Постанова 4808 № 338/1918/23

Справа № 338/1918/23 Провадження № 22-ц/4808/621/24 Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря Кузнєцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 06 березня 2024 року, ухвалене в складі судді Шишка О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, в с т а н о в и в: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, у якому просив зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на його карткових рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до стану, в якому вони були перед виконанням фінансових операцій 21.07.2023 року, тобто на 20.07.2023 року; скасувати нараховані йому по картковому рахунку НОМЕР_1 , починаючи з 21.07.2023 року, відсотки, пеню, щомісячні платежі та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 21.07.2023 року. В обґрунтування позову зазначив, що є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», де у нього відкрито банківську кредитну картку «Універсальна» і картку «Для виплат». До 20.07.2023 року на картці «Універсальна» № НОМЕР_3 знаходилися кошти в розмірі 75045 грн. 24 коп., з яких 75000 грн. - кошти банку, а 45,24 грн. - його кошти. На картці «Для виплат» № НОМЕР_4 знаходилися кошти в сумі 1047 грн. 21.07.2023 року з 15:37 год. по 16:03 год. з картки «Універсальна» невідомою особою без відома позивача було знято кошти в сумі 74858,72 грн., а з картки «Для виплат» - переведено на інший рахунок кошти в сумі 1004 грн. Оскільки ці операції були проведені без його відома, він пін-коди та іншу особисту інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавав, то 21.07.2023 року близько 18:00 год. він звернувся на гарячу лінію Банку, а також у відділення поліції смт. Богородчани із заявою про скоєння злочину, на підставі чого 22.07.2023 року в ЄРДР відкрито кримінальне провадження №12023091120000160 за фактом вчинення шахрайства. 25.07.2023 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою про повернення неправомірно списаних коштів. Однак 30.08.2023 року Банк відмовив йому, посилаючись на п. 1.1.10.10.9 Умов надання банківських послуг, який передбачає, що Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних. Крім того, Банк нараховує йому відсотки, пеню, щомісячні платежі та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення згаданих транзакцій 21 липня 2023 року. Зазначав, що зняття готівки з картки «Універсальна» почалося о 15:37 год. і закінчилося о 15:54 год., з картки «Для виплат» - в 16:03 год. Однак Банк про здійснення таких операцій повідомив о 16:13 год. і заблокував картку «Універсальна» після зняття майже всіх коштів. Вважає, що Банк не дотримався п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та не забезпечив дотримання вимог законодавства, не виконав зобов`язань перед ним як володільцем банківського рахунку. Оскільки AT КБ «Приватбанк» не тільки не відновлює його порушені права, не повертає викрадені кошти на рахунки, але і застосовує до нього штрафні санкції, як до боржника, нараховує проценти та пеню на кошти, які він не отримував, то заборгованість зростає. Враховуючи вищевикладене, норми ст.ст. 1071, 1073, 1092 ЦК України, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-ІІІ, Положення №705 «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, просив позов задовольнити. Рішенням Богородчанського районного суду від 06 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд належно не дослідив позовних вимог, не врахував позиції Верховного Суду з аналогічних справ, на які він просив звернути увагу, а взяв до уваги тільки заперечення відповідача. Вважає припущеннями твердження суду про те, що позивач самостійно з власної волі, не звернувши увагу, 18.07.2023 року перейшов за посиланням на фішинговий сайт, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону, пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердив вхід у Приват24 під власним акантом, тобто повідомив стороннім особам інформацію, за допомогою якої вони змогли зайти в його Приват24. Вказує, що Банк посилається на вхід у Приват24 18.07.2023 року, тобто на останній його зв`язок з банком перед зняттям коштів 21.07.2023 року. Однак таких зв`язків було багато, а саме 16.07.2023 року, 05.07.2023 року, 04.07.2023 року, а також у червні та травні 2023 року. Проте в жодному із випадків він не переходив на сторонній сайт і не передавав третім особам інформацію і ПІН код, а також не отримував смс-повідомлень, як заявляє відповідач, і з чим погодився суд першої інстанції. Посилається на практику, викладену в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц, від 16.08.2023 року у справі №176/1445/22, від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18, де вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції… Встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені… Необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними… Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн., яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій… Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та інших постановах Верховного Суду (від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №182/3171/16, від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17. Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год. 32 хв. по 04 год. 14 хв. 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Також апелянт не згідний із висновком суду про те, що оскільки позивачем не надано доказів подання заявки на отримання смс-інформування по карті «Універсальна» чи встановлення такої функції у його додатку, то його посилання на обов`язок Банку інформувати про кожну здійснену операцію є безпідставним. Вважає, що такий висновок суперечить позиції Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №387/746/18, згідно якої пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. При цьому обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорювані ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Вказує, що відмовляючи в позові суд першої інстанції посилався на позицію Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі №182/5175/16, яка узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі №712/4463/16-ц (провадження №61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі №522/22780/15-ц (провадження №61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі №201/15185/16-ц (провадження №61-41264св18). Однак вказані справи не є тотожними справі, що розглядається. Що стосується його пояснення про те, що 18.07.2023 року він заходив на пенсійний портал, то зазначає, що це є тільки його припущенням, оскільки він переніс 01.12.2023 року інфаркт (який стався і в тому числі через нервовий стрес після щоденних дзвінків з банку) і тривалий час перебував на лікуванні, а розгляд справи відбувся 06.03.2024 року, тому він не може пам`ятати про що був дзвінок з ПриватБанку 18.07.2023 року. На підтвердження додає виписку з лікарні про хворобу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач не пояснив суду, яким чином сторонній особі стали відомі його фінансовий номер телефону, дані паролю входу в «Приват24» і номери його карток, які надали змогу успішно увійти в «Приват24», ініціювати і здійснити перекази коштів, зняття коштів в банкоматі та користуватись всім функціоналом «Приват24». Вважає, що апелянт свідомо перекручує доведені обставини його особистої вини в розголошенні конфіденційної інформації невідомим особам, що є зловживанням процесуальними правами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача - Рокетська С.В. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, в апеляційній скарзі просив розглядати справу без його участі. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності позивача. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», де у нього відкрито банківську кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_3 і картку «Для виплат» № НОМЕР_4 . Укладення договору про надання банківських послуг та отримання ОСОБА_1 вказаних платіжних карток підтверджується сторонами, а тому додатковому доказуванню не підлягає. Порядок обслуговування клієнтів АТ КБ «ПриватБанк» визначено Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надаються клієнтам для ознайомлення у письмовому вигляді. Під час укладення договору ОСОБА_1 зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. 21.07.2023 року з 15:37 год. по 16:03 год. з картки позивача «Універсальна» було знято кошти в сумі 74858,72 грн., а з картки «Для виплат» переведено на інший рахунок кошти в сумі 1004 грн. 21.07.2023 року позивач звернувся на гарячу лінію Банку повідомивши, що ці операції проведені без його відома, а також у відділення поліції смт. Богородчани із заявою про скоєння злочину. На підставі заяви ОСОБА_1 22.07.2023 року в ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення під №12023091120000160, що підтверджується витягом з ЄРДР, де зазначено: «21.07.2023 року до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 21.07.2023 року у період часу з 15.37 по 15.54 із кредитної банківської карти ПриватБанку № НОМЕР_3 невідомим шляхом було знято грошові кошти на загальну суму 74903,96 грн., також о 16:03 з банківської картки для виплат № НОМЕР_6 здійснено переказ на картку «ОщадБанку» № НОМЕР_7 на в суму 1004 грн. Заявник будь-яких дій щодо переказів не вчиняв.» (а.с. 17). На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не закінчено. 25.07.2023 року позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою про повернення неправомірно списаних коштів (а.с. 14). Однак 30.08.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовив йому у поверненні коштів, посилаючись на п 1.1.10.10.9 Умов надання банківських послуг, який передбачає, що Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (а.