Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/2034/24

Справа № 344/2034/24 Провадження № 22-ц/4808/452/24 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Бойчука І.В., Томин О.О. з участю секретаря Гудяк Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович на ухвалу Івано-Франківського міського суду 07 лютого 2024 року, у складі судді Пастернак І.А., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування розрахунку зі сплати аліментів та визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, в с т а н о в и в: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування розрахунку зі сплати аліментів та визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Позов мотивовано тим, що у березні 2010 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист №2-2803/06 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 в розмірі частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2006 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа №2-2803/06 Сихівським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження №36688224. В рамках даного виконавчого провадження за період з квітня 2006 року по квітень 2013 року ним сплачувались аліменти. Станом на 26 квітня 2013 року заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-2803/06 була відсутня. Переплата по аліментах склала 15056,30 грн. Вказана обставина підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2013 року, написом на виконавчому листі №2-2803/06 і розрахунком заборгованості в рамках виконавчого провадження №36688224. Упродовж травня 2013 року - квітня 2018 року ОСОБА_1 отримував дохід за основним місцем роботи, за винятком невеликих проміжків часу, коли не був працевлаштований. Вважав, що розрахунок розміру аліментів потрібно проводити відповідно до отриманих доходів та середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (за окремі місяці). Вказана обставина підтверджується даними про нараховану заробітну плату Пенсійного фонду України. Сума доходу (з врахуванням середньої заробітної плати працівника для даної місцевості за період, коли позивач не працював) склала 261630 грн. Доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 не отримував. Розмір нарахованих аліментів за період з 26.04.2013 року до квітня 2018 року склав 65407,56 грн. За період з серпня 2013 року по травень 2019 року ОСОБА_1 сплачено 73175,07 грн аліментів, з них 3975,07 грн стягнув з позивача роботодавець, а 69200 грн ОСОБА_1 сплатив шляхом направлення поштових переказів на ім`я ОСОБА_2 через відділення АТ «Укрпошта». Сплата аліментів роботодавцем позивача підтверджується листом ТОВ «П.В.К» на ім`я державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м .Києві (зареєстровано 14.04.2014 року). Сплата аліментів ОСОБА_1 поштовими переказами підтверджується оригіналами квитанцій АТ «Укрпошта», які знаходяться в матеріалах ВП №38345403. Окрім того, з березня 2022 року по грудень 2022 року державним виконавцем стягнуто з ОСОБА_1 1959,46 грн. Вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виконаним державним виконавцем Г.Морозовою. ОСОБА_1 виконав покладені на нього рішенням Сихівського районного суду у справі №2-2803/06 зобов`язання зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Заборгованість зі сплати аліментів має від`ємний показник. Станом на 05.02.2024 року розмір переплати за аліментами на підставі виконавчого листа №2-2803/06 від 25.03.2010 року складає 24707,78 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-2803/06 від 25.03.2010, виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі частини заробітку починаючи з 13.04.2006 року до досягнення повноліття, виконаний державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Г. Морозовою станом на 27.12.2023 року в розмірі 185 159.02 грн і визначити заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-2803/06 від 25.03.2010, виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі частини заробітку починаючи з 13.04.2006 року до досягнення повноліття, в розмірі ( - 24707.78) гривень. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2024 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем оскаржуються дії державного виконавця, а тому йому необхідно звертатися до суду зі скаргою в порядку, визначеному ст. 447 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парфан Т.Д., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначив, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на неповнолітнього (на час ухвалення рішення і відкриття виконавчого провадження) ОСОБА_3 перебувало на виконанні у трьох відділах ДВС Київської, Львівської та Івано-Франківської областей. Розрахунком заборгованості та стягненням аліментів займалося більше десяти державних виконавців. Сихівський районний суд м. Львова (суд, який ухвалив рішення) двічі розглядав скарги стягувачки і скасовував розрахунки із заборгованості, виконані державними виконавцями. Зважаючи на незгоду боржника з фактом наявності заборгованості зі сплати аліментів та необхідність остаточного визначення розміру такої заборгованості (в тому числі від`ємного), позивач керуючись наведеними нормами права і правовими висновками Верховного Суду обрав саме такий спосіб захисту свого права - звернення з позовом в порядку позовного провадження. Натомість суд першої інстанції, відмовивши у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , не дотримався вимог ст.195 СК України і ст.263 ЦПК України, не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і порушив право позивача на вибір способу захисту порушеного права і на справедливий суд, закріплене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 05 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник стягувача ОСОБА_2 за виконавчим провадженням про стягнення з ОСОБА_1 аліментів - адвокат Прімєрова Н.Я. подала заяву в якій просила залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вважає, що вимоги позивача підлягають розгляду не в порядку позовного провадження, а шляхом подання скарги на стадії виконавчого провадження до суду першої інстанції, який розглянув справу як суд першої інстанції. Подання ОСОБА_1 даного позову та незалучення до участі у справі стягувача ОСОБА_2 свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами та затягування виконання рішення суду про стягнення аліментів. У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з наведений у ній мотивів. Представник стягувачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечила. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив скасувати розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-2803/06 від 25.03.201, виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі частини заробітку починаючи з 13.04.2006 року до досягнення повноліття, виконаний державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Г.Морозовою станом на 27.12.2023 року в розмірі 185159.02 грн та визначити заборгованість зі сплати аліментів згідно даного виконавчого листа в розмірі ( - 24707,78 ) грн. Зі змісту позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 не погоджується із розрахунком зі сплати аліментів, який виконаний державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Г.Морозовою і визначений станом на 27.12.2023 року в розмірі 185 159,02 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на неправильність проведеного розрахунку з огляду на те, що такий не підтверджений первинними документами, державним виконавцем не зазначено розміру доходів боржника за період з квітня 2013 року по квітень 2018 року, джерела доходів, а також щомісячні суми аліментів, які підлягали стягненню. Даний позов позивачем пред`явлено виключно до одного відповідача - Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Стягувач за виконавчим провадженням про стягнення аліментів - ОСОБА_6 до участі у справі не залучена. У частинах першій, третій та восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У статті 195 СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України). Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: «оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19. Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 125/2525/18 (провадження № 61-13525св20) зроблено висновок, що «спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні». У справі, що переглядається, встановлено, що позивач не погоджується з проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, аргументуючи тим, що такий не підтверджений первинними документами, не зазначено розміру доходів боржника за період з квітня 2013 року по квітень 2018 року, джерела доходів, а також щомісячні суми аліментів, які підлягали стягненню. Позовна заява не містить будь-яких доводів стосовно стягувачки за виконавчим провадженням ОСОБА_2 , яка позивачем не залучена до участі у справі. Ураховуючи предмет та суть заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ст. 447 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 05.04.2021 у справі № 487/4219/20 про те, що у вказаній категорії справ стягувач (боржник) аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах не заслуговує на увагу, оскільки у справі № 487/4219/20 судом встановлено, що спір виник між боржником та стягувачем з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів та отриманих боржником доходів із урахуванням обставин відчуження спільного сумісного майна подружжя, а тому апеляційний суд дійшов висновку, з яким погодився Верховний Суд, про доцільність вирішення спору в позовному провадженні. Натомість у справі що переглядається, позивач не погоджується із розрахунком заборгованості по сплаті аліментів і свої вимоги обґрунтовує виключно неправомірними діями державного виконавця. Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду 07 лютого 2024 року без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 08 березня 2024 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин