Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3557/22

Справа № 461/3557/22 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 33/811/265/24 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова Олега Юрійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Качора Степана Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Львівської митниці Держмитслужби України Сліпенка Сергія Володимировича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2024 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України та накладеної на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил 298393,58 гривень. Вилучений, згідно протоколу №0526/20900/22 від 24.05.2022, товар (окрім велосипедів т.м. «Trek» та т.м. «Cannondale XC 30», дитячого вело крісла «Diesse S.r.l. 146019 Viadana») конфісковано у дохід держави. Вилучені, згідно протоколу №0526/20900/22 від 24.05.2022 велосипеди т.м. «Trek» та т.м. «Cannondale XC 30», а також дитяче велокрісло «Diesse S.r.l. 146019 Viadana» - після набрання даною постановою законної сили повернути ОСОБА_1 за належністю. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 5413,99 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору. Відповідно до постанови, 24.05.2022р. близько 00 годин 32 хвилин в зону митного контролю «червоний коридор» (вантажний напрямок) пункту пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Яворів» Львівської митниці прибув вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки «SCHMITZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який переміщував, згідно поданих товаросупровідних документів CMR № 24564037 від 16.05.2022, INVOICE 460327 від 16.05.2022, INVOICE 460327 від 16.05.2022, INVOICE 0010191163 від 16.05.2022, INVOICE 360 від 16.05.2022 збірний вантаж. Відправник: V. GULDMANN A/S, Graham Bells Vej 21-23A, DK 8200, Danmark (Данія), одержувач: ТОВ Гульдманн-Україна, Львівська обл., 80362, смт. Куликів вул. Шевченка

73. Перед початком митного контролю гр. ОСОБА_1 було видано для заповнення митну декларацію та роз`яснено митні правила. В ході проведення письмового декларування гр. ОСОБА_1 заявив про наявність бамперу і більше не вказав будь-яких речей, які підлягають письмовому декларуванню. Після перевірки заявлених відомостей та завірення митної декларації штампом «Під митним контролем № 192», під час проведення митного огляду у напівпричепі транспортного засобу біля заявленого у товаросупровідних документах товару, без ознак приховування виявлено незадекларовані за встановленою формою товари, а саме: - велосипеди - 2 шт., - велокрісло - 1 шт., - запчастини до транспортних засобів - 164 шт., - нікотинові подушечки - 9120 шт. Відповідно до статті 4 Митного Кодексу України, перевізник особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення. Під час надання письмових пояснень гр. України ОСОБА_1 зазначив, що вказаний товар його попросив перевезти через митний кордон знайомий йому громадянин. Документів, що підтверджують вартість товару гр. України ОСОБА_1 до митного оформлення не надав. У відповідності до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України , а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Нормами ст. 266 МК України визначено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант». Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 не задекларував товар, що переміщується через митний кордон України, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про переміщувані ним товари. На вказану постанову представник Львівської митниці Держмитслужби України Сліпенко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою визнати гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 551 036, 63 грн. та конфіскувати в дохід держави предмети вилучені протоколом про порушення митних правил від 24.05.2022 року № 0526/20900/22. Вважає, що висновок Галицького районного суду м. Львова є помилковим та необґрунтований, а сама постанова необ`єктивна, невмотивована, незаконна. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом в оскаржуваній постанові не обґрунтовано надано перевагу висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз над доказом наданим митним органом, а саме висновок СЛЕД Державної митної служби України. Звертає увагу суду на те, що судом необґрунтовано віднесено товар Велосипеди, 2 шт. та Велокрісло, 1 шт. до товарів категорії «особисті речі». У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Натомість, захисник адвокат Качор С.Б. не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . За вказаних обставин, неявка особи у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю. на підтримання поданої апеляційної скарги, виступ захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Качора С.Б., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з положеннями статті 486 МК завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Відповідно до статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У відповідності до положень статті 489 МК та статей 252, 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому згідно ч. 1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані. Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування, кількість) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи доказами. З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного. Згідно з положенням ст. 472 МК України, відповідальність настає у випадку недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто нез`явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування) або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, нез`явлення за встановленою письмовою, усною або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму інших відомостей для митної мети. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України характеризується як умислом, так і необережністю. Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами посадові особи цих підприємств. Відтак, визначальним при прийнятті рішення про притягнення особи до відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст. 472 МК України суд першої інстанції обґрунтовував дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема, протоколом про порушення митних правил № 0526/20900/22 від 24.05.2022; копіями контрольного талону, паспорта ОСОБА_1 , а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких він перевозив виявлений товар з Республіки Польща в Україну. Запчастини до автомобіля вагою до 100 кг його попросили перевезти в якості гуманітарної допомоги. Відомостей про даний товар він не встиг внести, оскільки не мав документів і не знав точного переліку вантажу. Також, перевозив два вживані велосипеди та жувальні гумки про які йому ОСОБА_2 повідомив, що це звичайні гумки жувальні. У декларацію не вніс даних, адже не мав точних відомостей про товар; копією митної декларації від 24.05.2022, у якій задекларовано лише бампер; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; фотоматеріалами із виявленим товаром; рахунками фактурами та проформами щодо товару з перекладом; доповідною запискою; описом предметів, вилучених згідно з протоколу про порушення митних правил; висновком експерта №1805/1 від 25.12.2023. Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, зокрема обставини виявлення правопорушення, кількість, вартість, найменування та ознаки виявленого товару, спосіб переміщення даного товару через митний кордон, засвідчують факт недекларування товару, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність, найменування та кількість товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню у митній декларації, є належними та допустимими. Сумнівів у належності та достовірності цих доказів у суду апеляційної інстанції не виникає. Під час апеляційного розгляду досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що основною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України став факт недекларування ОСОБА_1 товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через Митний кордон України, та про що свідчить зміст протоколу про порушення митних правил № 0526/20900/22 від 24 травня 2022 року, складений державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Яворів» Львівської митниці щодо ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України (а.с. 4-7). Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно ч.1 ст. 266 МК України декларант виконує всі обов`язки і в повному обсязі несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, зокрема, на декларанта покладений обов`язок здійснювати декларування товарів за встановленою митним законодавством формою, тобто заявляти точні та достовірні відомості про товари (назва, код товару), які необхідні для здійснення їх митного контролю та оформлення. Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. При цьому, згідно ст. 370 МКУ, особистими речами, серед іншого, вважаються спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 МКУ, особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу митного органу, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України. Згідно ч. 1 ст. 370 МКУ, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції з приводу того, що вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом, разом з тим, виявлені під час огляду велосипеди у кількості двох штук та велокрісло підпадають під категорію особисті речі (спортивне спорядження), оскільки за своєю фактурною вартістю не перевищують еквівалент 500 євро та їх сумарна вага яких не перевищує 50 кг, адже доказів протилежного в ході розгляду справи не здобуто та суду митним органом не надано, а відтак, вказані велосипеди та велокрісло конфіскації не підлягають, адже не є предметами адміністративного правопорушення, тобто не підпадають під категорію незаконно незадекларованого товару. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції вірно взяв до уваги наявний у матеріалах справи висновок призначеної судом експертизи за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі № 1805/1 від 25.12.2023, оскільки дана експертиза є судовою та містить дані про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а також дані про методологію проведення розрахунку. Як слідує з даної експертизи, ринкова вартість вилучених у ОСОБА_1 , згідно протоколу № 0526/20900/22 від 24.05.2022 товарів, станом на цю дату становить 307875,73 грн., без доставки, обов`язкових митних та ПДВ, що належить сплатити в Україні, при цьому враховуючи те, що велосипеди та велокрісло не є предметами адміністративного правопорушення, тобто не підпадають під категорію незаконно незадекларованого товару, а відтак місцевим судом вірно визначено розмір штрафу, за виключенням вартості велосипедів та велокрісла. Покликання в апеляційній скарзі на те, що висновок суду першої інстанції є помилковим та необґрунтованим, а сама постанова необ`єктивною, невмотивованою, незаконною, не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи та не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом. Всі інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки такі були предметом розгляду у суді першої інстанції, де їм надано обґрунтовану правову оцінку, наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності такі доводи не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів. Відтак апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, та прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, 530 МК України, апеляційний суд, - постановив: апеляційну скаргу представника Львівської митниці Держмитслужби України Сліпенка Сергія Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 472 Митного кодексу України без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук