Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17901/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 р. Справа № 520/17901/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 (суддя Шляхова О.М.; м. Харків) по справі № 520/17901/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Кіровоградській області), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 205150011893 від 02.02.2023 про відмову зарахувати до страхового стажу періодів роботи 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985, з 10.05.1995 по 31.12.1999 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985, з 10.05.1995 по 31.12.1999 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком - 26.01.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 08 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за нормами Закону № 1058 при досягненні 60 років. Право на пенсію позивач набуде після досягнення 65 років, тобто з 28.10.2027. Разом з цим відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985 - робота в колгоспі, відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та період з 10.05.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутня дата наказу про прийняття та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З цих підстав відповідач вважає, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач немає необхідного стажу, отже, управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством. Щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідач зазначає, що позивач проживає в м. Первомайськ Харківської області, тому призначати та виплачувати пенсію повинне ГУПФУ в Харківській області. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому немає доступу до електронної пенсійної справи, і у випадку зобов`язання його судом вчинити певні дії, як то зарахувати певні періоди стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такі ді внаслідок відсутності доступу до електронної справи, тому рішення суду в такому випадку буде неможливо виконати. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що позивач 26.01.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України. Заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.02.2023 №205150011893. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985 - робота в колгоспі, відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та період з 10.05.1995 по 31.12.1999, оскільки відсутня дата наказу на прийняття та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вважаючи вказане рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав. Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить інформацію про відпрацьовані вихододні та отриману заробітну плату, про прийняття на роботу та звільнення позивача, тому незарахування відповідачем періодів роботи позивача з огляду на відсутність відповідних довідок та дати наказу про прийняття на роботу є безпідставним, а рішення про відмову у призначенні пенсії - протиправним. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Приписами частини 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-ХІI «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі по тексту - Основні Положення). Відповідно до п 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень). Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Також, варто відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до п.8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. У постанові від 16 січня 2023 року по справі №171/843/17(2-а/171/46/17) Верховний Суд відмітив що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявні такі записи: - запис №1 - позивач прийнятий у члени колгоспу 12 річчя Жовтневої революції Слов`янського району Донецької області з 01.09.1978, направлений на курси трактористів-машиністів в ПТУ №8 у м. Барвінкове, Барвінківського району, Харківської області; - запис №2 - з 01.11.1982 звільнений з посади тракториста у зв`язку з призовом у радянську армію; Згідно запису в трудовій книжці до 01.11.1982 позивач мав 260 вихододнів, отримав 1072,05 руб. заробітної плати (сторінки трудової книжки № 6, 7). - запис №3 - 01.04.1985 прийнятий на роботу в колгосп 12 річчя Жовтневої революції Слов`янського району Донецької обл. З 01.04.1985 згідно трудової книжки позивач відпрацював 132 вихододні і отримав 719,91 руб. заробітної плати (сторінки трудової книжки №6, 7). Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та трудова книжка позивача містить інформацію про фактично відпрацьований позивачем час в колгоспі за спірні періоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зарахування до трудового стажу періодів 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985 у зв`язку з відсутністю довідки про відпрацьовані вихододні безпідставне, оскільки записи про відпрацьовані вихододні наявні в трудовій книжці. Щодо неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 10.05.1995 по 31.12.1999 з підстав відсутності дати наказу на прийняття та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке. У період внесення записів про роботу, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58). Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Зі змісту запису № 10 трудової книжки позивача судом встановлено, що запис №10 - 10.05.1995 прийнятий на роботу в колгосп Ілліча Барвінківського району Харківської області трактористом наказ №9 від 10.08.1999. Звільнений з роботи згідно протоколу №3 від 20.01.2000 (запис №11, сторінки 10, 11 трудової книжки). Отже, щодо спірного періоду з 10.05.1995 по 31.12.1999 у трудовій книжці вказаний номер наказу, на підставі якого позивач прийнятий на роботу, це наказ № 9 від 10.08.1999, а звільнений згідно протоколу №3 від 20.01.2000, тому твердження пенсійного фонду, безпідставне. Таким чином, записи у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки. Стосовно посилання відповідача на відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Аналогійний висновок сформовано Верховним Судом у постанові 06 лютого 2020 року по справі № 523/10497/16-а. В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що наявною в матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача підтверджується стаж його роботи у колгоспі 12 річчя Жовтневої революції Слов`янського району Донецької області з 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985 та в колгоспі Ілліча Барвінківського району Харківської області - з 10.05.1995 по 31.12.1999. За таких обставин, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування вказаних періодів періоду роботи позивача до страхового стажу є безпідставними, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 205150011893 від 02.02.2023 про відмову зарахувати до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.09.1978 по 01.11.1982, з 01.05.1985 по 10.12.1985, з 10.05.1995 по 31.12.1999, та, як наслідок відмову у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищезазначене, з урахуванням цього періоду стажу, та самостійно визначеного пенсійним органом, в сукупності стаж позивача достатній для призначення пенсії (понад 29 років) та оскільки, позивач досягнув 60 років, то позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що належним органом з призначення позивачу пенсії є не відповідач, а Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів зазначає таке. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1). Згідно з п.1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Відповідно до п.4.1. Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. В силу п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про те, що: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо зарахування періодів роботи позивача і призначення пенсії, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати періоди роботи та призначити позивачу пенсію за віком є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні, а отже суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі № 520/17901/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін В.Б. Русанова