Постанова 4824 № 752/23857/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 752/23857/18 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.Ю. Провадження №22-ц/824/876/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 5 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., при секретарі Дуб С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року в справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,- ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст обставин справи У листопаді 2018 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст» (далі - ОК ЖК «Котміст»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»), ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Gросив суд витребувати з незаконного володіння відповідача, земельну ділянку площею 0,1424 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0090) вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 1 891 664,48 грн, розташовану на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, та передати її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» земельні ділянки загальною площею 66,39 га передано Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. Зазначив, що на передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площею 34,3740, 30,5199 та 0,2402 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008, згідно з яким внеском ОКЖК «Котміст» є земельні ділянки площею 34,3740, 30,5199 і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 . Надалі земельну ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29.01.2009 № 183 відчужено ОСОБА_2 . У зв`язку з укладенням зазначеного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042) серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 за № 07-7-04459. Позивач вказав, що надалі вказану земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки (кадастрові номери: 8 000 000 000:90:371:0042, 8 000 000 000:90:371:0090 - 8 000 000 000:90:371:0120), у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042) повернув до Головного управління земельних ресурсів КМДА. Водночас, ОСОБА_2 отримано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема акт серії ЯГ № 896084 на земельну ділянку площею 0,1424 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0090), зареєстрований 17.03.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА. Указану земельну ділянку ОСОБА_2 17.12.2010 відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. За інформаціями Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради від 06.02.2018 нормативна грошова оцінка земельних ділянок (кадастровий номер 8000000000:90:371:0090) складає 1891664,48 гривень. Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 910/3724/14, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави: визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за №№ 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ. Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили. Ухвалами Верховного Суду України від 05.09.2017 та від 02.10.2017 відповідно заяву ТОВ «Земконтракт» про перегляд зазначеної постанови Вищого господарського суду України повернуто, а за результатами розгляду аналогічної заяви ТОВ «Башта-2» відмовлено в допуску справи до провадження Верховного Суду України. Розглянувши заяву ТОВ «Інтеграліті Інвест», Верховний Суд ухвалою від 07.02.2018 також відмовив у допуску справи до провадження цього Суду. Позивач наголосив, що у вказаній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 ЗК України. Посилався на те, що незаконність набуття ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки унеможливлює передання права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах, рішення Київміськради, державні акти на земельні ділянки, видані ОКЖК «Котміст», суди визнали недійсними. Крім того, суди відповідно до приписів ст. 16 ЦК України встановили відсутність у зазначених юридичних осіб права власності на земельні ділянки. Позивач вказав, що суди в указаній господарській справі встановили, що земельна ділянка площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також входить спірна земельна ділянка площею 0,1424 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0090), незаконно вибули з власності територіальної громади м. Києва. Зазначив, що не потребує доказування факт неправомірного набуття ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірну земельну ділянку, надалі подаровану цим товариством ОСОБА_2 і відчужену ним ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Позивач наголосив, що Київська міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень при наданні спірних земельних ділянок ОКЖК «Котміст», тому реалізація Київською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельними ділянками, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади. Зазначав, що враховуючи, що вказану земельну ділянку протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва, право власності територіальної громади на це майно не припинилось, а відповідно ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 його не набули. Вказував, що з огляду на те, що факт незаконного вибуття зазначеної земельної ділянки встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016, залишеним без змін 05.04.2017 Київським апеляційним господарським судом, а Київська міська рада не була стороною правочинів щодо їх відчуження, строк на звернення до суду не пропущено, оскільки перебіг позовної давності починається з 05.04.2017, тобто з дня набрання законної сили зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2016. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1424 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0090, загальною вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 1891664,48 грн., розташовані на 21 км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. У решті позовних вимог - відмовлено. Задовольняючи частково позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Генерального прокурора Стрижевської А.А. в інтересах Київської міської ради є негаторним, а відтак, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки до негаторних позовів позовна давність не застосовується. ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги та в зоні охоронюваного ландшафту, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття земельної ділянки у власність. Зазначив, що повернення спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради не порушуватиме принцип пропорційності втручання в його право власності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року незаконним та таким, яке суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в його основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать правовим позиціям щодо застосування норм процесуального права, викладеним в постановах Верховного Суду. В оскаржуваному рішенні суд погодився із твердженням позивача, що ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» було створено рішенням Київської міської ради №147/649 від 02.12.1999 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві». Та помилково дійшов висновку про знаходження спірної земельної ділянки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» є помилковим та як суд першої інстанції не перевірив чи формувалася така територія, в розумінні законодавства України. В обґрунтування апеляційної скарг зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що проект створена ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» взагалі не розроблявся. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» не встановлювалися, а відтак у суду були відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка знаходиться на території такого заказника. Помилковий висновок і щодо належності спірної земельної ділянки до обмежено оборотоздатних об`єктів, які не можуть перебувати у приватній власності, з огляду на те, що рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 174/649 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків». Вважає, що відсутні підстави стверджувати що землі природно-заповідного фонду не можуть перебувати в приватній власно оскільки як зазначено у статті 45 Земельного кодексу України, яка кореспондується статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», такі землі можу перебувати в приватній власності. Посилається на висновок Верховного Суду в ухвалі від 17.01.2023 у справі №908/709/21. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Позиція суду щодо належності спірної земельної ділянки з кадастровим номере 8000000000:90:371:0090 до земель водного фонду ґрунтується лише на тому, що вказа земельна ділянка розташована у межах заплави річки Дніпро. А матеріали справи не містять доказів розміщення спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та смуги відведення, а також факт того, що законодавством України не визначено, що землі заплави є землями водно фонду, то висновок суду першої інстанції щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду с хибним. Вважає помилковим застосування судом першої інстанції ст. 80 Водного кодексу України та як наслідок дійшов хибного висновку щодо неможливості надання заплавних земель під будівництво та, як наслідок, неможливості перебування таких земельних ділянок у приватні власності. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 6 листопада 2023 року представником позивача - ОСОБА_3 , подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача - ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Учасники справи в судове засідання також не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» земельні ділянки загальною площею 66,39 га передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст») у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, які зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21.02.2008. Згідно Договору дарування земельної ділянки від 29.01.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрованого в реєстрі за №183, ТОВ «Будівельна спілка» подарувало ОСОБА_2 частину земельної ділянки, площею 6,0799 га від земельної ділянки, площею 34,3740 га, яка розташована на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва. У зв`язку з укладенням зазначеного договору ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042, серії ЯЖ № 920172, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 27.04.2009 за № 07-7-04459. Вказану земельну ділянку площею 6,0799 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0042 ОСОБА_2 поділив на 32 земельні ділянки, у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 920172 повернув до Головного управління земельних ресурсів КМДА та отримав відповідно 32 державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема і на спірну земельну ділянку площею по 0,1424 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0090, зареєстрована 17.03.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, серії ЯГ №896084. Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О.В., зареєстрований в реєстрі за №222, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1424 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0090. Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі за ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі №910/3724/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави та ухвалено: визнати недійсними з моменту прийняття такі рішення Київської міської ради: від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «КОТМІСТ» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва»; від 08.10.2009 № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «КОТМІСТ» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва»; від 25.03.2010 № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 №79-6-00734»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24.12.2009 між Київською міською радою та ОКЖК «КОТМІСТ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734; зобов`язати ОКЖК «КОТМІСТ» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24 грн.; визнати недійсними видані ОКЖК «КОТМІСТ» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272, серії ЯЖ № 006273 та серії ЯЖ № 006274, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193. визнати недійсними видані ТОВ «Земконтракт» державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382; визнати недійсними видані ТОВ «Лігабуд» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384; визнати недійсним видані ТОВ «Срібна затока» державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455; визнати недійсним виданий ТОВ «Сателін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрований 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00472; визнати недійсним виданий ТОВ «Провін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрований 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473; визнати недійсними видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» державні акти на право власності на земельні ділянки: серії КВ № 137640, серії КВ № 137638, серії КВ № 137639, серії КВ № 137641, які зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, № 07-8-00471, № 07-8-00470, № 07-8-00468; визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 12840058, від 25.12.2013 № 15437565, від 25.12.2013 № 15437177, від 25.12.2013 № 15436660, від 25.12.2013 № 15436954, видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Інтеграліті Інвест» на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 7969134, від 25.12.2013 № 9526148, від 25.12.2013 № 9526128, від 25.12.2013 № 9526096, від 25.12.2013 №9526120; визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0041; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0043; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0026; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0169; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0172; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0173; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0174; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0175 загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652,55 грн. Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: 21 км Столичного шосе, Голосіївський р-н, м. Київ, залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами. У ч. 2 ст. 4 ЦПК України зазначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. В ст. 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що зазначені земельні ділянки віднесено до земель природно-заповідного, водного фондів та історико-культурного призначення, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця і законно набути право власності на такі земельні ділянки, щодо яких встановлений пріоритет державної та комунальної власності над приватною, не могла жодна фізична чи юридична особа. Так, спірні земельні ділянки розташовані у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та низької заплави (заплавної тераси) річки Дніпро, входять у межі зони охоронюваного ландшафту, мають правовий статус об`єктів з обмеженою оборотоздатністю, є землями природно-заповідного і водного фондів, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця. Об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України (ст. 2 Закону України «Про охорону земель»). Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ст. 20 ЗК України). Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» земельні ділянки загальною площею 66,39 га передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст») у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. За приписами ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України). У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. За ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України. Разом з тим, ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Тобто, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції. Так, пунктами в, ґ ч. 4 ст. 83 ЗК України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності . Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно послався п. 7 ст. 80 ВК України з метою охорони водності малих річок забороняється надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва. Відповідно до Закону України «При природно-заповідний фонд України», природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Стаття 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає, що зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання. Згідно ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони, затвердження науково-проектної документації та внесення змін до неї встановлюється Кабінетом Міністрів України. Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Так, рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території міста Києва згідно з додатками №№1,

2. Як вбачається із додатка №1 до вказаного рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури міста Києва» Жуків острів і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1). Рішенням Київської міської ради VI сесії XXIII скликання від 02.12.1999 №147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме: землі Лісового господарства «Конча-Заспа» та Колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське». Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатку №1 до розпорядження. Відповідно до висновку Інституту географії НАН України від 13.07.2020 № 01-03/110 та картографічні матеріали, надані на запит Офісу Генерального прокурора від 02.07.2020 № 15/2/1-8687-11, відповідно до яких земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0118 і 8000000000:90:371:0119, які на цей час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_6 , розміщені в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649. Поєднання спірних ділянок утворює два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега оз. Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра. Згідно з геоморфологічною картою Києва, спірні земельні ділянки повністю знаходяться в межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпра. Згідно висновку, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_7 , щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05.08.2020 для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на «основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст» та зроблено висновок, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що зазначені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту. Колегією суддів було вивчено надані картографічні матеріали зі схемами розміщення спірних земельних ділянок з відповідними графічними позначеннями, сформовані, у тому числі, за даними Публічної кадастрової карти вбачається розташування спірних ділянок у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», та встановлено належність земельних ділянок, які є предметом спору до охоронюваної зони. Спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва», яке визнане судовими рішеннями недійсним. У територіальної громади міста Києва не було волі на вибуття спірних земельних ділянок з її власності. Згідно положень ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності. Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу «зобов`язати повернути земельну ділянку» слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) не встановила підстав для відступу від зазначеного вище свого правового висновку. Колегією суддів в судовому засіданні було досліджено надані відповідачем докази того що земельні ділянки не належать до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», проте жоден з наданих документів не спростовують твердження позивача про те, що спірні земельні ділянки не розташовані на території охоронюваного ландшафту. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що спірні земельні ділянки знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави р. Дніпро, та є землями природно-заповідного фонду та надання їх у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 7 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (ч. 1 ст. 50 Конституції України). Вірним є і посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду у п. 117 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц де зазначено, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). За вказаних обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірні земельні ділянки з володіння відповідача ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель природо-заповідного та водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів усього суспільства у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду. У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку, а повернення земельних ділянок від ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради не порушуватиме принцип пропорційності втручання в її право володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. У постановах від 23.11.2021 у справі, № 359/3373/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Інші доводи апеляційної скарги спростовуються висновками колегії суддів та на рішення суду першої інстанції не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко