Постанова Київський апеляційний суд № 754/6238/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/1389/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/6238/23 28 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Музичко С.Г. - Болотова Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куксюка Андрія Леонтійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Буша Н.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,- в с т а н о в и в: Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в шлюбі з 24.05.2003 року по 18.08.2021 року. Від спільного шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. Станом на 01.11.2022 року заборгованість з аліментів склала 40 373,43 грн. З часу звернення до виконавчої служби, відповідачем було сплачено 8 000,00 грн. аліментів у виконавчому провадженні. У виконавчому провадженні були арештовані рахунки боржника постановою від 16.06.2022 року. 04.10.2022 року винесено постанову у виконавчому провадженні про встановлення тимчасового обмеження у виїзді за межами України, про встановлення тимчасового обмеження права полювання, про встановлення тимчасового обмеження у користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження керування транспортними засобами. Винесена постанова про арешт майна боржника. 09.05.2023 року боржник сплатив заборгованість за аліментами без врахування пені. ОСОБА_1 довгий час не сплачував аліменти та лише в кінці 2022 року почав сплачувати не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 40 373,43 грн. та яка була погашена тільки 09 травня 2023 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2023 року. Позивач просила суд стягнути з відповідача пеню, починаючи з 15.07.2022 року по 08.05.2023 року в розмірі 40 373,43 грн., оскільки пеня за період з 15.07.2022 року по 08.05.2023 року складає 111 401,62 грн., що значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, а тому позивач вважає, що саме 40 373, 43 грн., яка становила заборгованість по сплаті аліментам з часу звернення позивача до виконавчої служби є об`єктивною та справедливою сумою. Просила позовні вимоги задовольнити. 18.07.2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Обгрунтовуючи відзив, відповідач посилається на те, що він не погоджується з викладеним довадами у тексті позовної заяви. Позивач зазначає, що відповідач є злісним неплатником аліментів, оскільки не сплачував аліменти тривалий час, не надава фінансову допомогу сину та лише 09.05.2023 року сплатив заборгованість за аліментами без врахування пені в розмірі 40 373,43 грн. Вважає, що позивач не вірно надала суду розрахунок по неустойці (пені), на його думку та по його розрахункам сума неустойки (пені) починаючи з 15.04.2021 року по 10.12.2021 рік становить 12 386,39 грн. Крім того зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією російською федерацією у нього знизилась заробітна плата, тому не виплата аліментів трапилась не через небажання відповідача, а через ситуацію, в яку потрапили всі без виключення українці. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову. 18.07.2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у продовж 01.09.2021 року по 08.05.2023 року. Крім того, із зустрічним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з 01.09.2021 р. до 08.05.2023 р. не звертався, не посилався, що у нього незадовільне фінансове становище, спричинене незаконним звільненням, та неналежним фізичним станом, а тому вважає, що позов про стягнення пені є обгрунтованим і підлягає задоволенню. РішеннямДеснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) пеню по сплаті аліментів у розмірі 40 373,43 грн. за виконавчим наказом №754/6013/21. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куксюк Андрій Леонтійовичподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що несвоєчасність сплати аліментів пов`язано з повномасштабним вторгненням до України та збройну агресію в результаті чого ринок праці потрапив в кризу. Вказує, що син перебуває в його повному матеріальному забезпеченні та він як батько приймає активну участь у житті навчанні сина. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставини справи, що зумовили виникнення заборгованості. Вказує про помилковість наданих позивачем розрахунків пені та надає свої розрахунки. Наголошує на рівності батьків у обов`язковому утриманні дитини. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Вказує, що апелянт безпідставно вважає, що нарахування пені є невірним, оскільки її розрахунок здійснено у відповідності до закону. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов та враховуючи, що сума пені за порушення ОСОБА_1 аліментних зобов`язань перевищує 100% заборгованості згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем та відповідачем не спростовано наявності вини внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів суд першої інстанції дійшов висновку з урахуванням вимог позивача про стягнення пені в межах наявної заборгованості по аліментам тобто 40 373,43 грн. З урахуванням встановлених судом обставин, наявних у справі доказів, тих обставин, що відповідач тривалий час не сплачував аліменти, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.05.2003 року, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.08.2021 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2021 року 754/6013/21 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Відешиної А.С. від 02.09.2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 за судовим наказом 754/6013/21. В зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 судового наказу, постановою державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тур А.О. від 08.05.2023 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_3. Однак, в зв`язку з тим, що відповідач починаючи з 15.07.2022 року по 08.05.2023 року не сплачував аліменти, а лише 09.05.2023 року повністю сплатив заборгованість, позивач має право вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів. Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки пені по сплаті аліментів в розмірі 40 373,43 грн., суд першої інстанції виходив з наявності передбачених для цього законом підстав, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. За ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Ст. 196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили. Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов`язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов`язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов`язковому виконанню. Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 знав про судове рішення про стягнення з нього аліментів, тому заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з його вини, в зв`язку із чим позивач ОСОБА_2 має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Таким чином, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Такий висновок про правильне застосування норм права висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц. Позивачем надано до суду розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем аліментів за період з 15.07.2022 року по 08.05.2023 року, відповідно до якого розмір пені становить 111 401,62 грн. Враховуючи, що сума пені за порушення ОСОБА_1 аліментних зобов`язань перевищує 100% заборгованості згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем та відповідачем не спростовано наявності вини внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку з урахуванням вимог позивача про стягнення пені в межах наявної заборгованості по аліментам тобто 40 373,43 грн. Оскільки розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів позивачем правильно обчислений за вищенаведеною формулою, законним та обґрунтованим є висновок суду про стягнення неустойки саме у такому розмірі. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги розрахунок пені наданого відповідачем, оскільки він не відповідає нормам законодавства. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куксюка Андрія Леонтійовича залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: