Постанова 4808 № 346/4947/23

Справа № 346/4947/23 Провадження № 22-ц/4808/331/24 Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Мальцевої Є.Є. суддів: Баркова В.М., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в : 05.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з відповідачем ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання діти спочатку залишилися проживати з матір`ю, а з ОСОБА_1 були присуджені до стягнення аліменти на їхнє утримання. Проте, згодом старший син почав постійно проживати з батьком, а тому судовим рішенням стягнення з позивача аліментів на його утримання було припинено. При цьому рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31.01.2022р. були стягнуті аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 2000,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак аліментні зобов`язання ОСОБА_2 належним чином не виконувала, своїм батьківським обов`язком щодо утримання дитини нехтувала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01.08.2023р. становив 32200,00 грн. З урахуванням даних обставин та посилаючись на положення ст.196 Сімейного кодексу України, позивач, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 15200 грн., яка виникла за період з липня 2021 року по липень 2023 року. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 належним чином довела свої намагання вживати всіх можливих заходів щодо своєчасного виконання аліментних зобов`язань, вона не ухилялася від їх сплати, що вказує на відсутність її вини в прострочені сплати аліментів, а тому в суду не було підстав для стягнення з неї пені, як санкції майнової відповідальності. В зв`язку з цим, суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. У апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях неодноразово підтверджувала той факт, що нею не здійснювалася оплата аліментів протягом зазначеного терміну заборгованості. Однак судом взято до уваги доводи відповідача про те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 існувала усна домовленість про те, що вона буде сплачувати аліменти 1 раз у 6 місяців, натомість жодних доказів про наявність даної домовленості нею не було надано. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 долучила податкові декларації про майновий стан і доходи та посилалася на скрутне становище. Однак відповідач є працездатною, а отже спроможна сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки належне утримання дитини являється обов?язком не тільки батька, але й матері. 05 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Вона вважає, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року є обґрунтованим, вмотивованим та законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021, 2022 та частково за 2023 рік підтверджують, що вона у скрутному матеріальному становищі, її доходи останнім часом близькі до нуля, а тому їй було складно вчасно сплачувати аліменти в повній сумі. Тому відсутня її вина у виникненні заборгованості по аліментам. Вона не заперечує проти обов`язку сплати аліментів та не ухиляється від його виконання. Але сукупність обставин, які зумовили виникнення заборгованості (відсутність постійного доходу, скрутне матеріальне становище), свідчать про відсутність вини в межах спірних правовідносин. Саме це було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення. Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК Україниу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вживала всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, є невинуватою у виникненні заборгованості, тому підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, зважаючи на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31.01.2022 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи стягнення з 22.06.2021р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13). Як вбачається з інформаціії начальника Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області від 16.08.2023р. №25.7-20/65092, на виконанні у головного державного виконавця відділу Косівчука Р.Б. перебуває виконавче провадження №68789879, відкрите на підставі виконавчого листа №346/2851/21, виданого 30.03.2022р. Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №68789879, в період з липня 2021р. по серпень 2022 р. ОСОБА_2 аліменти не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 28000,00 грн. У вересні 2022р. відповідач сплатила 17800,00 грн., чим частково погасила наявну в неї заборгованість. В подальшому аліменти не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01.08.2023р. становить 32200,00 грн (а.с.16-17). Відповідач в суді першої інстанції не заперечувала, що обізнана про свій обов`язок сплачувати аліменти, вживала усіх заходів для належного виконання свого обов`язку утримувати дитину, однак не мала змоги сплачувати аліменти в повному розмірі, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі. Наданими відповідачем податковими деклараціями про майновий стан і доходи підтверджено, що загальна сума доходів ОСОБА_2 в 2021 році склала 20104,00 грн., з яких 3618,72 грн. було відраховано, як податок на доходи фізичних осіб та 301,56 грн. військовий збір. Зідно з податковими деклараціями відповідач за 2022 рік та за 9 місяців 2023р. доходів не отримувала. Сума зобов`язань з єдиного внеску, що підлягає обов`язковій сплаті самозайнятою особою в 2022 році склала 2860,00 грн (а.с.43-68). В серпні 2022 року ОСОБА_2 сплатила одним платежем 42200,00 гривень, тим самим повністю погасила наявну в неї заборгованість зі сплати аліментів і станом на 30.09.2023р. її переплата становила 6000,00 гривень (а.с.69). Згідно з довідкою №72763 від 10.10.2023р., виданою головним державним виконавцем Косівчуком Р., заборгованість ОСОБА_2 станом на 31.12.2023р. відсутня, в тому числі нею було сплачено 5940,00 грн. штрафу за несвоєчасну оплату аліментів (а.с.74). Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК). Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою 05 вересня 2023 року, виходячи з того, що згідно з розрахунком заборгованості державного виконавця станом на 01.08.2023 року при примусовому виконанні у ВП № 68789879 загальна сума заборгованості зі сплати аліментів з липня 2021 року становить 32200 грн. Відповідно до розрахунку державного виконавця у серпні 2023 року відповідачем було погашено заборгованість в межах виконавчого провадження на суму 42200 грн., тобто, на момент звернення до суду з позовом, у відповідача була відсутня заборгованість зі справи аліментів. Разом з тим заборгованість по аліментам існувала з липня 2021 року по липень 2023 року. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на неї відповідальності у формі пені. Посилання на низький дохід не може бути підтвердженням виконання заходів для належного виконання зобов`язання, яке передбачає щомісячну сплату сум на утримання дитини, за умов, що відповідач не зверталась з вимогами про зменшення розміру аліментів або зільнення чи відстрочення від сплати заборгованості. Той факт, що відповідач всього двічі проводила платежі для погашення заборгованості, яка склалася за період з липня 2021 року по липень 2023 року, що вона була піддана штрафу за несвоєчасну оплату аліментів, лише підтверджує наявність підстав для відповідальності ОСОБА_2 , передбаченої ст. 196 СК України, і ніяк не свідчить про намагання належного виконання зобов`язання. Заперечення відповідача проти позову і апеляційної скарги з посисланням на те, що позивач також не належним чином виконує свої аліментні зобов`язання, сплачує їх не щомісячними рівними платежами, а з великими інтервалами, і має заборгованість по аліментам, не мають значення для вирішення спору, оскільки відповідач не позбавлена можливості захистити свої порушені права на власний розсуд. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про незаконність і необгрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в позовних вимогах про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки судом не встановлено обставин, які б дали підстави для відмови в позові, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позову. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Суд першої інстанції перевіряв наданий розрахунок, відповідач також не заперечувала проти алгоритму проведеного нарахування заборгованості. Колегія суддів, перевіривши наданий розрахунок, врахувавши відповідний розмір пені й період, за який вона підлягає стягненню з відповідача, врахувавши наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 правила для обчислення пені за прострочення сплати аліментів, розрахунок заборгованості станом на 30.09.2023 року (а.с.69), а також часткову сплату відповідачем аліментів, убачає відсутність підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із липня 2021 року (визначеного на підставі судового рішення про стягнення аліментів як з дня звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) по 31 січня 2022 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки. Правовідносини щодо утримання батьками дитини або дітей до їх повноліття регулюється главою 15 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у визначений за домовленістю між ними спосіб або ж за рішенням суду з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України (статті 180, 181, 183, 184, 189 СК України). Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову). Судовим рішенням від 31.01.2022 року, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , визначено, що аліменти стягуються з 22 червня 2021 року. Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Отже, відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 31 січня 2022 року (день проголошення судового рішення про стягнення з неї аліментів), оскільки відповідачу стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише цього самого дня. При цьому вірно, що розмір заборгованості обчислено з дня подачі позову про стягнення аліментів до суду (з липня 2021 рік). Враховуючи наведене, колегія суддів приймає відомості з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №68789879, за якими ОСОБА_2 мала заборгованість по сплаті аліментів за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, оскільки у вересні 2022 року заборгованість не була погашена повністю (а.с.69). Розраховуючи неустойку таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки до стягнення підлягає сума неустойки (пені) за період з лютого 2022 року по липень 2023 року в розмірі 10920 грн, яка складається з таких сум : за лютий 2022 року 560 грн , за березень 2022 року 620 грн, за квітень 2022 року 600 грн, за травень 2022 року 620 грн , за червень 2022 року 600 грн, за липень 2022 року 620 грн, за серпень 2022 року 620 грн, за вересень 2022 року 600 грн, за жовтень 2022 року 620 грн, за листопад 2022 року 600 грн, за грудень 2022 року 620 грн, за січень 2023 року 620 грн, за лютий 2023 року 560 грн, за березень 2023 року 620 грн, за квітень 2023 року 600 грн, за травень 2023 року 620 грн, за червень 2023 року 600 грн, за липень 2023 року 620 грн.. Визначений судом розмір пені не перебільшує розмір заборгованості, на яку вона нарахована. Про зменшення неустойки відповідач не заявляла ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Так, суд повинен вирішити : 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд першої інстанції передчасно відмовив у задовленні вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 10920 грн.. Керуючись ст.ст.367,376,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини у розмірі 10920 (десять тисяч дев`ятсот двадцять) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 14 березня 2024 року. Судді Мальцева Є.Є. Барков В.М. Луганська В.М.