Постанова Хмельницький апеляційний суд № 677/729/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 року м. Хмельницький Справа № 677/729/23 Провадження № 22-ц/4820/669/24 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянув в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 677/729/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати припиненими зобов`язання за договором поруки, які виникли на підставі договору поруки № 2202/0608/71-023-Р-2 від 11 червня 2008 року, укладеного між ним та ПАТ «СведБанк» (правонаступники: ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ»). 23 листопада 2023 року представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» Остащенко О.М. подала клопотання про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. При цьому посилалася, що відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Оскільки зареєстрованим місце знаходженням ТзОВ «ФК ГЕФЕСТ» є м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, то справа належить до підсудності Печерського районного суду м. Києва. Крім того, зазначала, що спір про припинення поруки не є спором про захист прав споживачів, так як поручитель, позивач не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Тому, в даному випадку відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року клопотання представника ТзОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» задоволено, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТзОВ «ФК «ГЕФЕСТ» про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим, передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва. ОСОБА_1 не погодився з такою ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилається на її незаконність та необґрунтованість. Так судом не прийнято аргументи позивача, що договір поруки, який є предметом позову, був укладений у місті Хмельницькому, а саме у відділенні ВАТ «Сведбанк» в особі Хмельницького відділення, тобто від імені кредитора діяв його структурний підрозділ, тому суд мав би виходити з вимог ч. 7 ст. 28 ЦПК України. Крім того, Красилівським районним судом Хмельницької області розглядалася справа № 677/495/14, предметом якої був укладений кредитний договір, за виконання якого поручився ОСОБА_1 , що також є критерієм територіальної підсудності даної справи. Також апелянт вказує, що зобов`язання позивача за договором поруки це внесення грошових коштів на користь банку і таке виконання здійснювалося шляхом звернення поручителя до Хмельницького відділення банку для внесення коштів. Отже, враховуючи місце виконання договору, в тому числі на сьогоднішній день було б місто Красилів, а позивач не зобов`язаний їхати до місті Києва для фактичної передачі коштів. При відкритті провадження у справі судом перевірялося питання територіальної підсудності даної справи Красилівському районному суду Хмельницької області, тому відкриваючи провадження суд прийшов до висновку, що дана справа підсудна саме цьому суду. Посилається апелянт, що клопотання про передачу справи за підсудністю надійшло, вже після закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті, а тому суд мав би залишити його без розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, судом не надано жодної оцінки поясненням позивача, фактично судове рішення дублює клопотання представника відповідача без належного відхилення доводів позивача, що свідчить про її невмотивованість, тобто вся мотивувальна частина ухвали суду зводиться до обґрунтування підстав незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів». Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду по суті. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТзОВ «ФК «ГЕФЕСТ» про визнання зобов`язання за договором поруки № 2202/0608/71-023-Р-2 від 11 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «СведБанк» (правонаступники: ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ»), припиненим. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 23 листопада 2023 року ТзОВ «ФК «Гефест» подало клопотання про передачу справи за підсудністю відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача. Представник позивача, заперечував проти задоволення поданого клопотання, посилався, що при визначенні підсудності даної справи потрібно враховувати ч.7 і 8 ст. 28 ЦПК України, крім того, оскільки Красилівським районним судом Хмельницької області відкрито провадження у даній справі, тому суд прийшов до висновку що справа підсудна саме цьому суду. Передаючи справу на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції прийшов до висновку, що справа підсудна саме цьому суду з огляду на місцезнаходження юридичної особи до якої пред`явлено позов, при цьому вказав що позивач не є споживачем, в даній справі, а тому відсутні підстави для визначення підсудності даної справи згідно ч 5 ст 28 ЦПК Україна, оскільки позов має бути подано за правилами загальної підсудності, відповідно до ст. 27 ЦПК України, однак такий висновок суду не є обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). За загальним правилом ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 7 цієї статті 28 ЦПК України, позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. Згідно ч. 8 даної статті, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 вказав на те, що відповідно до положень ч.8 ст.28 ЦПК України, за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з наступних умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці. Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 2 ст. 31 ЦПК України, визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. В позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що договір поруки № 2202/0608/71-023-Р-2 від 11 червня 2008 року, був укладений в місті Хмельницькому з ВАТ «Сведбанк» в особі Хмельницького відділення від імені якого діяв заступник директора з роздрібного бізнесу Хмельницького відділення ВАТ «Сведбанк», тобто від імені кредитора діяв його структурний підрозділ, який мав інше місцезнаходження, ніж сам кредитор. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критерії визначенні підсудності за вибором позивача вказані у ст. 28 ЦПК України, однак вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та розглядаючи клопотання представника ТзОВ «ФК «Гефест», суд не перевірив критерії для визначення підсудності справи, визначені у частинах 7 і 8 даної статті, зокрема не зазначив в оскаржуваній ухвалі виникає чи не виникає даний позов із діяльності філії або представництва юридичної особи банку та чи зазначено в договорі поруки місце виконання даного договору або чи можливо його виконувати через його особливість тільки в певному місці, таким чином при вирішенні клопотання про передачу справу за підсудністю суд не встановив даних обставин. Отже, передаючи справу до Печерського районного суду м. Києва, на підставі ч. 2 ст 27 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення клопотання відповідача, при цьому не перевірив всі обставини справи, відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю з врахуванням ч.ч. 7 і 8 ст 28 ЦПК України. Крім того, безпідставним є посилання суду, в мотивувальній частині ухвали суду на не застосування для визначення підсудності у даній справі ч 5 ст 28 ЦПК України, оскільки як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 не посилався на норми Закону України «Про захист прав споживачів» і на виконання вимог ухвали суду від 05 травня 2023 року сплатив судовий збір за подачу позову. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок про наявність підстав для передачі справи до іншого суду, а саме до Печерського районного суду м. Києва, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року. Судді А.М. Костенко Л.М. Грох О.І. Ярмолюк