с. 15-16). Також Банк нараховує ОСОБА_1 відсотки, пеню, щомісячні платежі та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення згаданих транзакцій 21 липня 2023 року. За містом висновку Службової перевірки щодо обставин несанкціонованих транзакцій з карткових рахунків клієнта ОСОБА_1 згідно виписки 21.07.2023 року кошти в сумі 1004 грн. з карти НОМЕР_6 (договір SAMDNFF000097943829) через Приват24 переведені на карту НОМЕР_7 Ощадбанку (21/07/2023 16:03:48 21/07/2023 Р32 S DB -1,004.00 UAH -1,004.00 -5.00 374056 6538 1011OSWA UKR Р 32 Переказ зі своєї карти). Встановити отримувача коштів не представилось можливим, інформація надається тільки на запит правоохоронних органів. Згідно виписки 21.07.2023 року кошти в загальній сумі 72025,32 грн. (+2878,64 грн. комісія) з карти НОМЕР_3 (договір SAMDN52000097944708) зняті: - в банкоматі САК59008 (м. Київ, майд. Незалежності, буд. 1, ТЦ GLOBUS) невстановленою особою (21/07/2023 15:37:21 22/07/2023 А10 F DB -20,798.64 UAH -20,000.00 - 798.64 122003 6011 САК59008 UKRJSC СВ PRIVATBANK DNOO, MAIDANNEZALEZHNOSTI, 1, KYIV, UA А 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: DNOO maidanNezalezhnos, Kyiv); - в банкоматі А0901505 Ощадбанку (м. Київ, вул. Хрещатик, 7-11) (21/07/2023 15:41:59 22/07/2023 А10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 195004 6011 А0901505 UKR JSC OSCHADBANK BRANCH 10026-0198, 7-11,KHRESCHATYK, KYI А 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: BRANCH 10026-0198, KYIYIV); - в банкоматі А0105007 Райффайзен Банку (м. Київ, вул. Хрещатик, 22) (21/07/2023 15:44:28 22/07/2023 А10 F DB -8,320.00 UAH -8,000.00 -320.00 469005 6011 А0105007 UKR RAIFFEISEN BANK JSC АТМ5007 GLOBUS IN, 22. KHRESCHA TYK ST, K A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: АТМ5007 GLOBUS IN, KYIV; 21/07/2023 15:45:28 22/07/2023 А10 FDB -8,320.00 UAH -8,000.00 -320.00 130006 6011 A0105007 UKR RAIFFEISEN BANK JSC ATM5007 GLOBUS IN, 22. KHRESCHA TYK ST, KA 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: АТМ5007 GLOBUS IN, KYIV; 21/07/2023 15:46:30 22/07/2023 А10 FDB -4,160.00 UAH -4,000.00 -160.00 109007 6011 A0105007 UKR RAIFFEISEN BANK JSC ATM5007 GLOBUS IN, 22.KHRESCHATYK ST., KA 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: АТМ5007 GLOBUS IN, KYIV); - в терміналі S1K6043C ПриватБанку (м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1, ТЦ GLOBUS) (21/07/2023 15:53:27 22/07/2023 Р19 F DB -12.66 UAH -12.66 318008 5411 S1K6043C UKR JSC CB PRIVATBANK P 19 м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ Покупка НОВУС, м. Київ: мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ; 21/07/2023 15:53:27 22/07/2023 Р20 F DB -6,240.00 UAH -6,000.00 -240.00 318008 5411 S1K6043C UKR JSC CB PRIVATBANK Р 20 м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ Готівка на касі НОВУС, м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ; 21/07/2023 15:54:43 22/07/2023 Р19 F DB -12.66 UAH -12.66 952009 5411 S1K6043C UKRJSC CB PRIVATBANK Р 19 м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ Покупка НОВУС, м. Київ, мн. Незалежності, буд. ІПТПСЕКТОРВ; 21/07/2023 15:54:43 22/07/2023 Р20 FDB -6,240.00 UAH -6,000.00 -240.00 952009 5411 S1K6043C UKR JSC CB PRIVATBANK Р 20 м. Київ, мн. Незалежності, буд. ІПТПСЕКТОРВ Готівка на касі НОВУС, м. Київ, мн. Незалежності, буд. 1 ПТПСЕКТОРВ). Аналізом проведених транзакцій через систему «PanLike» встановлено, що по карті НОМЕР_3 генерувався PIN-код, кошти по карті знято безконтактно (NFS) через гаманець МіРау (токен НОМЕР_5) з введенням ПІН-коду. Карта НОМЕР_3 до гаманця МіРау додана 21/07/2023 12:02. Під час перевірки встановлено, що компрометація входу під акантом Приват24 ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів сталися з вини самого клієнта. Клієнт самостійно з власної волі, не звернувши увагу, 18.07.2023 року перейшов за посиланням на фішинговий сайт П24, де під час верифікації вніс власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону, пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердив вхід у Приват24 під власним акаунтом. Тобто, повідомив стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої вони змогли зайти в його Приват24; ІНФОРМАЦІЯ_1 перевели з карти НОМЕР_6 через Приват24 кошти в сумі 1004 грн. на карту стороннього банку, додали карту НОМЕР_3 в електронний гаманець МіРау (авторизація відбулася через SMS-повідомлення, що надійшло на фінансовий телефон клієнта) та зняли кошти на загальну суму 72025,32 грн. (+ 2878,64 грн. комісія) безконтактно з введенням ПІН-коду в банкоматах та терміналі м. Києва. Отже факт шахрайських транзакцій, в результаті яких 21.07.2023 року з карт НОМЕР_6 та НОМЕР_3 ОСОБА_1 були списані грошові кошти в загальній сумі 73029,32 грн. (+ 2878,64 грн. комісія) знайшов своє підтвердження з урахуванням розголошення конфіденційної інформації самим клієнтом (а.с. 41-44). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повідомив стороннім особам інформацію, за допомогою якої вони отримали доступ до карток та «Приват24». Ним не доведено, що факт списання грошових коштів з його рахунку з вини банку; наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202309120000160 і остаточне рішення ще не прийнято. Правові підстави для припинення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутні. Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача скасувати відсотки та штрафні санкції, нараховані внаслідок проведення операцій 21.07.2023 року, то така є похідною від вимоги про визнання незаконним перерахування грошових коштів, і до задоволення також не підлягає. Однак апеляційний суд не може погодитися із вказаними висновками, з огляду на таке. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа №582/18/21 (провадження №61-20968сво21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи. Зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23)). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі №127/23496/15-ц (провадження №61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та від 11 березня 2015 року №6-16цс15». Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі №691/699/16-ц (провадження №61-16504св18). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі №766/19614/18 (провадження №61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн., яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі №182/3171/16 (провадження №61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год. 32 хв. по 04 год. 14 хв. 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_8 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 (провадження №61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі №521/20764/20 (провадження №61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказував, що 21.07.2023 року з 15:37 год. по 16:03 год. з його картки «Універсальна» невідомою особою без його відома було знято кошти в сумі 74858,72 грн., а з картки «Для виплат» - переведено на інший рахунок кошти в сумі 1004 грн. Ці операції були проведені без його відома, він пін-коди та іншу особисту інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавав. З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2023 року близько 18:00 год. позивач звернувся на гарячу лінію Банку, а також у відділення поліції смт. Богородчани із заявою про скоєння злочину, на підставі чого 22.07.2023 року в ЄРДР було відкрито кримінальне провадження №12023091120000160 за фактом вчинення шахрайства. Також відповідно до змісту висновку Службової перевірки щодо обставин несанкціонованих транзакцій з карткових рахунків клієнта ОСОБА_1 банком не заперечено, що саме невідомі особи - шахраї зайшли у Приват24 клієнта; 21.07.2023 року перевели з карти НОМЕР_6 через Приват24 кошти в сумі 1004 грн. на карту стороннього банку, додали карту НОМЕР_3 в електронний гаманець МіРау (авторизація відбулася через SMS-повідомлення, що надійшло на фінансовий телефон клієнта) та зняли кошти на загальну суму 72025,32 грн. (+ 2878,64 грн. комісія) безконтактно з введенням ПІН-коду в банкоматах та терміналі м. Києва (а.с. 41-44). Місцевий суд вважав, що списання коштів з рахунків позивача сталося через те, що сам позивач повідомив стороннім особам інформацію, за допомогою якої вони отримали доступ до його карток та «Приват24». Однак суд не врахував, що згідно вказаних вище норм права та правових висновків Верховного Суду саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Схожі висновки містять в постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21 (провадження №61-13330св23). Однак АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції, зокрема, знімати та перераховувати кошти, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Матеріалами справи підтверджується, що вказана втрата коштів сталася за участю третіх невстановлених осіб. Виявивши безпідставне списання (переказ, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. І в межах наявного кримінального провадження встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами позивача. А посилання місцевого суду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202309120000160 ще не завершене вищевказаних висновків не спростовують. Як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №766/19614/18 (провадження №61-19350св19), сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування та зняття коштів, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цих транзакцій і повернення коштів. Отже висновки суду про те, що операції щодо зняття та перерахунку коштів з банківських карток ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались повідомленням ним стороннім особам інформації, за допомогою якої вони отримали доступ до його карток та «Приват24», а умовами договору передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даної інформації, що виключає можливість задоволення позову, є помилковими. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Також нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій позивачу по кредитній картці на розмір заборгованості, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій, є неправомірним. Отже банку слід здійснити відповідний перерахунок заборгованості ОСОБА_1 . Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують вищевказаного обґрунтування. Суд першої інстанції не врахував вищевказаних останніх правових позицій Верховного Суду, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 06 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити частково. Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, 01001) відновити залишок коштів на карткових рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 до стану, в якому вони були перед виконанням фінансових операцій 21.07.2023 року, тобто на 20.07.2023 року, та здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по картковому рахунку НОМЕР_1 , починаючи з 21.07.2023 року, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) 21.07.2023 року. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 07 травня 2024 року.