Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/3799/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1157/24 Справа № 199/3799/22 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року у справі № 199/3799/22 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву. Відповідач при підписанні анкети заяви підтвердив свою згоду з тим. що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 19 квітня 2022 року утворилась кредитна заборгованість в загальному розмірі 86702,72 грн., з яких: 74011,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12691,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, які і просить стягнути на свою користь позивач та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н банківського обслуговування від 27 квітня 2011 року станом на 19 квітня 2022 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68049,72 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1947,24 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, 14 листопада 2023 року в системі «Електронний суд» подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог повністю, обґрунтовуючи це тим, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача про те, що він не витрачав кредитних коштів, а 12 жовтня 2021 року невідома особа, знаходячись у маршрутному таксі № 107, таємно викрала мобільний телефон відповідача, та, використовуючи додаток «Приват 24», встановлений на цьому телефоні, провела ряд фінансових операцій. 13 жовтня 2021 року відповідач звернувся до поліції із заявою та за даним фактом відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР від 14 жовтня 2021 року за № 12021041630000775. Разом з цим відповідач одразу звернувся і до відділення АТ КБ «Приватбанк», де йому повідомили, що Банк не буде розбиратись, оскільки сума була невелика, а порадили погасити весь кредит особисто. Факт витрати грошових коштів крадіями підтверджується виписками, наданими банком на вимогу поліції, де видно, що гроші зняті в період з 12 жовтня 2021 року по 13 жовтня 2021 року шляхом переведення на картку Приватбанку, належну ОСОБА_2 , який відповідачеві не відомий, а також шляхом здійснення платіжних операцій в магазині «Комфі» та шляхом переведення грошових коштів з картки на картку - ID платіж НОМЕР_1 . Саме в цей час відповідач знаходився на роботі у нічній зміні та не міг користуватись телефоном. Виписки датовані 13 жовтня 2021 року. Також суд не взяв до уваги той факт, що у відповідача перед позивачем була відсутня заборгованість, що також встановлюється з виписки про рух коштів по кредитній картці, що свідчить про повне виконання умов договору відповідачем, враховуючи, що позивач не надав доказів про навмисне ухилення відповідача від виконання обов`язку та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Враховуючи, що кримінальне провадження ще триває, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, тому висновки суду першої інстанції у цій справі є передчасними. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року витребувано у Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу №199/3799/22, яка надійшла до Дніпровського апеляційного суду 23 листопада 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. АТ КБ «Приватбанк», скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 22 грудня 2023 року подав до Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що позичальник має можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний ОТП - пароль. Крім того, реєстрація в Інтернет Банкінгу Приват 24 була здійснена успішно, що потребує або самостійної участі клієнта, або у відділення банку після успішної авторизації, тому твердження відповідача стосовно заволодіння коштами з кредитної картки іншою особою шахрайським шляхом є безпідставними. ОСОБА_1 не повідомив Банк про втрату телефону, який має авторизований вхід у його власний аккаунт додаток Приват 24, тобто де-факто, є його фінансовим номером. Крім того, після викрадення мобільного телефону у клієнта ОСОБА_1 мобільний пристрій було розблоковано шахраями, у зв`язку з чим ними було отримано доступ в аккаунт Приват 24 і вірогідно вхід в додаток Приват 24 був налаштований без введення пароля, двофакторна авторизація в налаштуваннях Прива 24 клієнта була відсутня. Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 здійснив компрометацію входу у свій аккаунт Приват 24, а подальше викрадення коштів з кредитної картки сталося з вини самого клієнта, адже той несвоєчасно заблокував номер свого фінансового телефону, що дало змогу шахраям після розблокування його телефону, отримати доступ до аккаунту Приват 24 клієнта та провести видаткові операції з карткою. Також позивач зазначає, що факт укладання договору про надання банківських послуг між ОСОБА_1 та позивачем визнають обидві сторони і саме ОСОБА_1 несе відповідальність у несанкціонованому списанні коштів. На час здійснення спірних транзакцій у Банку були відсутні будь-які заяви щодо блокування його фінансового номеру чи його зміну та закриття кредитного рахунку від клієнта, а тому з боку Банку не було вчинено жодних порушень. Ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе повністю відповідач. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як вбачається з ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2011 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір б/н банківського обслуговування, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, пам`яткою клієнта і тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав копію Паспорту споживчого кредиту, а також копії непідписаних відповідачем Витягу із Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Витягу із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, останньому 18 серпня 2014 року було оформлено картковий рахунок, на якому в подальшому встановлено кредитний ліміт, максимальний розмір якого встановлено 12 жовтня 2021 року в розмірі 75000,00 грн. Також судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору б/н банківського обслуговування від 27 квітня 2011 року відповідачу були видані позивачем кредитні картки з терміном дії до серпня 2018 року, лютого 2019 року, липня 2020 року, липня 2023 року, серпня 2025 року, вересня 2025 року. Як слідує з виписки по картковим рахункам відповідача за зазначеними вище кредитними картками за період з 18 серпня 2014 року по 21 квітня 2022 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами договором б/н банківського обслуговування кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ними протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за договором б/н про надання банківських послуг від 27 квітня 2011 року станом на 19 квітня 2022 року нарахована позивачем в загальному розмірі 86702,72 грн., з яких: 74011,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12691,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому, відповідно до змісту такого розрахунку (стовпчик 4 таблиць розрахунків) позивачем до тіла кредиту зараховано (погашено за рахунок тіла, тим самим його збільшено) частину нарахованих відповідачу і непогашених останнім процентів за користування кредитом в загальному розмірі 5961,68 гривень за підрахунками суду. Таким чином, з викладеного слідує, що дійсна сума боргу відповідача за тілом кредиту становить 68049,72 грн. (74011,4 грн. - 5961,68 грн). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерино Олександрівна, про те, що суд першої інстанції не урахував доводи відповідача про те, що він не витрачав кредитні кошти, є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про видачу відповідачу кредитних карток із зазначенням її номера та строку дії, , виписку за договором за період з 18.08.2014 по 21.04.2022 року. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної). Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18, провадження N 61-9618св19. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, про те, що оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, є безпідставними, виходячи з наступного. На теперішній час досудове розслідування з приводу заяви позивача триває, факт вчинення відносно відповідача кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, не встановлено належним чином, а надані відповідачем копії витягу з ЄРДР та довідки слідчого не можуть бути належними доказами вчинення такого кримінального правопорушення та в контексті ст.82 ЦПК України не мають для суду преюдиційного значення на відміну від вироку, який наразі не постановлено. Правомірність висновків суду щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а відтак і наявність підстав для їх стягнення у випадку неповернення кредитору підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц. Більш того, відповідачем не подано суду доказів заявленого ним своєчасного сповіщення позивача про факт неправомірного списання коштів з рахунку відповідача, які суд міг би оцінити в контексті ст.1073 ЦК України, п.20 ст.38, ст.ст.86, 87 Закону України «Про платіжні послуги», п.п.140, 143 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року №164, або іншого законодавства, чинного на момент викрадення і доступу до платіжного засобу відповідача. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна, немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді О.Д.Канурна Т.В. Космачевська О.В.Халаджи