Постанова 4820 № 686/13114/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/13114/23 Провадження № 22-ц/4820/1964/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року (суддя Продан Б.Г.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але неменше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 26.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1073,6 грн судового збору. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9900 грн судових витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення клопотання позивачки та про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу по справі №686/13114/23 у розмірі 1 000 грн. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він не повідомлявся судом про судове засідання 13.09.2023, на якому вирішувалось питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням позивача, у зв`язку з чим він не міг прийняти участь в судовому засіданні і подати до суду заяву про зменшення розміру витрат. Зазначає, що позивачем ОСОБА_1 надано копію договору від 17.05.2023 про надання правової допомоги, згідно договору вартість послуг адвоката становить 15 000 грн, однак в договорі не вказано по якій саме справі клієнта вартість послуг адвоката становить 15 000 грн. Крім того, позивачем надано детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі № 686/13114/23 та акт прийому - передачі наданих послуг професійної правничої допомоги до договору від 17.05.2023, згідно яких адвокатом витрачено 4 години для підготовки до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій вартістю 6 000 грн; 4 години витрачено на складення, оформлення і надсилання позовної заяви вартістю 6 000 грн; 1 годину витрачено на складання інших процесуальних документів вартістю 3 000 грн. Однак скаржник вважає,що заявлена вартість послуг адвоката в сумі 15 000 грн по даній справі про стягнення аліментів є неспівмірною, непропорційною та необґрунтованою. Відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Також вказує, що витрачений час адвоката, що становить 4 години на складення та оформлення позовної заяви про стягнення аліментів є неспівмірним та надмірно завищеним. Адже така позовна заява є шаблонною і не вимагає від адвоката докладання зусиль та додаткових знань, адже шаблон або зразок позовної заяви про стягнення аліментів є на сайтах суду першої інстанції. А надсилання позовної заяви по своїй суті, не є послугами адвоката в сфері професійної правничої допомоги. Щодо інших процесуальних документів, на які адвокат позивача витратив 1 год, вартість яких становить 3 000 тис грн., скаржник вважає, що неможливо встановити які саме документи були виготовленні адвокатом. Адже в матеріалах справи міститься лише заява про розгляд справи без участі сторін, а тому вважає, що дана послуга взагалі не надавалася адвокатом. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Представником відповідача Лукіянчук О.М. до апеляційного суду подано клопотання про слухання справи у відсутності відповідача та його представника. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Положення ЦПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткове рішення, додаткова ухвала). У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення. Враховуючи те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 серпня 2023 року винесено за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи (справа розглядалась в загальному позовному провадженні), тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2023 року повинно виноситися у такому самому порядку, що й первісне судове рішення. У порушення наведеного, суд першої інстанції розглянув клопотання представника позивача Заїки В.В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи. Зазначене унеможливило іншій стороні відповідача надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Отже, суд не забезпечив реалізацію його процесуальних прав, про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. При ухваленні нового судового рішення апеляційний суд приймає до уваги таке. Встановлено, що представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Заїкою В.В. на підставі ордера на надання правничої допомоги №1000179 від 19.05.2023 (а.с. 4). 28.08.2023 представником позивачки ОСОБА_6 подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, у якій зазначив, що має намір звернутися до суду із клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України (а.с.29). 29 серпня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але неменше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 26.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1073,6 грн судового збору. 03.09.2023 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Заїка В.В. надіслав на адресу Хмельницького міськрайонного суду клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн (а.с. 54-55). На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою надано договір про надання правової допомоги у справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини від 17 травня 2023 року (а.с. 57), детальний опис послуг професійної правничої допомоги по справі № 686/13114/23 (а.с. 58), акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №б/н від 17.05.2023 від 30.08.2023 (а.с.58а). Відповідно до пункту 4.1 договору, оплата послуг проводиться у розмірі 15 000 грн. Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №б/н від 17.05.2023 від 30.08.2023, у період з 17.05.2023 по 29.08.2023 адвокатом у рамках цивільного судочинства по справі № 686/13114/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини було надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги: 1.підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (4 год) - 6000,00 грн; 2.складання, оформлення і надсилання позовної заяви (4 год) - 6000,00 грн; 3.складання інших процесуальних документів (1 год) - 3000,00 грн. Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп ). Клієнт засвідчив, що послуги надані якісно, в повному обсязі, претензій щодо наданих послуг немає. Адвокат засвідчив, що винагорода (гонорар) отримана від клієнта своєчасно і в повному обсязі, претензій до нього немає. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Установлено, що представник відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі виклала заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, які сторона відповідача через неповідомлення про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення була позбавлена можливості подати, та які апеляційним судом враховуються, зокрема в частині того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи. Колегія суддів враховує, що такі послуги як проведення аналізу фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій та складання, оформлення та надсилання позовної заяви фактично дублюють одна одну, є подібними та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції для подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини. Отже, правнича допомога адвоката полягала у складанні позову, з використанням незначної кількості нормативно-правових актів, стосовно яких існує судова практика, і не може свідчити про витрачений адвокатом час - 8 год на його підготовку. Апеляційний суд також враховує, що такий вид правничої допомоги як складання інших процесуальних документів - витрачено 1 год, що становить 3000 грн, а саме клопотання про слухання справи у відсутньої позивача та його представника, не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг та розумності їхнього розміру в розумінні приписів частини четвертої статті 137 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг - складання і подання позову, конкретних обставин справи, заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , складності справи та обґрунтованості таких витрат, а також пропорційності задоволених позовних вимог. З огляду на викладене вище, відповідно до ст. 376 ЦПК України, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення заявлених вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заявлених вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай