LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС640/22164/19

від 29.09.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №640/22164/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування …

УХВАЛА 29 вересня 2022 року м. Київ справа № 640/22164/19 адміністративне провадження № К/990/25403/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №640/22164/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - УСТАНОВИВ: 19 вересня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ № 1145ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18 жовтня 2019 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу обрахованого з моменту звільнення по дату винесення судового рішення (часу поновлення на роботі). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1145ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 21 жовтня 2019 року. Стягнуто з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2019 року до 28 липня 2021 року у розмірі 1182973,91 грн без відрахування податків та зборів. Постановою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Офісу генерального прокурора задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року залишено без змін. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Оскаржуючи судові рішення, скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пунктах 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при застосуванні норм права при визначенні статусу заступника керівника слідчого підрозділу Генеральної прокуратури України, яким був позивач на час видання оскаржуваного наказу про звільнення, не були враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №640/22657/19. Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Скаржник лише вказав постанову Верховного Суду від 21 липня 2022 року (справа № 640/22657/19), висновки яких не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та обмежився викладенням змісту і цитуванням цієї постанови без вказанням відповідної норми права, стосовно якої сформовано висновок Верховного Суду щодо її застосування, що не може вважатися належним викладенням підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частині четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, скаржник не виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою звернення до Суду із даною скаргою є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначає про свою незгоду із висновками суду апеляційної інстанції та уважає, що судом не враховано ряд обставин, внаслідок чого порушено норми матеріального та процесуального права. Однак, з огляду на те, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, то обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Так, зважаючи на відсутність належних обґрунтувань та посилань на відповідний пункт частини другої або третьої статті 353 КАС України, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції та цитування норм законодавства. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції може бути переглянута судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі №640/22164/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.А. Данилевич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»