Постанова 4857 № 260/5932/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5932/21 пров. № А/857/22560/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р. позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Мельничук Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 260/5932/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддя в 1-й інстанції Луцович М.М., час ухвалення рішення 16 год. 15 хв. місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 19.10.2023,- В С Т А Н О В И В: 03 листопада 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, якою із врахуванням заяви про зміну позовних вимог просив суд: - стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 року по 11.12.2020 року з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі - 1197823,20 грн.; - стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 11.03.2021 року по 25.11.2021 року у розмірі - 134 722,86 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва винесено рішення у справі 826/18139/14 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на посаді. Вказаним рішенням суду Офіс Генерального прокурора було зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області, з 24 жовтня 2014 та стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 по 10 березня 2021 року у розмірі - 1290653,67 грн.. При цьому, в частині поновлення на посаді судом було допущено негайне виконання рішення суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 1 290 653,67 грн. скасовано. Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 року по 10.03.2021 року у розмірі 1 207 964,52 грн.. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 року залишено без змін. 24 листопада 2021 року Офіс Генерального прокурора поновив позивача на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року. Заявник вважав, що у зв`язку із затримкою виконання рішення суду 826/18139/14 від 10 березня 2021 року про поновлення на роботі, з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позовні вимоги задоволено. Постановою Верховного суду від 27 квітня 2023 року у справі №260/5932/21 касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року скасовано, провадження у справі № 260/5932/21 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.09.2017 по 11.12.2020 закрито, а справу № 260/5932/21 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду направлено на новий судовий розгляд. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року залучено до участі в адміністративній справі співвідповідача Офіс Генерального прокурора. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 02909967), Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 24.11.2021 включно у розмірі 134 722,86 грн. (сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять дві гривні вісімдесят шість копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржує Офіс Генерального прокурора та вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, шо позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення судів, а також не звертався до уповноваженого органу щодо примусового виконання вказаних судових рішень. Крім того, слід зазначити, що затримка з виконання рішень суду зумовлена й тим, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач здійснював адвокатську діяльність. Право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинене згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» лише з 25.11.2021 на підставі його заяви. Згідно із вимогами частини другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора поширюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені антикорупційним законодавством. Також звертають увагу на те, що заява позивача про зміну позовних вимог від 29.11.2021 року (т.І а.с. 27) в частині їх збільшення містить у собі зміну предмету і підстав одночасно, що в силу процесуального закону є недопустимим, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Крім того, до матеріалів апеляційної скарги долучено примірник повідомлення від Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області від 15.12.2022 року у якому повідомляється про виконання виконавчого листа, виданого ЗОАС 13.12.2022 у справі №260/5932/21, про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 1 197 823,20 грн. з врахуванням коефіцієнту підвищеного посадового окладу в розмірі 1 197 823,20 грн. та середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн. (т.ІІ а.с. 180). Учасники справи у суді апеляційної інстанції надали пояснення по предмету спору. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі № 826/18139/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: 1) визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №1446к; 2) поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме: посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року; 3) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн.; 4) допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; 5) зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 826/18139/14 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково: 1) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким дані вимоги задоволено частково; 2) стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.03.2021 у розмірі 1207964,52 грн.; 3) в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 залишено без змін. Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 826/18139/14 набрала законної сили з дати її прийняття. Наказом Генерального прокурора від 24 листопада 2021 року № 412к поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року. Наказом Закарпатської обласної прокуратури від 25 листопада 2021 року № 725к заступнику прокурора Закарпатської області Савченку А.М. посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 46ш, тимчасово визначено робоче місце у відділі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури. Позивач вважав, що у нього є право на стягнення з Закарпатської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 в сумі 134 722,86 грн., а тому звернувся до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд першої інстанції виходив з наступного. За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Як встановлено судом, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі № 826/18139/14, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання. 24 листопада 2021 року наказом Генерального прокурора № 412к поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року. 25 листопада 2021 року наказом Закарпатської обласної прокуратури № 725к заступнику прокурора Закарпатської області ОСОБА_1 посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 46ш, тимчасово визначено робоче місце у відділі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури, тобто позивача було фактично допущено до роботи в органах прокуратури. Отже, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі № 826/18139/14 про поновлення позивача на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24.10.2014. Суд першої інстанції, урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді. Щодо несумісності посади прокурора зі статусом адвоката, як однієї з причин невиконання рішення, суд першої інстанції вказав, що пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено вимоги щодо несумісності діяльності адвоката, серед яких робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Обставиною несумісності, виникнення якої обумовило обов`язок адвоката зупинити адвокатську діяльність, в контексті спірних правовідносин є видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді, що мало місце 24.11.2021 року. У той же час, як вбачається з матеріалів справи адвокатська діяльність позивача за його заявою зупинена - 25.11.2021 року. Надаючи оцінку щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн, колегія суддів зазначає наступне. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин. Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин. Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин. У постанові від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16 Верховний Суд констатував, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку. Так, звертаючись із первісним позовом позивач у цій справі визначив його предметом середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.03.2021, а підставою позиву визначено порушення відповідачем при його розрахунку положень пункту 10 Порядку №

100. У заяві про зміну позовних вимог, позивач зменшив спірний період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши період з 06.09.2017 по 11.12.2020. Поряд із цим, у цій заяві позивач збільшив позовні вимоги шляхом доповнення вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Цю вимогу позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем у період з 11.03.2021 по 25.11.2021 судового рішення у справі № 826/18139/14, яким його було поновлено на посаді. Отже, зміст цієї позовної вимоги полягає у застосуванні до відповідача відповідальності, визначеної у статті 236 КЗпП України, пов`язаної із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. В матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні рішення щодо прийняття судом першої інстанції заяви позивача від 29.11.2021 про зміну позовних вимог. Здійснюючи новий розгляд справи Закарпатський окружний адміністративний суд цю обставину залишив без належного дослідження, залучивши до участі в адміністративній справі співвідповідачем Офіс Генерального прокурора. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Колегія суду звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі-проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18. В той же час, вказані обставини не можна дослідити у межах вказаної справи, оскільки матеріали справи №260/5932/23 містять копію наказу від 24.11.2021 за № 4/2к про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24.10.2014 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №826/18139/14. Аналізуючи фактичні документи, колегія суддів вважає, що заява про зміну позовних вимог, котра була подана до суду першої інстанції ( т.І а.с. 27) в якій вперше було визначено суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн., після винесення наказу від 24.11.2021 за № 4/2к про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області. Разом з тим, матеріали справи підтверджують, що на виконання судового рішення у справі №260/5932/23 виконавчий лист було видано Закарпатським окружним адміністративним судом 13.12.2022 ( т.ІІ а.с. 36). Матеріали справи містять лист Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області від 15.12.2022 року у якому повідомляється про виконання виконавчого листа, виданого ЗОАС 13.12.2022 у справі №260/5932/21, про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 1 197 823,20 грн. з врахуванням коефіцієнту підвищеного посадового окладу в розмірі 1 197 823,20 грн. та середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн. (т.ІІ а.с. 180), а також лист Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області від 07.02.2023 про повернення вказаного виконавчого листа, виконаного в повному обсязі (т.ІІ а.с. 35). Наведені обставини, на думку колегії суддів є доказом повного захист прав позивача, оскільки ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 та постанови Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №826/18139/14 був поновлений на посаді, також було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.03.2021 у розмірі 1 290 653, 67 грн.. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/5932/21 про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 11.12.2020 з врахуванням коефіцієнту підвищеного посадового окладу в розмірі 1 197 823,20 грн. та середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 11.03.2021 по 25.11.2021 у розмірі 134 722,86 грн.. Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини уваги, не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими, такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 260/5932/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року