Постанова 4824 № 752/3090/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/387/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року місто Київ справа №752/3090/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М. у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,- В С Т А Н О В И В: 13 лютого 2019 року позивач заступник Генерального прокурора звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до відповідача, в якому просив витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,5464 га (кадастрові номери 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120), вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 45 163 684,78 грн., розташовані на АДРЕСА_1 та передати їх у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. Вказував, що на передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ №№ 006272, 006273 та 006274 відповідно, зареєстровані 08 січня 2008 року ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА). Зазначав, що після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року, згідно з яким внеском ОКЖК «Котміст» є земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 . Посилався на те, що надалі ділянку площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29 січня 2009 року №183 відчужено ОСОБА_1 та останнім отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) серії ЯЖ №920172, зареєстрований ГУ земельних ресурсів КМДА 27 квітня 2009 року за №07-7-04459. Зазначав, що вказану земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_1 поділив на 32 ділянки (кадастрові номери: 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120), у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) повернув до ГУ земельних ресурсів КМДА. Вказував на те, що водночас ОСОБА_1 отримано 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема: акт серії ЯА №772677 на земельну ділянку площею 1,0581 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779362 на земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0091), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779385 на земельну ділянку площею 0,1107 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0092), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯА №772675 на земельну ділянку площею 0,1450 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0093), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779382 на земельну ділянку площею 0,0855 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0095), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯГ №888927 на земельну ділянку площею 0,0832 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0097), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779388 на земельну ділянку площею 0,7917 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0100), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЗ №273881 на земельну ділянку площею 0,1745 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0101), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЗ №273734 на земельну ділянку площею 0,1431 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0102), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯА №772676 на земельну ділянку площею 0,0614 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0104), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯГ №896085 на земельну ділянку площею 0,0635 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0105), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779387 на земельну ділянку площею 0,0642 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0106), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779381 на земельну ділянку площею 0,1228 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0107), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779383 на земельну ділянку площею 0,0971 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0115), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779386 на земельну ділянку площею 0,0971 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0116), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯЕ №779380 на земельну ділянку площею 0,1005 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0117), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА; акт серії ЯГ №861851 на земельну ділянку площею 0,2573 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0120), зареєстрований 17 березня 2010 року ГУ земельних ресурсів КМДА. Зазначав, що інші земельні ділянки (кадастрові номери 8000000000:90:371:0090, 8000000000:90:371:0094, 8000000000:90:371:0096, 8000000000:90:371:0098, 8000000000:90:371:0099, 8000000000:90:371:0103, 8000000000:90:371:0108, 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111, 8000000000:90:371:0112, 8000000000:90:371:0113, 8000000000:90:371:0114, 8000000000:90:371:0118, 8000000000:90:371:0119) ОСОБА_1 відчужив. Посилався на те, що за інформаціями ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради від 06 лютого 2018 року, нормативна грошова оцінка земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120) складає 45 163 684,78 грн. Позивач вказував, що рішенням Господарського суду місті Києва від 15 грудня 2016 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року у справі №910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва»; визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006272, 006273 і 006274, зареєстровані ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 08 січня 2008 року за №№07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили. Посилався на те, що ухвалами Верховного Суду України від 05 вересня 2017 року та 02 жовтня 2017 року заяву ТОВ «Земконтракт» про перегляд зазначеної постанови Вищого господарського суду України повернуто, а за результатами розгляду аналогічної заяви ТОВ «Башта-2» відмовлено в допуску справи до провадження Верховного Суду України. Зазначав, що розглянувши заяву ТОВ «Інтеграліті Інвест», Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2018 року також відмовив у допуску справи до провадження цього суду. Вказував, що у зазначеній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з ЖК УРСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до ст.41 ЗК України. Посилався на те, що з огляду на наведене, а також на те, що незаконність набуття ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки унеможливлює передання права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах, рішення Київміськради, державні акти на земельні ділянки, видані ОКЖК «Котміст», суди визнали недійсними. Крім того, суди відповідно до приписів ст.16 ЦК України встановили відсутність у зазначених юридичних осіб права власності на земельні ділянки. Зазначав, що суди у вказаній господарській справі встановили, що земельна ділянка площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також спірні земельні ділянки загальною площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також спірні земельні ділянки загальною площею 3,5464 га (8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120) незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва. Вказував, що не потребує доказування факт неправомірного набуття ОЖКТ «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, надалі подаровані цим товариством ОСОБА_1 . Посилався на те, що Київська міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень при наданні спірних земельних ділянок ОКЖК «Котміст», тому реалізація Київською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельними ділянками, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади. Зазначав, що враховуючи, що вказані земельні ділянки протиправно відчужено Київською міською радою поза волею територіальної громади міста Києва, право власності територіальної громади на це майно не припинилось, а відповідно ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» та ОСОБА_1 його не набули. Вказував, що з огляду на те, що факт незаконного вибуття зазначених земельних ділянок встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін 05 квітня 2017 року Київським апеляційним господарським судом, а Київська міська рада не була стороною правочинів щодо їх відчуження, строк на звернення до суду не пропущено, оскільки перебіг позовної давності починається з 05 квітня 2017 року, тобто з дня набрання законної сили зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року. У липні 2020 року заступником Генерального прокурора було подано заяву про зміну підстав позову, якою доповнено підстави поданого позову. У заяві заступник Генерального прокурора вказував про те, що зазначені вище 17 спірних земельних ділянок належать до обмежено оборотоздатних об`єктів і не можуть перебувати у приватній власності, з огляду на те, що рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року №174/649 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків». Зазначав, що спірні земельні ділянки перебувають у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави р. Дніпро, що, в свою чергу, відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ЗК України, ВК України, та ст.178 ЦК України унеможливлює їх перебування у приватній власності. Крім того, у відповіді на відзив заступник Генерального прокурора вказував на те, що було розглянуто по суті обвинувальний акт щодо начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2. та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року у справі №761/25555/17, яка набрала законної сили, закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, у зв`язку із закінченням строків давності. Цією ж ухвалою встановлено, що, перебуваючи на відповідній посаді у 2007 році, ОСОБА_2 допустив зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Котміст», що призвело в подальшому до незаконного переходу до цієї юридичної особи права власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував доводи, які викладені у заяві про доповнення підстав позову та мав надати оцінку доводам Офісу Генерального прокурора щодо віднесення спірних земельних ділянок до обмежено оборотоздатних об`єктів, щодо яких законодавство встановлює пріоритет державної та комунальної власності над приватною і які не можуть перейти у таку власність та вільно відчужуватись між приватним особами. Вказував, що у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року висновків з зазначених питань немає, оцінка поданим Офісом Генерального прокурор доказам не надана, статус спірних земельних ділянок як земель водного, природно-заповідного фондів та історико-культурного призначення не з`ясований і їх віднесення до обмежено оборотоздатних об`єктів не перевірено, тобто суд першої інстанції фактично самоусунувся від встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначав, що Офісом Генерального прокурора разом із заявами про доповнення позовних вимог були подані докази, які підтверджують розташування земельних ділянок, які наразі зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», низької заплави (заплавної тераси) річки Дніпро та зони охоронюваного ландшафту. Посилався на те, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов. Особливою ознакою відповідних правовідносин є те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної. Вказував, що оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0115,8000000000:90:371:0120 мають статус обмежено оборотоздатних і згідно із Законом не можуть перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, проте продовжують значитися зареєстрованими на праві власності за ОСОБА_1 , порушення прав їх законного володільця - територіальної громади міста Києва на реалізацію усіх правомочностей власника триває, а тому перешкод для заявлення позову про повернення цих ділянок немає. Зазначав, що суд першої інстанції, зазначаючи про сплив позовної давності у цій справі, указаного не урахував, не визначився з характером спірних правовідносин і змістом допущених порушень прав територіальної громади міста Києва, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в позові. Посилався на те, що суд першої інстанції, у випадку встановлення, що спірні земельні ділянки є обмежено оборотоздатними і не можуть перебувати у приватній власності, тобто зміст порушень прав територіальної громади полягає у позбавленні її саме прав користування та розпорядження ділянками, мав вирішувати цей спір як негаторний і такий, що може бути заявлений впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цих ділянок, що виключає можливість відмови у позові з підстав спливу позовної давності. Вказував, що помилковими є висновки суду першої інстанції про пропущення прокурором строку позовної давності при поданні цього позову, початок перебігу якої суд визначив з 2011 року, тобто з моменту, коли Генеральна прокуратура України та Київська міська рада дізналися про вибуття земельної ділянки з комунальної власності. Зазначав, що офіс Генерального прокурора наполягає на тому, що у цій справі перебіг позовної давності розпочався після набрання законної сили у відповідній частині рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі №910/3724/14, а саме з 05 квітня 2017 року, тому, подаючи цей позов у лютому 2019 року, заступником Генерального прокурора встановлений ст.257 ЦПК України трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено. Посилався на те, що при визначенні моменту, з якого розпочинається перебіг строку позовної давності, суду належить врахувати зміст (суть) відповідного права чи інтересу, за захистом якого звернувся позивач, характер його порушення та спричинені цим діянням наслідки. У цьому спорі судового захисту вимагають права територіальної громади міста Києва як власника спірних земельних ділянок, а порушення цих прав полягає у неправомірній передачі ділянок у приватну власність із подальшим неодноразовим відчуженням між приватними особами, що стало можливим саме внаслідок прийняття КМР рішення від 01 жовтня 2007 року №355/3189. Вказував, що юридично забезпечену можливість реалізувати своє право на захист позивач у цій справі набув лише 05 квітня 2017 року, тобто після залишення постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі №910/3724/14 про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189. Зазначав, що до цього моменту подання позову про витребування земельних ділянок було неможливим через чинність вказаного рішення, яке формально підтверджувало законність передачі спірних ділянок приватним власникам. При цьому про передчасність вимог щодо витребування земельних ділянок до вирішення питання про недійсність вказаного рішення свідчила і судова практика у відповідний період, оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року у справі №2-5417/11 за позовом заступника Генерального прокурора відмовлено в задоволенні поданого у вересні 2011 року позову про витребування земельних ділянок, у тому числі у ОСОБА_1 , саме з тих підстав, що рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 є чинним. Посилався на те, що у цьому рішенні суд вказав, що рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2011 року у справі №35/124, яким задоволено позов заступника Генерального прокурора України і визнано недійсним з моменту прийняття рішення КМР від 01 жовтня 2007 року №355/3189, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 05 жовтня 2011 року та у подальшому позов залишений без розгляду. За таких обставин, враховуючи відсутність ухваленого у порядку господарського судочинства чинного рішення про визнання рішення КМР недійсним, немає законних підстав для витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок. Вказував, що одночасне ж пред`явлення позовних вимог про скасування цього рішення і витребування земельних ділянок згідно з чинним на той час процесуальним законодавством було неможливим через їх підвідомчість судам різних юрисдикцій. Зазначав, що за позовними вимогами про скасування рішення від 01 жовтня 2007 року №355/3189 КМР виступала відповідачем, натомість вимоги про витребування земельної ділянки належало заявляти в її інтересах як компетентного органу, який діє від імені територіальної громади міста Києва і після звернення до суду набуде статусу позивача. Посилався на те, що висновок суду першої інстанції про те, що право на пред`явлення цього позову не пов`язане із набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі №910/3724/14, а перебіг позовної давності розпочався у 2011 році, зроблений без урахування фактичних обставин цієї справи та є помилковим. Вказував, що посилання суду на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2019 року у справі №752/3092/19 як на таке, що має преюдиційне значення у цій справі є безпідставним, оскільки у зазначених справах сторони і фактичні обставини не є тотожними. Зазначав, що при розгляді й вирішенні цієї справи суд першої інстанції не був обмеженим висновками, викладеними в рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2019 року у справі №752/3092/19, а мав встановити початок перебігу позовної давності у цій конкретній справі з урахуванням її особливостей і фактичних обставин, у тому числі фактів віднесення спірних ділянок до земель природно-заповідного, водного фондів та історико-культурного призначення, чого зроблено не було. Посилався на те, що відмовивши у задоволенні клопотання про виклик спеціалістів без наведення жодних правових обґрунтувань, суд першої інстанції фактично не дослідив картографічних матеріалів і, як свідчить зміст рішення суду від 14 серпня 2020 року, не надав їм та відображеній у них інформації жодної оцінки, що призвело до неповноти й необ`єктивності судового розгляду справи. Вказував, що суд першої інстанції також безпідставно відхилив клопотання про залучення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Міністерства культури та інформаційної політики України до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, незважаючи на те, що вибуття із комунальної власності земель ландшафтного заказника і зони охоронюваного ландшафту стосується їх обов`язків як центральних органів державної влади у відповідній сфері правовідносин щодо збереження цих об`єктів. Зазначав, що відмовивши у клопотанні, суд фактично не з`ясував правових позицій Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Міністерства культури та інформаційної політики України, що підтверджує відсутність у суду першої інстанції спрямованості на повний, всебічний та неупереджений судовий розгляд. 27 листопада 2020 року від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував на те, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» у встановленому законом порядку не визначалися та не встановлювалися, тому всі посилання позивача на те, що земельні ділянки відповідача належать до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а тому є землями природно-заповідного фонду, єбезпідставними. Зазначав, що посилання Заступника Генерального прокурора на неправильне визначення судом першої інстанції моменту перебігу строку позовної давності є безпідставними,оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що позовна давність щодо витребування земельних ділянок, які йому належать, спливла ще задовго до звернення Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом у лютому 2019 року. 16 грудня 2020 року від Заступника Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання було залучено до участі в справі в якості третіх осіб Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Міністерство культури та інформаційної політики України. 02 березня 2021 року від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказувало на те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином питання віднесення спірних ділянок до земель заказника місцевого значення «Острів Жуків». В судовому засіданні апеляційного судупрокурор апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав. Представник Київської міської ради апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Треті особи: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» земельні ділянки, загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду. На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Котміст» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га (серії ЯЖ №№006272, 006273, 006274), які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року. Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 29 січня 2009 року ОСОБА_1 прийняв у дар від ТОВ «Будівельна спілка» частину земельної ділянки, площею 6,0799 гавід земельної ділянки, площею 34,3740 га, яка розташована на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М., зареєстрований в реєстрі за №183. На підставі вказаного договору дарування відповідач ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ №920172 на право власності на земельну ділянку, площею 6,0799 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 квітня 2009 року. В подальшому зазначену земельну ділянку, площею 6,0799 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, ОСОБА_1 було поділено на 32 земельні ділянки, у зв`язку із чим державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 6,0799 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042 останнім повернуто до Головного управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та отримано відповідно 32 державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, і на спірні 17 земельних ділянок, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №772677, на земельну ділянку площею 1,0581 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779362, на земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0091; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779385, на земельну ділянку площею 0,1107 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0092; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №772675, на земельну ділянку площею 0,1450 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0093; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779382, на земельну ділянку площею 0,0855 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0095; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №888927, на земельну ділянку площею 0,0832 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0097; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779388, на земельну ділянку площею 0,7917 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0100; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №273881, на земельну ділянку площею 0,1745 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0101; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №273734, на земельну ділянку площею 0,1431 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0102; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №772676, на земельну ділянку площею 0,0614 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0104; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ№896085, на земельну ділянку площею 0,0635 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0105; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779387, на земельну ділянку площею 0,0642 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0106; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779381, на земельну ділянку площею 0,1228 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0107; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779383, на земельну ділянку площею 0,0971 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0115; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779386, на земельну ділянку площею 0,0971 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0116; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №779380, на земельну ділянку площею 0,1005 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0117; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №861851, на земельну ділянку площею 0,2573 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0120. Законність рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва» загальною площею 74,69 га, перевірялась у судовому порядку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, яке залишенобез змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року у справі №910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради: від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва»; від 08 жовтня 2009 року №494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва»; від 25 березня 2010 року №468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2010 року №79-6-00734». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладений 24 грудня 2009 року між Київською міською радою та ОКЖК «Котміст», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2010 року за №79-6-00734. Зобов'язано ОКЖК «Котміст» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 6,2572 га, кадастровий номер 8 000000000:90:371:0028, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24грн. Визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006272, серії ЯЖ №006273 та серії ЯЖ №006274, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00191, №07-8-00192 та №07-8-00193. Визнано недійсними видані ТОВ «Земконтракт» державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011938 та серії ЯЖ №011939, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00383 та №07-8-00382. Визнано недійснимисвідоцтвапро право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2014року №25538211, видане ТОВ «Земконтракт» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві. Скасовано рішення управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Земконтракт» на нерухоме майно від 13 серпня 2014 року №15119380. Визнано недійсними видані ТОВ «Лігабуд» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08 вересня 2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00385 та №07-8-00384. Визнано недійсними видані ТОВ «Срібна затока» державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00414, серії КВ №137630, серії КВ №137631, серії КВ №137632, серії КВ №137633, серії КВ №137634, серії КВ №137635, серії КВ №137636, зареєстровані 05 липня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00456, №07-8-00457, №07-8-00458, №07-8- 00459, №07-8-00460, №07-8-00454, №07-8-00455. Визнано недійсним виданий ТОВ «Сателін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №137642, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00472. Визнано недійсним виданий ТОВ «Провін» державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №137637, зареєстрований 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00473. Визнано недійсними видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» державні акти на право власності на земельні ділянки серії КВ №137640, серії КВ №137638, серії КВ №137639, серії КВ №137641, зареєстровані 04 грудня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00469, №07-8-00471, №07-8-00470, №07-8-00468. Визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 листопада 2013 року №12840058, від 25 грудня 2013 року №15437565, від 25 грудня 2013 №15437177, від 25 грудня 2013 року №15436660, від 25 грудня 2013 року №15436954, видані ТОВ «Інтеграліті Інвест» Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві. Скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності ТОВ «Інтеграліті Інвест» на нерухоме майно від 15 листопада 2013 року №7969134, від 25 грудня 2013 року №9526148, від 25 грудня 2013 року №9526128, від 25 грудня 2013 року №9526096, від 25 грудня 2013 року №9526120. Скасовано рішення приватного нотаріуса Бурменко Н.О. про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Індекс-Груп» на нерухоме майно від 29 лютого 2016 року №28512100, від 29 лютого 2016 року №28514098, від 29 лютого 2016 року №28514728, від 29 лютого 2016 року №28515115, від 29 лютого 2016 №28510236. Скасовано рішення приватного нотаріуса Левченко Є.В. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Башта-2» на нерухоме майно від 10 вересня 2014 року №15702016 та від 10 вересня 2014 року №15702631. Визнано відсутність в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» та ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0019; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0041; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0043; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0020; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0026; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0169; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0172; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0173; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0174; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0175; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,122 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0300; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,1223 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0301; АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,4079 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0302, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107 148 652,55грн. Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін. Рішення суду в цій частині набрало законної сили. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду з даним позовом, заступник Генерального прокурора вказував на те, що спірні земельні ділянки розташовані у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та низької заплави (заплавної тераси) річки Дніпро, входять у межі зони охоронюваного ландшафту, мають правовий статус об`єктів з обмеженою оборотоздатністю, є землями природно-заповідного і водного фондів, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав спливу строку позовної давності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктомособливої охорони держави є всі землі в межах території України. Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Положеннями статтей 43, 44 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. Статтею 2 вказаного Законупередбачено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України. Частиною 3 статті 7 зазначеного Закону визначено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Статтею 9 Закону визначено допустимі види використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів. Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України. Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВКУкраїни, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об'єктів водного фонду, виконують певні захисні функції. У статті 1 вказаного Закону визначено, що заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка). Згідно з п.ґ ч.4 ст.83 ЗК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Пунктом 7 статті 80 ВК України визначено, що з метою охорони водності малих річок забороняється надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва. Згідно з статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин зони охорони пам'ятки - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання. Частиною 1 статті 32 вказаного Закону визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території міста Києва згідно з додатками №№1,

2. Відповідно до додатка №1 до вказаного рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури міста Києва» Жуків острів і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1). Рішенням Київської міської ради VI сесії XXIII скликання від 02 грудня 1999 року №147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створювався без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме: землі Лісового господарства «Конча-Заспа» та Колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське». Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатку №1 до розпорядження. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. На підтвердження того, що спірні земельні ділянки віднесені до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» і заплави річки Дніпро та до зони охоронюваного ландшафту прокурором було надано інформаційну довідку від 13 липня 2020 року №01-03/110, складену завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_3 , висновок щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_4 та картографічні матеріали із відповідними схематичними позначеннями. Згідно інформаційної довідки від 13 липня 2020 року №01-03/110, складеної завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук ОСОБА_3 спірні земельні ділянки розміщені в південній частині Ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року №147/649. Поєднання спірних ділянок утворює два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега оз. Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра. Згідно з геоморфологічною картою Києва, спірні земельні ділянки повністю знаходяться в межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпра. Відповідно до висновку, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_4 щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на «основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст» та зроблено висновок, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що зазначені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту. У судове засідання апеляційного суду для надання пояснень щодо картографічних матеріалів із відповідними схематичними позначеннями, які містяться в матеріалах справи (т.3 а.с.51) була викликана спеціаліст у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_4 , яка зазначила, що вона свій висновок від 05 серпня 2020 року підтримує. Пояснила, що на даний час завдяки програмному забезпеченню є можливість співставити різні кресленики на різних носіях. Її задача була кадастрову карту зіставити з топографічною основою та схемою охоронюваного ландшафту. Вказувала, на те, що шляхом кореляції та порівняння було встановлено, що спірні ділянки входять до території охоронюваного ландшафту на території Жукового острова. З наданих картографічних матеріалів зі схемами розміщення спірних земельних ділянок з відповідними графічними позначеннями, сформовані, у тому числі, за даними Публічної кадастрової карти вбачається розташування спірних ділянок у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Стороною відповідачане було надано доказів на спростування твердження сторони позивача про те, що спірні земельніділянкине розташовані на території охоронюваного ландшафту. Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави р. Дніпро, отже є землями природно-заповідного фонду. Посилання представника відповідача на те, що межі ландшафтного заповідника місцевого значення «Острів Жуків» у встановленому законом порядку не визначалися та не встановлювалися, а тому посилання апелянта на те, що земельні ділянки відповідача належать до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» є безпідставними, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність встановлених меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не впливає на розташування спірних ділянок на території охоронюваного ландшафту, що підтверджено належними доказами. Оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави р. Дніпро, отже є землями природно-заповідного фонду, надання їх у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, враховуючи, що спірні земельні ділянки, власником яких на даний час є ОСОБА_1 , вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва», яке визнане судовими рішеннями недійсним, колегія суддів приходить до висновку, що волі територіальної громади міста Києва на таке вибуття не було. Частиною 3 статті 13 Конституції України визначено, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України, частина 3 статті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (частина 1 статті 50 Конституції України). Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном». Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»). Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність чи у довготривалу оренду, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте, поведінка особи, в якої майно витребовується. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини 1 статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14листопада 2018року№183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29травня 2019року у справі №367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц). Отже, за вказаних обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірні земельні ділянки з володіння відповідача ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель природо-заповідного та водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем. Відповідач ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги та в зоні охоронюваного ландшафту, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття земельної ділянки у власність. За таких обставин поверненняспірних земельних ділянок від ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради не порушуватиме принцип пропорційності втручання в його право власності. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або закономчи судом у визначених законом випадках. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, землями в зоні охоронюваного ландшафту всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10228/14-ц). Отже, зайняття земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Аналогічний висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №911/3306/17, від 09 вересня 2020 року у справі №487/5434/17. Тому повернення земельної ділянки державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (подібні висновки вкладено у пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12червня 2019року у справі №487/10128/14-ц). У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний позов є негаторним, а відтак, посилання сторони відповідача на те, що прокурор пропустив трирічний строк звернення до суду з даним позовом є безпідставними, оскільки позовна давність не застосовується до негаторних позовів. Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив витребувати у ОСОБА_1 спірні земельні ділянки та передати їх у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Вподальшому прокурор подав заяву про зміну підстав позову, вказавши, що даний позов є негаторним та наявні підстави для захисту судом інтересів держави шляхом ухвалення судового рішення, яке забезпечить повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому, прохальна частина позову залишилася про витребування земельних ділянок. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом juranovitcuria(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки загальною площею 3,5464 га з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 45 163 684,78 грн., розташовані на АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Офісу Генерального прокурораслід стягнути судові витрати у розмірі 1 680 875 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 повернути земельні ділянки загальною площею 3,5464 га з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 45 163 684 грн. 78 коп., розташовані на АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Офісу Генерального прокурора, код ЄДРПОУ 00034051 судові витрати у розмірі 1 680 875 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року. Головуючий: Судді: