Ухвала КАС ВС № 640/1711/20

УХВАЛА 28 липня 2021 року м. Київ справа № 640/1711/20 адміністративне провадження № К/9901/26351/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №640/1711/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 4 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №640/1711/20, предметом розгляду якої є: - визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 4 від 17 грудня 2019 року № 34 про неуспішне проходження Позивачем атестації із результатами складання іспиту у формі проведення співбесіди; - визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора № 2162ц від 21 грудня 2019 року про звільнення Позивача з посади Прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року; - поновлення Позивача в органах прокуратури на посаді прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року; - стягнення з Генеральної прокуратури України на користь Позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23 грудня 2019 року і до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнення з Генеральної прокуратури України на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 4 від 19 грудня 2019 року № 34 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2162ц. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку вона обіймала на момент звільнення, а саме посаді прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України, з 26 грудня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 572 832,56 грн. (один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні п`ятдесят шість копійок). Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок). Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року - скасовано в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку вона обіймала на момент звільнення, а саме посаді прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України, з 26 грудня 2019 року та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 572 832,56 грн. (один мільйон п`ятсот сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні п`ятдесят шість копійок). Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити частково. Поновлено ОСОБА_1 в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 460 089 (чотириста шістдесят тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 70 коп. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року - залишено без змін. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року скасувати в частині зміни рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року щодо викладення абзацу 5 резолютивної частини рішення залишивши ц. частину рішення суду першої інстанції. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник в касаційні скарзі зазначає, що апеляційний суд у порушення норм матеріального та процесуального права, без урахування правової позиції Верховного суду, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування коефіцієнта коригування заробітної плати, передбаченого пунктом 10 розділу IV постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» і зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 460 089, 70 грн., у тому числі, при здійсненні вказаного розрахунку протиправно не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів прокурора. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 803/63/16, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 07 жовтня 2020 року у справі 826/25472/15, від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 826/1444/15, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15ц, від 21 січня 2015 року у справі № 6-203цс14, у яких, як зазначає скаржник, Верховний Суд чітко визначив, що якщо у розрахунковий період (за який нараховано і стягнено середній заробіток) посадовий оклад працівників прокуратури підвищився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, то обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Проте, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, зроблені за іншого правового врегулювання, оскільки у вказаних постановах на дату вирішення судом першої інстанції спору про поновлення на посаді Положення № 100 діяло у попередній редакції, зокрема чинними були положення пункту

10. Натомість, у справі 640/1711/20 на дату вирішення судом першої інстанції спору про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу депутатських звернень і запитів управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України Положення № 100 діяло у новій редакції, зокрема пункт 10 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів N1213 ( 1213-2020-п ) від 09 грудня 2020 року Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом Враховуючи вище наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку що в касаційній скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №640/1711/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 4 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяО.В. Калашнікова