Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 199/6542/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 199/6542/23 Головуючий суддя І інстанції Авраменко А.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 року в адміністративній справі №199/6542/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Левченко Максима Євгеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Левченко Максима Євгеновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02 серпня 2023 року серія БАВ №235469. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №235469 від 02 серпня 2023 року, винесену старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Левченко Максимом Євгеновичем, в частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.ч.1, 3 КУпАП було скасовано. Справу про адміністративні правопорушення, передбачені ст.121 ч.ч.1, 3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було закрито. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №235469 від 02 серпня 2023 року, винесену старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Левченко Максимом Євгеновичем, в частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.2 КУпАП було залишено без змін. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (витрати зі сплати судового збору в розмірі 357.87 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 гривень, а всього 857.87 гривень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині розподілу судових витрат та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в стягненні з останнього витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що постанова БАВ № 235469 від 02.08.2023 залишилася в силі, адже згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП поліцейський Левченко М. Є. виніс дану постанову, саме за порушення позивачем ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за відсутність категорії на керування із напівпричепом СЕ, а ч.ч. 1, 3 ст. 121 КУпАП вказав тільки як причину для зупинки транспортного засобу. Таким чином, стягувати з Департаменту патрульної поліції будь-які витрати на професійну правничу допомогу немає потреби. Зауважено, що рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині розподілу судових витрат. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500.00 грн. є співмірними зі складністю справи, а отже є достатніми. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до суду було надано копію договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2023 року. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія ДТП», адвокат Кривченко Володимир Іванович надали позивачу правову допомогу, відповідно до п. 4.2 Договору про надання послуг від 04.08.2023 року в розмірі 1500.00 грн. Відповідно до п. 4.2 Договору від 04.08.2023 року замовник зобов`язується сплатити виконавцю гонорар в розмірі 1500.00 грн. Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючий часткове задоволення адміністративного позову позивача, останній має право на відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 500.00 грн. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 року в адміністративній справі №199/6542/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко