормальні сімейні зв`язки, які існували між загиблим та його матір`ю, дружиною і дітьми. Визначаючи розмір грошового відшкодування завданої позивачем моральної шкоди, суд виходив із принципів розумності, справедливості такого відшкодування та врахував глибину душевних страждань позивачів, характер психологічної травми, яку вони отримали у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі та враховуючи, що причиною настання смерті ОСОБА_8 стала його груба необережність, оскільки останній знаходився на дорозі у стані сильного алкогольного сп`яніння, що є підставою для зменшення такого відшкодування. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина друга та п`ята статті 1187 ЦК України). Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Матеріалами справи підтверджено, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки автомобіля марки RenaultMegan, р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , внаслідок діяльності з яким 25 вересня 20221 року було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_8 , в результаті чого останній від заподіяних тілесних ушкоджень помер, між настанням його смерті і ДТП існує прямий причиново - наслідковий зв`язок. Колегія суддів погоджується із висновком суду, що обставини щодо спричинення шкоди виникли не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, проте це не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відсутність доказів вини водія ОСОБА_1 у заподіянні смерті ОСОБА_8 є підставою для відмови в позові. Щодо аргументів апеляційної скарги про межі відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки слід увагу звернути на таке. Дійсно, за положеннями ч. 5 ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належить непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Як вище зазначалося, що непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю. У зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причина пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 та від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21. Також доводи заявника, що ОСОБА_8 мав усвідомлене бажання скоїти самогубство, тобто, що шкода його життю була заподіяна внаслідок непрямого умислу самого потерпілого, не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Висновок суду першої інстанції, що пішохід ОСОБА_8 загинув внаслідок своєї грубої необережності по дорозі в темну пору доби, колегія суддів вважає правильним, що підтверджується матеріалами досудового розслідування кримінального провадження. Крім цього, встановивши, що причиною смерті ОСОБА_8 є перебування на проїзні частині дороги у стані сильного алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачам завдано моральної шкоди, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, чоловіка та батька порушенням укладу їх життя. Факт загибелі ОСОБА_8 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22). Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Разом з тим, у даній справі суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн кожному з позивачів, оскільки врахував фактичні обставини конкретної справи, а саме факт наявності грубої необережності потерпілого, його поведінку, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чапаєвої Г.М. слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними. Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 29 лютого 2024 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року слід поновити. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чапаєвої Ганни Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року залишити без змін. Поновити дію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів