Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16607/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16607/23 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., рішення суду першої інстанції складено 06.10.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги 297 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , 297 комендатури охорони та обслуговування, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : У липні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , 297 Комендатури охорони та обслуговування, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно); зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати невиплачені ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2008 та виплатити їх на корить позивача; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 25.08.2020 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 по 25.08.2020 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; визнати протиправною бездіяльність 297 Комендатури охорони та обслуговування при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 26.08.2020 по 04.10.2021 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати 297 Комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.08.2020 по 04.10.2021 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначала, що за час проходження військової служби їй виплачувалась індексація не в повному розмірі, з помилковим визначенням базового місяця при виплаті індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018р., та без врахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» при нарахуванні та виплаті індексації за період з 01.03.2018р. Посилаючись на приписи ЗУ Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, та практику Верховного Суду щодо застосування норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивач наголошував, що має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку-січень 2008 року та за період з 01.03.2018 р. по 04.10.2021 р. з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Відповідачі проти позову заперечували, мотивуючи відсутністю підстав для задоволення позову. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 -задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачами - Військовою частиною НОМЕР_1 та 297 Комендатурою охорони та обслуговування подано на зазначене судове рішення апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржники просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї апеляційної скарги - Військова частина НОМЕР_1 наполягає на відсутності правових підстав для нарахування та виплати Позивачці індексації грошового забезпечення за спірні періоди, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року та з березня у фіксованій сумі. За доводами скаржника, з прийняттям постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення та визначення базового місяця. Наведеною Постановою № 1013 фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення для того, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Указаною Постановою не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць - січень 2016 року, з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Апелянт зазначає, що Порядок № 1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а також звертає увагу на те, що для виплати індексації в січні 2016 р. - лютому 2018р.фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України для не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018, скаржник звернув увагу у доводах своєї апеляційної скарги, що за період з 01.03.2018 по 25.08.2020 позивачці було нараховано індексацію із застосуванням в якості базового місяця - березень 2018р., що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства, та послідовною практикою Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами. При цьому, апелянт також вказує, що діючим законодавством не передбачено індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, доводи позивача щодо визначення фіксованої величини індексації в розмірі 44663,15грн. В місяць ніяким чином не обґрунтовуються. Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт - 297 Комендатура охорони та обслуговування вказує, що вирішення спірного питання в частині позовних вимог, звернутих до цього відповідача - 297 Комендатури охорони та обслуговування вимагає встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в лютому-березні 2018р. (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), та суму індексації, що мала скластись в березні 2018р. при цьому, скаржник звертає увагу, що за висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 23.03.2023, Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 не містять такого поняття як фіксована сума індексації. Разом з тим, як далі вказує апелянт, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, а тому визначення його розміру в лютому 2018р. для встановлення вірного співвідношення підвищення грошового доходу в березні 2018 буде залежати від вирішення питання щодо обов`язку військової частини НОМЕР_1 по обрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018р. Отже, апелянт вважає, що за період з 26.08.2020по 04.10.2021 індексація у визначеному на виконання приписів абз. 4, 6 п.5 Постанови №1078 розмірі може виникнути лише після проведення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що свідчить про наявність підстав для відмови у даній частині позовних вимог з огляду на їх передчасність. Від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційні скарги відповідачів у справі, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржників, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення суду першої інстанції без змін мотивуючи зокрема тим, що жодний довод скаржників не спростовує висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів кожної з апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів у справі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 01.01.2016 року по 25.08.2020року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 26.08.2020 по 04.10.2021р. у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому, з 01.01.2020р. відповідно до доводів позивачки, військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником коштів третього рівня та зарахована на фінансове забезпечення до 297 Комендатури охорони та обслуговування. У період з 01.01.2016 по 28.02.2018р. військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалось нарахування та виплата позивачці індексації грошового забезпечення. При цьому, за період з 01.03.2018 по 25.08.2020р. військовою частиною НОМЕР_1 та за період в подальшому з 26.08.2020 по 04.10.2021р. 297 Комендатурою охорони та обслуговування здійснювалось нарахування та виплата поточної індексації. Виплата індексації-різниці, з урахуванням вимог абз. 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 не здійснювалась відповідачами в указаних періодах починаючи з 01.03.2018р. Вважаючи свої права порушеними такою бездіяльністю відповідачів, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому роботодавець зобов`язаний нараховувати й виплачувати таку в обов`язковому порядку. При цьому, зазначивши, що оскільки останнє підвищення окладу за посадою позивача у межах спірного періоду відбулось у січні 2008 року, суд першої інстанції виснував, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2016 року по 28 лютого 2018 року. Також, суд першої інстанції виходячи з встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважав неспростованою бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невиплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.08.2020р. військовою частиною НОМЕР_1 та з 26.08.2020 по 04.10.2021р. 297 Комендатурою охорони та обслуговування, відповідно до абз. 4, 6 п.5 Порядку №1078, право на отримання якої позивачкою підтверджено встановленими обставинами справи та дослідженими під час розгляду цієї справи наявними у ній доказами. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як визначено ст.43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078). Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»). Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 4 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні. Виходячи з викладеного, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2015 №9-рп/2013 на яке ґрунтовно послався у судовому рішенні суд першої інстанції, колегія суддів підсумовує, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій, спрямованою на забезпечення підтримання достатнього життєвого рівня населення та купівельної спроможності, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх роботодавців. Колегією суддів з наявних у справі письмових доказів встановлено, що індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року не проводилась, що відповідачем не заперечується. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачці індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Оцінюючи при цьому доводи скаржника відносно базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 колегія суддів звертає увагу на таке. Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць», яким вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Приписами абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції в свою чергу визначав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Відтак, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. При цьому, 09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), мета якої полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, які передбачали зокрема здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Тобто, було змінено механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, та з урахуванням яких Порядок проведення індексації перестав містити поняття «базовий місяць». Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови №1013, було встановлено, що: підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Виходячи з викладеного, Постановою №1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають Суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (так би мовити «базовий місяць») саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року. Між тим, норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення («базовим місяцем»), для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013). Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні приписів п.5 Порядку №1078, у редакції Постанови №1013, «базовим місяцем» при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, підставою для встановлення «базового місяця», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. За вказаного, місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є «базовим місяцем» при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21, від 23.03.2023 справа № 400/3826/21. Так, суд першої інстанції вірно врахував, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008. В подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців. Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Колегія суддів наголошує апелянту військовій частині НОМЕР_1 , що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року. З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, а іншого апелянтом не доведено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни (підвищення) тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині, що стосується бездіяльності відповідача Військової частини НОМЕР_1 у ненарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із зобов`язанням провести нарахування та виплату такої та з урахуванням базового місяця - січень 2008р. обґрунтовано були задоволені судом першої інстанції. Позиція суду першої інстанції з якою погоджується апеляційний суд щодо необхідності застосування січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення осіб, які проходять військову службу, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, 23.08.2022 року по справі № 420/11641/21, від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21. Доводи скаржника - військової частини НОМЕР_1 висновків суду першої інстанції у вищенаведеній частині не спростовують. Також, апеляційний суд відзначає, що з підвищенням у березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадових окладів військовослужбовців, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Відповідно до доводів скаржників, протягом спірного періоду, а саме з 01.03.2018 по 25.08.2020р. Військова частина НОМЕР_1 та з 26.08.2020 по 04.10.2021 297 Комендатурою охорони та обслуговування позивачці здійснювалось нарахування та виплата так званої поточної індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням березня 2018 року місяцем підвищення доходу, що не є в даному випадку спірним, проте не проводилось нарахування індексації відповідно до вимог абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078. При цьому, на думку відповідачів у справі, для нарахування такої індексації-різниці на користь позивача немає підстав. Втім, з такою позицією апелянтів судова колегія погодитись не може та зауважує, що Порядок № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин не містить дійсно такого поняття як фіксована індексація, при цьому передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі «індексації-різниці». Так, у відповідності до вимог абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже, з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Крім того, враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів доходить висновку, що повноваження щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Окрім того, слід зазначити, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. У разі, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078. Колегія суддів враховуючи викладене звертає увагу, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 колегія суддів звертає увагу на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 14.09.2023 у справі №560/3097/22 та враховує, що буквальний спосіб тлумачення вказаних норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Згідно наявних у матеріалах справи письмових доказів, грошовий дохід позивачки ОСОБА_1 у березні 2018 року внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 481,42 грн. Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%. В свою чергу, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 року (у разі підвищення посадового окладу у січні 2008 року) становить 253,3%, що підтверджується доданою до позову інформацією Мінсоцполітики від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 р. складав - 1762,00 грн. Отже, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Колегія суддів також враховує, що такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інш. Виходячи з викладеного, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн., яка склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Таким чином, в період з 1 березня 2018 року по 10 грудня 2021 року включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці. Вищевикладене спростовує посилання апелянта 297 Комендатури охорони та обслуговування у своїй апеляційній скарзі на передчасність задоволення такої позовної вимоги без здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачки за попередній період з 01.01.2016 по 28.02.2018р., оскільки така не впливає на виплату «індексації-різниці», а позивачка з огляду на те, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року має право на отримання такої індексації-різниці до наступного підвищення доходу. За подібних обставин Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 сформував аналогічний висновок щодо права військовослужбовців на отримання індексації-різниці в період з 01.03.2018 по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 481,42 грн. = 3981,73 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 481,42 грн. - розмір підвищення доходу позивача). Тобто, відповідачі зобов`язані були у відповідні періоди роботи позивачки, починаючи з березня 2018 року виплачувати суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. Як свідчать встановлені обставини справи, відповідачами у періоди перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та 297 Комендатурі охорони і обслуговування у відповідні періоди після 01.03.2028р. по 04.10.2021р. не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю, та не вирішували питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період, що в свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу починаючи з 01.03.2018 року «індексацію-різницю» в розмірі 3981,73грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. До того ж, в контексті надання оцінки доводам скаржника 297 Комендатури охорони та обслуговування апеляційний суд звертає увагу, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах за зазначений період часу є протиправним обмеженням конституційних прав позивача, порушенням вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078, а тому підлягає захисту в судовому порядку, що не враховано судом першої інстанції при відмові в задоволенні позову в цій частині. Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, розглянувши справу в подібних правовідносинах та повернувши її на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив наступне. « 111.Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, Суд звертає увагу на таке.

112. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

113. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

114. На тлі цього Суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.

115. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

116. Натомість суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

117. Внаслідок цього застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини». Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку про наявність з метою повного та ефективного захисту прав позивача підстав для визнання указаної бездіяльності відповідачів протиправною та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 і 297 Комендатури охорони і обслуговування здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення позивачки за періоди з 01.03.2018 по 25.08.2020 та з 26.08.2020 по 04.10.2021 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Посилання військової частини НОМЕР_1 у своїй апеляційній скарзі на дискреційність повноважень відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення колегія суддів оцінює критично, позаяк здійснюючи нарахування індексації роботодавець не має дискреційних повноважень стосовно визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку у період спірних правовідносин з позивачкою з 01.01.2016 по 25.08.2020 є військова частина НОМЕР_1 , повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами, оскільки базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а). З цих самих підстав є неґрунтовними посилання на дискреційність повноважень й щодо обрахунку та виплати індексації позивачки за період починаючи з 01.03.2018 р. з урахуванням приписів абз. 4, 5 ,6 п. 5 Порядку №1078. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції лише було вирішено питання про наявність у позивача права на отримання відповідного виду індексації у спірні періоди та зобов`язано відповідачів здійснити відповідні нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.10.2021р., питання щодо виплати на користь позивачки конкретних обрахованих судом сум індексації за спірні періоди, судом першої інстанції не вирішувалось. Також, відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку її виплачувати. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. В апеляційних скаргах відповідачів не міститься доводів які б спростовували установлені обставини даної справи та доводили б правомірність бездіяльності відповідачів у спірних правовідносинах у відповідні періоди. Скаржниками не надано до апеляційного суду жодного доказу у підтвердження викладених у апеляційній скарзі доводів, які б підтверджували чи відсутність у позивача взагалі права на отримання так званої фіксованої щомісячної індексації-різниці за спірний період, чи свідчили б про неправильний розрахунок суми такої індексації-різниці, яку належить виплачувати відповідачем позивачу за спірний період відповідно до рішення суду першої інстанції. Посилання скаржника 297 Комендатури охорони та обслуговування на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом апеляційний суд вважає необґрунтованими та відхилює їх, оскільки індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Разом з тим, ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. При цьому, редакція ст. 233 КЗпП України до 19.07.2022р. не передбачала обмеження строку для звернення до суду з такого роду позовними вимогами. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який згідно з постановою КМ України від 25.04.2023р. №383 продовжено було до 30.06.2023р. Інші доводи апеляційних скарг відповідачів є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи усе викладене вище, переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог скаржників, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , 297 Комендатури охорони та обслуговування залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі №420/16607/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян