Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/15230/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/15230/23 Провадження № 22-ц/4820/178/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Корніюк А.П., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Яцишина А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року (суддя Карплюк О.І.). Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини. В обґрунтування позову зазначав, що з 12.03.2016 по 07.09.2022 перебував з відповідачкою ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу у сторін виникли непорозуміння щодо участі у вихованні та спілкуванні позивача з сином, оскільки дитина залишилась проживати з матір?ю, відповідачка чинить перешкоди, не надаючи позивачу можливості вільно зустрічатися та спілкуватися з дитиною. Створення відповідачкою перешкод у спілкуванні позивача з сином порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам малолітньої дитини. В березні 2022 року з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України відповідачка разом з сином виїхала на проживання в Республіку Польща і в даний час її місце перебування позивачу не відомо. 3 метою усунення наявних перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, позивач вимушений був звернутись з позовною заявою до суду та просити суд зобов?язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6 , без присутності матері - ОСОБА_4 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного поточного місяця; надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше однієї доби в день народження дитини - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини або місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 2 (двох) днів в День народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3, у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання батька, або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; надати можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з сином ОСОБА_6 щорічно, протягом 30 (тридцяти) днів поспіль в період шкільних літніх канікул та 7 (семи) днів поспіль в період зимових шкільних канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_4 про місце перебування сина ОСОБА_6 з батьком; надати можливість вільного спілкування батька з сином за допомогою телефонного або іншого засобу зв?язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов?язати відповідачку ОСОБА_4 узгоджувати з позивачем ОСОБА_1 , як з батьком дитини, поточні питання навчання та виховання сина, а саме: вибір навчального закладу, вибір місця проживання дитини, а також час та місце перебування за кордоном. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 грн понесених витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проігнорувавши позицію представника відповідачки, яка не проти участі батька у вихованні дитини. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, фактично заперечив право батька на участь у спілкуванні і вихованні дитини. Вказує, що у даному випадку місцевий суд мав би задовольнити позовну заяву частково, визначивши способи участі батька у спілкуванні та вихованні сина з якими погодилась відповідачка. ОСОБА_4 через свого представника Яцишина А.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 не дає можливості вільно зустрічатися та спілкуватися з дитиною, створює перешкоди у спілкуванні позивача з сином є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Вказує, що у зв`язку з тим що відповідачка з сином перебувають на даний час у Республіці Польща, тому у відповідачки відсутні можливості возити дитину до України (адже дитина ходитиме до школи, а матір працює), якщо ОСОБА_1 хоче бачитися із сином, то за умови, що батько буде фінансово оплачувати дорогу дитини до України, а також брати на себе всі витрати, що стосуються доїзду сина. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу. Представник відповідачки ОСОБА_4 Яцишин А.О. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав. Встановлено, що з 12 березня 2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року у справі №686/1298/22 (а.с. 9). Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8). Відповідачка ОСОБА_4 та малолітній син ОСОБА_7 проживають у Республіці Польща м. Бялоград (а.с. 58-60). Згідно з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №2891/01-31 від 27.10.2023, встановлено, що неможливо визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та час їх спілкування (а.с. 67-68). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України,дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом. Частинами першою і другою статті150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються, як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї. Згідно із статтею 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані норми законодавства, внаслідок чого допустив порушення статті 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини. Крім того, в цій справі при вирішенні позову орган опіки та піклування приймав участь у розгляді справи, проте висновок щодо розв`язання спору між батьками щодо участі одного з батьків у вихованні дитини не надав, з посиланням на неможливість його надання. За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про участь одного з батьків у вихованні дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору. Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866(далі - Порядок). Зокрема, в ньому зазначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей (п. 73 Порядку). Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи. У частинах четвертій та шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок. Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України,органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право. Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили. У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо. Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Такий висновок має велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Оскільки висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень. Крім того, поза увагою суду залишились положення статті 141 СК України, якою встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частина третястатті157 СК України). Відповідно до частини другої статті 159 СК України,суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тим, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Проте суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову, не врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси останньої. Недосягнення згоди між батьками щодо порядку та способу участі батька у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови йому у спілкуванні з дитиною. Оскільки позивач проживає окремо від сина, має право на особисте спілкування з ним, його право на участь у вихованні дитини є обмеженим, мати дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, тому право позивача підлягає захисту шляхом надання ОСОБА_1 періодичних побачень та спілкування з сином: кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного місяця без присутності матері; в день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 в парні роки, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно, не менше 2(двох) днів за місцем проживання батька без присутності матері; у дні релігійних свят: Різдво, Великдень, Трійця, та святкових днів: Новий рік та День незалежності України у парні роки за місцем проживання батька або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; протягом 30 днів поспіль в період літніх канікул та 7 днів поспіль в період зимових канікул щорічно без присутності матері з завчасним наданням відомостей матері ОСОБА_4 про місце відпочинку та перебування сина; засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку без обмежень, що сприятиме налагодженню відносин між ними. Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідачки ОСОБА_4 узгоджувати з позивачем поточні питання навчання та виховання сина, а саме вибір навчального закладу, вибір місця проживання дитини, а також час і місце перебування за кордоном, адже такі вимоги перебувають у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами. При цьому, слід зазначити, що, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам. З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2300 грн 58 коп. Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення, слід зазначити таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України,суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції представництво інтересів відповідачки ОСОБА_4 здійснювалось адвокатом Яцишиним А.О. на підставі ордера №1051614 від 10.08.2023 (а.с. 25-26). У відзиві на позов представник відповідачки Яцишин А.О. зазначав про те, що відповідачка очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн (а.с. 50). Під час судових дебатів у судовому засіданні суду першої інстанції 06.11.2023 представником відповідачки ОСОБА_3 заявлено про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції. 13.11.2023 на електронну пошту Хмельницького міськрайонного суду надійшла заява представника відповідачки Яцишина А.О. про відшкодування понесених судових витрат, додатком до якої долучено копію договору про надання правничої допомоги №05-08/23 від 11.08.2023, копія акту про надання юридичних послуг та виконаних робіт від 09.11.2023 (а.с. 75-83). Відповідно до п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023 (далі - Закон №3200-ІХ), справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону. Закон №3200-ІХ набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 90 днів з дня його опублікування, тобто 18 жовтня 2023 року. Відповідно до частини 2 статті 182 ЦПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (ч. 3 ст. 183 ЦПК України). Згідно частини 8 статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина 6 статті 14 ЦПК України із змінами, внесеними Законом №3200-ІХ від 29.06.2023, які набрали чинності 18.10.2023). В силу частини 8 статті 14 ЦПК України (із змінами, внесеними Законом №3200-ІХ від 29.06.2023, які набрали чинності 18.10.2023), особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до пункту 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (із змінами, внесеними згідно з рішеннями Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023), документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням. Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Встановлено, що заява про відшкодування судових витрат адвокатом Яцишиним А.О. не містить відомостей про її підписання електронним цифровим підписом та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми «Електронний суд», хоча адвокат, за змістом заяви, зареєстрований у підсистемі «Електронний суд», що позбавляло суд першої інстанції можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов`язкового підписання процесуального документа особою, яка його подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду з заявою. Проте, така заява з додатками судом першої інстанції була помилково прийнята до розгляду. Відповідно, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, заява представника відповідача ОСОБА_4 Яцишина А.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного місяця без присутності матері; в день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 в парні роки, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно, не менше 2(двох) днів за місцем проживання батька без присутності матері; у дні релігійних свят: Різдво, Великдень, Трійця, та святкових днів: Новий рік та День незалежності України у парні роки за місцем проживання батька або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; протягом 30 днів поспіль в період літніх канікул та 7 днів поспіль в період зимових канікул щорічно без присутності матері з завчасним наданням відомостей матері ОСОБА_4 про місце відпочинку та перебування сина; засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку без обмежень; В решті вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2300 грн 58 коп. судового збору. Заяву представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: Р.С. Гринчук А.П. Корніюк